8. Поняття про геополітичні атрибути, геополітичний потенціал та геополітичний статус держави.

Геополітична конфігурація – розподіл держав у світі, виходячи із сукупної дії взаємопов’язаних географічних, політичних, соціально-економічних та військових факторів, які складаються поступово виходячи з геополітичних статусів держави.

Геополітичний статус – величина такого інтегрального показника, що найбільше повно і всесторонньо характеризує могутність держави, її можливість вирішувати проблеми, що виникають у певній сфері міжнародних відносин.

Геополітичний потенціал – сукупність її геополітичних атрибутів, що дозволяє цій державі реально, або потенційно впливати на геополітичну конфігурацію у будь-якому масштабі.

Геополітичні атрибути – це невідємні і найбільш суттєві ознаки (географічні, політичні, економічні, військові), що складають основу існування будь-якої держави. Види:

1. Географічні:

• Вигідне географічне положення;

• Велика територія;

• Зручні виходи до моря та океану;

• Сприятливий клімат;

• Наявність природних ресурсів.

2. Політичні:

• Здатність проводити незалежну політику і формувати зони геополітичного пливу;

• Статус постійного чи ні, члена Ради Безпеки ООН;

• Активна участь у діяльності НАТО та ін..

• Домінування в роботі глобальних і регіональних політичних та економічних організацій.

3. Соціально-економічні:

• Великі трудові ресурси;

• Економіка, яка динамічно розвивається і здатність держави формувати зони економічного впливу;

• Високий рівень ВВП, якості життя,, експорту капіталу, інше.

• Розвинута економічна інфраструктура;

• Прискорений розвиток передових технологій і галузей наук.

4. Військові:

• Наявність потужних і мобільних збройних сил;

• Володіння сучасними ракетно-ядерними озброєннями;

• Виробництво сучасної високотехнологічної техніки;

• Наявність військових угрупувань і баз закордоном.

Географ. атрибути – нац. інтереси – політ. воля керівництва – політ середовище – геопол. атрибути – геопол. потенціал – геопол. статус – геопол конфігурація.

9. Дефініція геополітики та основні підходи до її визначення.

Поняття ГП хар-є місце та конкретно-іст форми впливу територіально-просторових особливостей положення держав чи їх блоків на локальні, регіональні, континентальні чи глобальні процеси.

Існують два підходи до розуміння змісту цього поняття:

а) у вузькому розумінні ГП - це політологічна концепція, яка визнає у зовнішній політиці держав визначальну роль географічного фактора, а саме: просторове розташування країни, розмір її території, кількість та щільність населення, наявність, відсутність чи обмеженість природних ресурсів, особливості клімату. В цьому сенсі ГП прийнято розглядати як просторово-географічний аспект міжн відносин, пов'язаний із питаннями здійснення зовнішньої експансії держави за допомогою сили, передусім військової.

б) у широкому ж розумінні ГП - це сукупність фізичних, соц, мат та моральних ресурсів держави, які складають той потенціал, використання якого дозволяє їй досягати своїх цілей на міжн арені.

З огляду на це прийнято розрізняти геополітичне і географічне положення держави.

Геополітика — це цілеспрямована діяльність суб'єкта мв у контексті всього спектра зовнішніх і внутрішніх факторів, що дають змогу цьому суб'єкту здійснювати контроль над простором із метою реалізації своїх життєво важливих інтересів.

Перший підхід акцентує увагу на географічному аспекті таких діяльності та відносин, а другий - на соціокультурному, не заперечуючи значення географічних його складових, але й не абсолютизуючи його. Різниця між двома підходами до поняття геополітика, зумовлена двома етапами становлення геополітичної думки:

Класична геополітика. Реалії постбіполярного світу.

Розрізняють власне класичну геополітичну думку кін. XIX - поч. XX ст., яка оформилася як німецька Г. та модерна Г.(Г. епохи холодної війни). Важливі складові модерної Г.: теорія ядерної зброї, теорія неоколоніалізму.

Головне розрізнення між класичною Г. та суч. Г. вбачають у тлумаченні префіксу “гео”.

Гаджиєв: Класична Г. тлумачить префікс “гео” буквально. Сучасна Г. тлумачить префікс “гео”, як синонім глобального, всепланетарного. Саме процеси глобального плану визначають зовнішню політику держави, а вміння використовувати ці процеси у власних інтересах визначають її ГП положення.

Геополітика – це політологічна концепція, що вбачає у політиці засадничу, визначальну роль географічних факторі: просторове розташування країни, розмір території, наявність чи відсутність, обмеженість природних ресурсів, клімат та кількість населення.

Філософський словник: Геополітика – це вчення про залежність політичних подій від особливості поверхні землі, ландшафту, простору.

О.Дугін: геополітика – наука про владу і для влади. Дисципліна політичної еліти.

П.Галуа: геополітика – сукупність фізичних та соціальних, матеріальних і моральних ресурсів держави, що складають той потенціал, використання якого, а в деяких випадках наявність, дозволяє державі реалізувати свої інтереси на міжнародній арені.

Ірина Пономарьова: геополітика – сукупність нового розуміння теорії та практики зовн політики держав, яке полягає у обгрунтуванні взаємозв’язаних геогр факторів, нац інтересів, ек і пол.-х пріоритетів, виключення силового підходу у міжнародно-правовому регулюванні міжнародних процесів.

Геополітика - наука, яка розглядає вплив географічних чинників на внутрішню й особливо зовнішню політику держав і націй. Однак таке тлумачення вже не є актуальним. На сьогодні є цілий ряд наукових шкіл, які по своєму трактують цей термін.

Геополітика це мистецтво і практика використання політичної влади над певною територією. Традиційно, цей термін застосовувався в основному в плані впливу географії на політику, але його використання розвинулася за останні сто років достатньо, щоб охопити більш широкий зміст. У наукових колах, вивчення геополітики припускає аналіз географії, історії та соціальних наук з урахуванням просторової політики і моделей на різних рівнях (від рівня держави на міжнародному).

Геополітика — це цілеспрямована діяльність суб'єкта міжнародних відносин у контексті всього спектра зовнішніх і внутрішніх факторів, що дають змогу цьому суб'єкту здійснювати контроль над простором із метою реалізації своїх життєво важливих інтересів.

Геополітика - це одна з галузей зовнішньої політики. Вона поділяється на ряд окремих підгалузей. Політика балансу сил - запобігання домінування в міжнародній системі одного, або групи держав. Отто фон Бісмарк з цього приводу висловився надзвичайно вдало: «Вся політика може бути зведена до формули - постарайся бути серед трьох у світі, де править крихкий баланс п'яти держав. Це єдиний справжній захист проти формування ворожих коаліцій».