4. Капітал як ресурс тривалого використання
Ринок капіталу та капітальних активів складається з засобів виробництва, що являють собою вторинний фактор виробництва, бо є продуктом людської діяльності.
Види капіталу:
Фізичний капітал – це виробничий фактор довгострокового використання, що виступає у вигляді капітальних товарів для виробництва товарів та послуг.
Сукупний запас фізичного капіталу виступає у вигляді основних фондів фірми, які збільшуються у процесі здійснення інвестування.
Нефізичний капітал – це знання, вміння людей, патенти, авторські права, ліцензії, ноу-хау, різноманітна інформація, які можуть бути використані при організації виробництва (чи в самому виробництві) різноманітних товарів і послуг.
Узагальнюючим вираженням доходу на капітал є показник, що обчислюється як відношення прибутку за звітний період часу (місяць, квартал, рік) до величини капіталу, що використовується. Ця величина вимірюється у відсотках і називається відсотком.
Незалежно від того, чи використовує підприємець орендований капітал чи власний, доходом на капітал все рівно виступає відсоток. У випадку використання власних капітальних ресурсів відсоток включається у неявні витрати і являє собою дохід підприємця як власника.
Відсоток на капітальні ресурси буде тим вище, чим більше продуктивність капітальних активів, що виступають у якості економічних факторів виробництва. Ефективним буде таке вкладення в капітал чи інвестиційний проект, річний дохід від якого не нижче ринкової норми відсотку по будь-якому іншому капітальному активу, включаючи банківський відсоток.
Перед будь-яким споживачем стоїть проблема переваги використання блага у поточному часі чи накопичення капіталу з метою його використання у майбутньому (наприклад, з метою накопичення певної суми для придбання дорогого товару, мандрівки тощо). Для цього споживач частину своїх доходів кладе у банк, щоб через певний час повернути їх з відсотками, що виступають для нього у якості ціни (вартості) відмови від поточного споживання. У даному випадку споживач виступає як кредитор, а банк – як позичальник. Коли потребується сума значно більша , ніж є у певної фізичної чи юридичної особи, то вона звертається у банк за кредитом певної суми на певний час. Повертається кредит банку (кредитору) з відсотками. Таким чином, ціною позичкового капіталу виступає позичковий відсоток.
Позичковий відсоток – це частка створеної вартості, що передається функціонуючим підприємцем фінансовому як сплату за користування позичковими капіталами.
Норма відсотка (r) – це процентне відношення позичкового відсотка до позичкового капіталу:
(12.2)
На ставку відсотку впливає інфляція. Тому розрізняють номінальну та реальну ставку відсотку.
Номінальна ставка відсотку – це ціна використання капіталу, що призначається кредитором.
Реальна ставка відсотку – це різниця між номінальною ставкою відсотку та рівнем інфляції.
Норма відсотка впливає на рівень інвестування в економіку.
Низькі процентні ставки сприяють підвищенню ділової активності підприємців.
Інвестування – це використання частини поточного виробництва для збільшення основних фондів фірми.
Валове інвестування – загальне збільшення запасів капітальних товарів.
Чисте інвестування – збільшення основних фондів фірми без врахування заміни фізично зношеного капіталу.