Шлунково-кишкові інфекції

Дизентерія – інфекційна хвороба з фекально-оральним механізмом передачі. Збудником є різні види шигел. Ці збудники довгостроково можуть зберігатися в зовнішньому середовищі (до 1,5 місяців). На деяких харчових продуктах вони не тільки зберігаються але можуть і розмножуватися (молочні продукти й ін.). Інкубаційний період від 1 до 7 днів (частіше 23 дні). Захворювання можливо в будь-якому віці.

Клініка. По клінічних ознаках дизентерію можна розділити на гостру (типову, атипову, субклінічну) і хронічну (рецидивуючу, безперервну або затяжну) форми. Типові форми дизентерії починаються гостро й проявляються симптомами загальної інтоксикації (лихоманка, погіршення апетиту, головний біль, адинамія, зниження АТ) і ознаками поразки шлунково-кишкового тракту. Болі в животі спочатку тупі, разлиті по всьому животі, постійні, потім стають більше гострими, схваткоподібними, локалізуються в нижніх відділах живота, частіше ліворуч і над лобком. Болі підсилюються перед дефекацією. З'являються також тенезми - тягнучі болі в області прямої кишки, що віддають у хрестець, помилкові позиви, що затягся акт дефекації, відчуття його незавершеності. Болю виникають під час дефекації й тривають протягом 5-15 хвилин після її. Стілець прискорений (до 10 разів на добу). Випорожнення спочатку калові, потім з домішкою слизу й крові.

Профілактика. Реконвалесцентів після дизентерії виписують не раніше чим через 3 дні після клінічного видужання, нормалізації стільця й температури, однократного негативного бактеріологічного дослідження, проведеного, через 2 дні після закінчення лікування. Працівники харчування й особи, прирівняні до них (учителі початкової школи), виписуються після дворазового бактеріологічного дослідження. Працівники харчування, хворі хронічною дизентерією, переводяться на роботу, не пов'язану з харчовими продуктами. При залишенні хворим домівки у квартирі проводиться поточна дезінфекція. За особами, що перебували в контакті із хворими, установлюється семиденне спостереження. У дитячих дошкільних установах застосовують бактеріофаг. До профілактичних заходів відносять боротьбу з мухами (переносники збудника), кип'ятіння води, миття фруктів кип'яченою водою, ретельне дотримання особистої гігієни.

Холера – гостра інфекційна хвороба з фекальнооральним механізмом передачі, викликана вібріоном (Vibrio cholerae asiaticae, Vibrio cholerae ELTOR).

Клініка. Інкубаційний період від декількох годин до 5 днів. Захворювання починається гостро з появою поносу, до якого трохи пізніше приєднується блювота. Стілець стає усе більше й більше частим, випорожнення втрачають каловий характер і вигляд, стають водянистими. Позиви на низ стають імперативними, хворі не можуть удержати випорожнень. Виділення з кишечнику по виду нагадують рисовий відвар або являють собою рідину, пофарбовану жовчю в жовтий або зелений кольори. Блювотні маси мають той же хімічний склад, що й виділення з кишечнику. Втрата рідини при блювоті й поносі швидко приводить до зневоднювання організму, внаслідок чого міняється зовнішній вигляд хворого: риси обличчя загострюються, слизові оболонки рота сухуваті, голос стає хрипким, шкіра втрачає звичайний тургор і легко збирається в складки, розвивається ціаноз шкіри. Часто виникають тонічні судороги, хворобливі судороги м'язів кінцівок. При прогресуванні захворювання у хворого розвивається важкий стан, що характеризується зниженням температури тіла до 34,5 градуса, крайнім зневодненням, порушенням гемодинамічних показників, задишкою.

Профілактика. При підозрі на холеру хворих негайно госпіталізують. При виявленні подібних хворих на транспорті, вдома, у готелі лікар до їхньої госпіталізації вживає заходів до ізоляції хворого від навколишніх осіб і негайно повідомляє про захворювання головному лікареві своєї установи. Одночасно складається список осіб, що контактували із хворим. Після госпіталізації хворого їх поміщають у відділення для контактних. У приміщенні, де перебував хворий холерою, після його госпіталізації проводиться заключна дезінфекція.

Тифопаратифозні захворювання (черевний тиф, паратифи А и Б) – група гострих інфекційних захворювань із фекальнооральним механізмом передачі. Збудником захворювання є кілька видів сальмонел (Salmonella typhi, Salmonella paratyphi A, Salmonella schttmuelleri).

Клініка. Інкубаційний період від 1 до 3 тижнів. При типовому перебігу захворювання починається поступово. Наростають слабкість, головний біль, симптоми загальної інтоксикації, з кожним днем підвищується температура тіла, досягаючи до 7-9 дня найбільших цифр. Стілець звичайно затриманий. З'являється метеоризм. При паратифі Б спочатку бувають симптоми гастроентериту, при паратифі А - симптоми катару верхніх дихальних шляхів. У період розпалу відзначаються загальмованість хворих і типова черевнотифозна екзантема (одиничні розеоли діаметром 35 мм, що піднімаються над рівнем шкіри із чіткими краями). Через 35 днів розеоли безвісти зникають, періодично з'являючись знову. Найбільш грізні ускладнення - перфорація кишкових виразок (з 11-го по 25-й день хвороби) і кишкова кровотеча. Можлива пневмонія, інфекційний психоз, гострий холецистит. Хронічне бактеріоносійство виникає в 35% перехворілих.

Профілактика. Санітарний нагляд за харчуванням і водопостачанням. Реконвалесценти виписуються після троєкратного негативного бактеріологічного дослідження випорожнень і сечі й однократного дослідження жовчі. Перехворілі знаходяться на диспансерному обліку протягом 2-х років (працівники харчових підприємств - 6 років). Лікування проводиться тільки в стаціонарі. Ізоляція хворих припиняється з 21-го дня нормальної температури тіла. За показниками проводиться специфічна імунізація. У вогнищі проводиться заключна дезінфекція. За особами, які контактували із хворим, установлюється медичне спостереження з обов'язковою термометрією протягом 25 днів. Діти, що відвідують дошкільні установи і працівники системи харчування до одержання результатів обстеження на бактеріоносійство в ці установи не допускаються.

Сальмонельози – гострі інфекційні хвороби, викликувані сальмонелами. Передаються аліментарним шляхом. Джерелом інфекції звичайно є тварини. Сальмонели в зовнішньому середовищі (наприклад, у воді) можуть зберігатися до 11 місяців. Налічується більше 1600 видів сальмонел. У молочних і готових м'ясних продуктах, у м'ясному фарші сальмонели можуть не тільки зберігатися, але й розмножуватися, не змінюючи зовнішнього вигляду й смаку продуктів. Вхідні ворота - слизова тонкого кишечнику.

Клініка. Інкубаційний період від 6 годин до 3 діб (частіше 12-24 години). Найпоширеніша гастроінтестінальна форма. Починається гостро з підвищення температури тіла до 38-40 градусів, ознобу й симптомів загальної інтоксикації. З'являються болі в підложечній області, нудота, блювота, а через кілька годин приєднується понос. Стілець рідкий, водянистий, смердючий, до 10-15 разів у добу. Тенезмів, помилкових позивів, а також домішок крові в стільці не відзначається. При рясному й частому стільці, повторній блювоті може розвитися синдром зневоднювання: спрага, олігурія, ціаноз губ, запалі очі, зморщена шкіра, судоми, зниження АТ. Лихоманка триває 25 днів.

Профілактика. Ветеринарно-санітарний нагляд за убоєм худоби, контроль за готуванням і зберіганням м'ясних і рибних блюд. Реконвалесценти виписуються після повного клінічного видужання й дворазового бактеріологічного дослідження калу. Працівники харчових підприємств обстежаться триразово.