36

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАІНИ

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ

ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВМІСЬКРАДИ

(КИЇВСЬКА МІСЬКА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ)

КИЇВСЬКЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ

МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

(КИЇВСЬКА МАЛА АКАДЕМІЯ НАУК УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ)

Відділення: Хімія-Біологія

Секція: Соціальна психологія

Базова дисципліна: Біологія

ВПЛИВ ТЕЛЕБАЧЕННЯ НА СВІДОМІСТЬ ПІДЛІТКА:

ВИХОВАННЯ ЧИ ПОШТОВХ ДО ЗЛОЧИНУ?

АВТОР РОБОТИ:

Статус у МАН: слухач

Прізвище, ім’я, по батькові: Касперчик Микита Юрійович

Дата народження:15 лютого 1997 року

Учень 10 класу

Назва навчального закладу: гімназія №191 ім. П.Г.Тичини з поглибленим вивчення іноземних мов м. Києва

Район: Дніпровський

Домашня адреса: м. Київ, вул. Ентузіастів, буд. 11/1, кв. 115

Контактні телефони: (044)295-87-22, (093)933-42-08

Науковий керівник: Касперчик Зоя Вікторівна, ТОВ «Юридичні офіси», головний юрисконсульт

(067)239-21-49

Педагогічний керівник: Лавриненко Світлана Леонідівна, заступник директора гімназії, психолог-методист

(044)550-90-55

Київ-2012

ЗМІСТ

Вступ

Розділ І. Телебачення в сучасному світі

1. Телебачення і ми: сучасний погляд

2. Правове регулювання діяльності в сфері телебачення, його вплив на свідомість та поведінку неповнолітніх

Висновки до І розділу

Розділ ІІ. Вплив телебачення на свідомість і поведінку підлітків

2.1. Вплив телевізійних фільмів на свідомість і поведінку підлітків. Злочинність серед неповнолітніх.

2.2. Телевізійна інформація і протиправна поведінка підлітків

2.3. Екранне насильство

Висновки до ІІ розділу

Розділ ІІІ. Дослідження. Вплив телебачення на свідомість сучасного підлітка

3.1. Анкета:

3.2. Пропозиції щодо внесення змін та доповнень до законодавства щодо поліпшення роботи ЗМІ, зокрема телебачення, для попередження злочинності неповнолітніх

Висновки до ІІІ розділу

Загальні висновки

Список використаної літератури

Додатки

ВСТУП

Начебто нас, споживачів інформації, яка ллється з різноманітних засобів масової інформації у ХХІ столітті, важко чимось налякати. Однак, якщо подумки «виключити» захисний шар байдужості, штучно нарощений людиною для того, щоб вона вижила без психічних травм в цьому світі, можна отримати серйозний шок від того, що в нашій країні кількість засуджених неповнолітніх злочинців збільшується .

При цьому найбільш поширеними злочинами неповнолітніх залишаються крадіжки, на другому місці – грабежі. Дітьми вчинюються розбійні напади, зґвалтування і навіть умисні вбивства. Понад 40% засуджених неповнолітніх на момент вчинення злочинів були абсолютно безконтрольні як з боку родини, так й з боку суспільства, оскільки ніде не навчалися і не працювали. За цими сухими цифрами статистики стоять страшні долі як жертв насильства з боку неповнолітніх злочинців, так й зламані та скалічені життя самих цих дітей, що переступили Закон, їхніх батьків та близьких.

Звичайно, такий стрімкий приріст дитячої та підліткової злочинності, насамперед, зумовлений кризою моралі в Україні, політичною та економічною нестабільністю, негативним впливом на неповнолітніх їхнього неблагополучного оточення тощо.

Разом з цим, більш поглиблений аналіз причин та умов, що породжують протиправну поведінку неповнолітніх, показує, що, поряд із зазначеними чинниками, нового забарвлення та актуальності набуває вплив засобів масової інформації (ЗМІ), зокрема телебачення.

Не зважаючи, що ця проблема вже давно набула актуальності в усьому світі, телевізійники, посилаючись на наукову недоведеність зв’язку між впливом телебачення на протиправну поведінку неповнолітніх, продовжують поширювати продукцію, що не відповідає рівню загальнолюдських цінностей.

На мою думку, необхідність поглиблення досліджень щодо впливу ЗМІ на характеристики підліткової злочинності є актуальним саме тому, що з розширенням технічних можливостей телебачення має відбуватись одночасно й удосконалення нормативно-правової бази щодо суб’єктів інформаційної діяльності.

Метою роботи є дослідження негативного впливу телебачення на свідомість та поведінку неповнолітніх, а також, пошук дійових науково - обґрунтованих шляхів запобігання злочинів в їхньому середовищі.

Для досягнення зазначеної мети у процесі дослідження передбачалося вирішити наступні завдання:

1. Проаналізувати літературу з даного питання;

2. Провести анкетування серед підлітків, щодо визначення впливу телебачення та інших ЗМІ на різні сфери їх життя;

3. На основі отриманих даних розробити рекомендації загальносоціального і спеціально-кримінологічного запобігання злочинів неповнолітніх шляхом використання можливостей ЗМІ, і зокрема телебачення.

Об’єкт дослідження: діяльність телебачення щодо зменшення кількості випадків протиправної поведінки неповнолітніх

Предмет дослідження: правові норми щодо діяльності ЗМІ та державних органів з запобігання злочинності серед неповнолітніх.

Методи дослідження :

- історичний, за допомогою якого встановлено основні етапи вивчення негативного впливу телебачення на свідомість та протиправну поведінку неповнолітніх;

- соціологічний та статистичний - при вивченні масштабів поширення інформаційної продукції з елементами насильства та агресії, можливості копіювання неповнолітніми протиправних моделей поведінки, а також при проведенні анкетування щодо проблем використання ЗМІ для запобігання злочинів серед неповнолітніх.

Практичне значення роботи полягає у можливості використання висновків та рекомендацій для вдосконалення чинного законодавства України, насамперед, щодо діяльності засобів масової інформації для запобігання злочинів серед неповнолітніх.

Розділ і. Телебачення в сучасному світі

1. Телебачення і ми: сучасний погляд

Телебачення (від грец. τῆλε - далеко) — загальний термін, що охоплює всі аспекти технології та практичної діяльності, пов'язаних з передачею зображень із звуковим супроводом на далекі віддалі. Телебачення є потужним засобом комунікації, засобом масової інформації.

Телебачення було винайдене в 20-их роках 20 століття і відтоді поступово стало звичним в оселях людей та в різних областях діяльності, служачи для передачі інформації, розваг, реклами, моніторингу. З винаходом лазерних дисків та інших компактних засобів запису й відтворення зображень, телевізори використовуються не тільки для прийому телепередач, а й для перегляду записаної інформації. З винаходом Інтернету з'явилося й розвивається Інтернет-телебаченння.

Телебачення має істотний вплив на формування особи неповнолітнього, і не тільки в позитивному напрямку.

Проблема захисту дітей та юнацтва від негативного аморального та агресивного впливу засобів масової інформації є однією з найважливіших актуальних і «вічних» проблем.

Злочинність неповнолітніх – підсистема загальної злочинності, яка носить відносно масовий характер, є суспільно небезпечним кримінально-правовим явищем, що складається з системи злочинів і осіб, які їх учинили у віці від 14 до 18 років за певний час на відповідній території. Цей вид злочинності відрізняється від інших не лише за ознаками осіб, які її вчиняють, а й за характером самих злочинів.

При характеристиці поглядів неповнолітніх необхідно враховувати їх вікові особливості. Професор кафедри історії держави і права Національної академії внутрішніх справ України Т.А.Третьякова, характеризуючи особливості неповнолітніх, зазначає, що до них належать відсутність життєвого досвіду, незавершеність формування соціальних установок; підвищена навіюваність, орієнтація на неформальну групу, прагнення у ній самоутвердитись; демонстрування своєї незалежності, підкреслено зневажливе ставлення до моральних і правових норм; злочинна “романтика”, готовність “взяти на себе” чужу провину; плазування перед авторитетом рецидивістів; втрата почуття відповідальності за свої вчинки; орієнтування на хвилинну втіху [1, с.269].

У неповнолітніх формуються засади спрямованості особистості, виникає “мінімум особистості” (14-16 років) та “мінімум соціально зрілої особистості” (16-18 років). Найбільш динамічним і строкатим компонентом спрямованості неповнолітніх є уподобання (хобі). Культурно-естетичні уподобання пов’язані з різними течіями і виконавцями сучасної легкої музики, відеофільмами певних жанрів та ін. Під час неповноліття здійснюється початкове, зазвичай не перевірене практикою самовизначення життєвих планів у навчально-професійних, дозвільних сферах, а також манери міжстатевих стосунків тощо. Емоційно-почуттєвій сфері неповнолітніх притаманні підвищена чутливість і емоційність, імпульсивні прояви, неадекватні емоційно-почуттєві реакції на зовнішні події [2, с.138-141].

1.2.Правове врегулювання діяльності в сфері телебачення, його вплив на свідомість та поведінку неповнолітніх

Основним Законом України є Конституція України, з норм якої й слід почати характеристику правових основ з вказаного питання.

Статтею 34 Конституції України гарантовано кожному право на свободу думки й слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати й поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір. Разом з тим, здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету й неупередженості правосуддя [8].

У 1990р. Україна приєдналась до Конвенції про права дитини, згідно ст.17 якої держави-учасниці визнають важливу роль засобів масової інформації і забезпечують, щоб дитина мала доступ до інформації і матеріалів із різних національних і міжнародних джерел, особливо до таких інформації і матеріалів, які спрямовані на сприяння соціальному, духовному і моральному благополуччю, а також здоровому фізичному й психічному розвитку дитини. [9].

Згідно Закону України “Про охорону дитинства” кожній дитині забезпечується доступ до інформації та матеріалів з різних національних і міжнародних джерел, особливо тих, які сприяють здоровому фізичному й психічному розвитку, соціальному, духовному та моральному благополуччю. Діти мають право звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, засобів масової інформації та їх посадових осіб із зауваженнями та пропозиціями стосовно їхньої діяльності, заявами та клопотаннями щодо реалізації своїх прав і законних інтересів та скаргами про їх порушення. З метою реалізації цього права держава сприяє: поширенню засобами масової інформації матеріалів, корисних для розвитку дитини; виданню та розповсюдженню дитячої літератури та підручників шляхом створення пільгових умов для їх, видання; міжнародному співробітництву у сфері обміну та поширення інформації та матеріалів, що надходять із різних національних і міжнародних джерел; діяльності засобів масової інформації, спрямованій на задоволення мовних потреб дітей, у тому числі тих, які належать до національних меншин.

Згідно ст.10 Закону України “Про охорону дитинства” держава здійснює захист дитини від усіх форм фізичного і психічного насильства, образи, недбалого і жорстокого поводження з нею, експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють; утягнення у злочинну діяльність, залучення до вживання алкоголю, наркотичних засобів і психотропних речовин; залучення до екстремістських релігійних психокультових угруповань та течій, використання її для створення та розповсюдження порнографічних матеріалів, примушування до проституції, жебрацтва, бродяжництва, втягнення до азартних ігор тощо.

Закон України "Про захист суспільної моралі" встановлює "правові основи захисту суспільства від розповсюдження продукції, що негативно впливає на суспільну мораль".

Суспільну мораль зазначений Закон трактує як система етичних норм, правил поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь, гідність, громадський обов'язок, совість, справедливість.

Виходячи з такого розуміння "суспільної моралі", Закон декларує "недопущення пропаганди в електронних та інших засобах масової інформації культу насильства і жорстокості". Власне цим доволі декларативним пунктом тема екранної агресії в цьому Законі вичерпується. Усі решти статті присвячені темі сексуальної, еротичної та порнографічної продукції.

Правові основи інформаційної діяльності закладені також у Законі України «Про інформацію», який встановлює загальні правові основи одержання, використання, поширення та зберігання інформації, закріплює право особи на інформацію в усіх сферах суспільного й державного життя України, а також систему інформації, її джерела, визначає статус учасників інформаційних відносин, регулює доступ до інформації та забезпечує її охорону, захищає особу та суспільство від неправдивої інформації”. Реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами й державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (ст.9). Крім того, інформація не може бути використана для закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі, посягання на права й свободи людини (ст.46).

Порядок створення (застосування) та організації діяльності телебачення визначається наступними законодавчими актами: Законом України “Про телебачення і радіомовлення” , Законом України “Про систему Суспільного телебачення й радіомовлення України”, Законом України “Про інформаційні агентства”, Законом України “Про рекламу”, Законом України “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення”, рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення “Про захист прав неповнолітніх телеглядачів” та ін.

Статтею 2 Закону України “Про телебачення й радіомовлення” заборонено телерадіоорганізаціям у своїх програмах вести пропаганду війни, насильства й жорстокості, розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі, поширювати порнографію або іншу інформацію, яка підриває суспільну мораль або підбурює до правопорушень, принижує честь і гідність людини.

Згідно ст.41 зазначеного Закону передачі (фільми), що можуть завдати шкоди фізичному, психічному, моральному розвитку неповнолітніх, забороняються. Не допускається без згоди батьків або осіб, що їх заміняють, розповсюджувати інформацію про неповнолітніх, що вчинили злочин, про злочини, вчинені щодо неповнолітніх, а також про самогубство неповнолітніх, якщо така інформація дозволяє ідентифікувати особу неповнолітнього.

Аналогічні застереження поширюються й на рекламу. Статтею 8 Закону України “Про рекламу” забороняється подавати у рекламі відомості або закликати до дій, які можуть спричинити порушення законодавства, завдають чи можуть завдати шкоди здоров’ю або життю людей та навколишньому природному середовищу, а також спонукати до нехтування засобами безпеки.

В Указі Президента України “Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності у суспільстві та утвердження здорового способу життя” [10] вказано, що пропаганда культу насильства, жорстокості, порнографії, насамперед через засоби масової інформації, руйнує суспільну мораль, перешкоджає реалізації конституційних прав і свобод людини, інтеграції України в європейський інформаційний, освітній та культурний простір, утвердженню здорового способу життя громадян, належному вихованню молодого покоління, створюючи все відчутнішу загрозу національній безпеці держави.

У зв’язку з цим, рішенням Національної ради з питань телебачення та радіомовлення від 18 червня 2003 року [11] в Україні затверджена система візуальних позначок класифікації кіно-, відеопродукції залежно від аудиторії, на яку вона розрахована. Згідно даної системи кіно-, відеопродукція, що транслюється на телеканалах України, поділяється на три категорії, залежно від аудиторії, на яку вона розрахована. Її показ по телебаченню має супроводжуватися відповідними візуальними позначками: категорія 1 (зелене коло) – без обмежень аудиторії (загальнодоступна); категорія 2 (жовтий трикутник) - перегляд неповнолітніми глядачами рекомендується разом з батьками або з відома батьків; категорія 3 (червоний квадрат) – рекомендується тільки для дорослих. Обмеження, запроваджені Національною радою щодо фільмів і програм із сценами насильства, брутальних еротичних сцен з нагромадженням жахів, диктується тим, що підліток чи дитина несвідомо сприймає те, що бачить на екрані. Це може стати для нього моделлю немовби прийнятної в людському суспільстві поведінки, і в його підсвідомості відкладається право на брутальність, на насильство.

Указом Президента України “Про додаткові заходи щодо запобігання зникненню людей, удосконалення взаємодії правоохоронних та інших органів виконавчої влади в їх розшуку” від 18 січня 2001 року № 20/2001 передбачено активізувати серед молоді здорового способу життя; ужити заходів щодо соціального захисту дітей, запобіганню правопорушень серед них; під час розроблення навчальних програм, підручників, посібників для загальноосвітніх навчальних закладів наповнювати їх зміст тематикою, яка ґрунтується на національних і загальнолюдських цінностях, спрямована на виховання у дітей почуття патріотизму, національної свідомості, високої духовності і моральності [12].

Попри ґрунтовну правову базу в Україні, сьогодні в наявності дефіцит підліткових і юнацьких програм, що користуються популярністю в молоді. Інтерес до дитячих і молодіжних передач виявляють лише 15% підлітків, у той же час до кримінальної хроніки – 58 %. Подібна ситуація призводить до блокування дитячого мистецтва і дитячої культури. [13].

На думку деяких авторів у сенсі аудивізуальних масових комунікацій, визначення яких походить від англійського public, маємо говорити в Україні не про громадське, а про Суспільне мовлення. Оскільки визначення поняття громадського телебачення наведеного в ст. 1 Законі “Про телебачення й радіомовлення”, як “системи позабюджетного неприбуткового загальнонаціонального, регіонального або місцевого телерадіомовлення, що створюються засновниками – юридичними та/або фізичними особами” не дуже вписується в триєдину концепцію public-мовлення: “призначене для суспільства; фінансується суспільством; контролюється суспільством”. Необхідно зауважити, що Верховною Радою України був прийнятий Закон “Про систему суспільного телебачення й радіомовлення України” (від 18 липня 1997 року № 485/97). Ст. 1 цього закону передбачено, що організаційно-правові засади функціонування системи Суспільного мовлення мають забезпечити проведення масових культурно-просвітницьких заходів, створення й показ фільмів, створення шоу-програм, розповсюдження кращих зразків творів і програм національної культурно-мистецької спадщини для реалізації Програмної концепції Суспільного мовлення в єдиній системі фінансування та управління.

Проте громадське телерадіомовлення це тільки певна частка інформаційного навантаження, що буде отримувати неповнолітній споживач. Тому актуальним залишається питання подальшої оптимізації загальної діяльності ЗМІ в напрямку їх позитивного впливу на розвиток та виховання неповнолітніх.

Правова ж регламентація діяльності ЗМІ в Україні достатньо розроблена і передбачає напрями цієї діяльності саме в позитивному аспекті. Саме спираючись на них можливо намітити найбільш ефективні напрями запобіжної діяльності.

Висновки до І розділу

Телебачення є потужним засобом комунікації, засобом масової інформації. Телебачення має істотний вплив на формування особи неповнолітнього, і не тільки в позитивному напрямку. Проблема захисту дітей та юнацтва від негативного аморального та агресивного впливу засобів масової інформації є однією з найважливіших актуальних і „вічних” проблем. Попри ґрунтовну правову базу в Україні, сьогодні в наявності дефіцит підліткових і юнацьких програм, що користуються популярністю в молоді.