Промивання шлунка за допомогою зонда.

Промивання шлунку проводиться при гострому отруєнні, за­хворюваннях органів травлення з накопиченням в шлунку недоброякісної їжі, слизу і т. ін. Промивні води збирають і відправляють в лабораторію. Промивають шлунок за допо­могою товстого зонду та без нього. Беззондовий спосіб ви­користовується для дітей дошкільного і шкільного віку. Діти випивають велику кількість води, поки не з’явиться блюван­ня, процедура повторюється до отримання чистих промив­них вод.

Дітям молодшого віку промивання шлунку прово­диться тільки за допомогою зонда.

Для проведення зондового промивання шлунку необхідно підготувати зонд, на сліпому кінці якого є два бокових отвори. Зонд за допомогою скляного перехідника з’єднається з гумовою трубкою довжиною приблизно 70 см. Необхідні також роторозширювач, скляна лійка, таз для промивних вод, відро з чистою водою, клейон­частий фартух, гумові рукавички.

Дітям першого півріччя можна користуватися зондом товщиною 0,5 см, дітям 1 року і стар­ше — 1 см.

Механізм промивання шлунку грунтується на принципі сполученних посудин. Помічник одягає клейончатий фартух, сідає і фіксує но­ги дитини між своїми ногами. Одною рукою він утримує руки і тулуб пацієнта, притиснувши його до себе, другою рукою тримає голову.

Якщо дитина не відкриває рота, великим і середнім паль­цями натискають на обидві щоки. Швидко вводять роторозширювач або штапель, який обгортають марлею, і розкрива­ють рота. Переварений, теплий і вологий зонд, кінець якого змазують вазеліновим маслом або змочують водою, вводять в рот і просувають за корінь язика до задньої стінки глотки. Потім хворий робить ковтальний рух, і зонд просувають у стравохід, а потім у шлунок. Під час зондування хворий по­винен рівно і глибоко дихати.

Щоб визначити, на яку глибину треба ввести зонд, вимі­рюють відстань від різців до пупа та додають ширину 3-4 зімкнутих пальців руки і роблять відмітку на зонді.

На вільний кінець зонда надівають велику скляну лійку і опускають нижче колін хворого. В лійку наливають біля 500 мл води (температура 22-24°С) потім поступово підні­мають догори, на 25 см вище рота, поки майже вся рідина не надійде в шлунок. Коли в лійці залишаєтся мало води, її швидко опускають нижче колін хворого. Настає зворотна течія рідини із шлун­ка в лійку. Лійку при наповненні перевертають і виливають промивні води в таз. Так роблять кілька разів — до чистих промивних вод. При значному накопиченні слизу в шлунці рекомендують промивання теплим соляно-лужним розчином (1 ст. ложка соди і 1 ст. ложка кухонної солі на 3 л води). Можна промивати мінеральними водами: Єсентуки-4, Смирновська та ін. При отруєннях для нейтралізації яду під час промивання в шлунок вводять антидот.

Техніка користування грілкою та пухирем з льодом.

Грілка. Грілка застосовується як місцева теплова процедура з метою розсмоктування запальних процесів, для зігрівання, як знеболюючий засіб. Протипоказання для застосування: гострі запальні процеси черевної порожнини( апендицит, холецистохолангіт), при підозрі на пухлину, кровотеча. Існують резинові та електричні грілки, але останні у дітей застосовуються лише при постійному контролі з боку дорослих. Резинова грілка являє собою резервуар ємністю 1,0—1,5 л з притертою пробкою, що пригвинчується. Грілку наповнюють гарячою водою (60-70°С) на половину або третину об‘єму. Повітря з неї випускають натисканням руки та загвинчують, перевертають горловиною донизу, щоб впевнитися в герметичності. Грілку витирають та огортають чистим сухим рушником, потім прикладають до тіла хворого.

При відсутності резинової грілки можливо використовувати пляшку, що таксамо міцно закривають, перевертають донизу, огортають полотенцем.

Ступінь нагріва електричної грілки регулюють за допомогою реостату.

Пухир з льодом. Показання для застосування: кровотечі, забої,початкові стадії запального процесу. Пухир являє собою резиновий резервуар, особливої форми з широкою основою та широким отвором, що загвинчується широкою пробкою мал. 1. В пухир накладають маленькі шматочки льоду, розміром 1-2 см, випускають повітря і закривають. На поверхню шкіри під міхур кладуть полотенце або складену в декілька раз тканину. При застосуванні в ділянці голови. Його підвішують над дитиною.

мал. 1