2. Формування потенціалу підприємства

Формування потенціалу підприємства – це процес ідентифікації та створення спектра підприємницьких можливостей, його структуризації та побудови певних організаційних форм задля стабільного розвитку та ефективного відтворення.

Світова тенденція показує,що за основу формування потенціалу на сучасних підприємствах беруть трудовий персонал.

Трудова теорія пов’язана з направленнями:

1. Появлення та розширення «сотових» організацій:

• Формування «плоских» ієрархій;

• Формування прозорих систем управління.

2. Реінженирінг виробничої діяльності;

3. Перебудування виробничої діяльності – перехід від традиційних принципів до нових: партнерство, гуманізація.

4. Розширення внутрішньо фірмових ринків;

5. Розвиток комп’ютерного, телекомунікаційного забезпечення процесів управління та його віртуалізація.

Для того щоб зберегти кваліфікацію співробітників великого розповсюдженню набуває практика складання «вічних» трудових згоджень.

Сучасна елементна стр-ра потенціалу формується на:

• на 60% за рахунок ОФ;

• на 25% за рахунок персоналу;

• на 15% за рахунок інформації та ОБС.

Розглянемо 2 напрямки формування потенціалу:

1. Галузевий – є традиційним для нашої економіки;

2. Ресурсний – сегментування відображає розширений науковий підхід до змін категорій потенціалу.

При формуванні потенціалу підприємства слід ураховувати загальні постулати:

• потенціал підприємства – це складна система пересічних характеристик його елементів, причому останні можуть тією чи іншою мірою заміщати один одного, тобто є альтернативними;

• потенціал підприємства не можна сформувати на базі механічного додавання елементів, оскільки він є динамічним угрупованням;

• під час формування потенціалу підприємства діє закон синергії його елементів;

• потенціал підприємства у вищих формах його виявлення може самостійно трансформуватися з появою нових складових елементів;

• елементи потенціалу підприємства мають функціонувати одночасно і в сукупності, бо закономірності розвитку можливостей підприємства не можуть бути розкриті окремо, а тільки в їхньому поєднанні, що потребує досягнення збалансованого оптимального співвідношення між елементами;

• усі елементи потенціалу об’єктивно пов’язані з функціонуванням і розвитком підприємства, тобто, з одного боку, вони підлягають фізичному та техніко-економічному старінню, а з другого – вони чутливі до досягнень науково-технічного прогресу;

• складові потенціалу підприємства мають бути адекватними характеристикам продукції і послуг, що виробляються на підприємстві.

Модель формування потенціалу підприємства:

- серед великої кількості інформації яка перемішається між суб'єктами господарювання підприємець формулює власну бізнес-ідею.

- відповідно до цієї бізнес-ідеї підприємець проводить цільове планування потенціалу підприємства, що включає: маркетинговий потенціал; технічний; фінансовий; техніко-технологічний; трудовий; потенціал немат. активів; інноваційний.

3. Оцінка потенціалу підприємства: основні цілі та сфери застосування

Оцінка – результат визначення та аналізу якісних та кількісних характеристик об’єкту, яким управляють.

Оцінка дає можливість встановити, як працює підприємство, чи досягаються поставлення цілі, які зміни у процесі управління впливають на використання потенціалу підприємства та його ефективність.

Оцінка вартості потенціалу підприємства – це упорядкований, цілеспрямований процес визначення в грошовому виразі вартості об"єкта з урахуванням потенційного і реального доходу, який має місце в певний проміжок часу за умов конкретного ринку.

В оцінці потенціалу підприємства заінтересовані: кредитори; інвестори; держава; акціонери; управлінці; постачальники; страхові фірми.

Вони бажають реалізувати свої економічні інтереси і визначають головні цілі оцінки, а саме:

• підвищення ефективності поточного управління підприємством або фірмою;

• визначення вартості цінних паперів у разі купівлі-продажу акцій підприємства на фондовому ринку;

• визначення вартості підприємства у разі його купівлі-продажу цілком або частинами;

• реструктуризація підприємства;

• розроблення плану розвитку;

• визначення кредитоспроможності підприємства і вартості застави за кредитування;

• укладення страхової угоди, в процесі якого виникає необхідність визначення вартості активів;

• установлення бази оподаткування;

• прийняття обґрунтованих управлінських рішень (зокрема усунення впливу інфляційних процесів);

• здійснення інвестиційного проекту розвитку бізнесу.

Якщо ж об’єктом угоди купівлі-продажу, кредитування, страхування, оренди або лізингу, внесення паю є який-небудь елемент майна підприємства, а також якщо визначається податок на майно й т.п., то окремо оцінюється необхідний об’єкт, наприклад, нерухомість, машини й устаткування, нематеріальні активи.

Таким чином,обґрунтованість і вірогідність оцінки вартості майнового комплексу багато в чому залежить від того, наскільки правильно визначена область використання оцінки: купівля-продаж, одержання кредиту, страхування, оподаткування і т.п.