Ділова етика

1.Ділове спілкування

Ділове спілкування - спілкування між співрозмовниками (партнерами, опонентами), спрямоване на повне або часткове вирішення конкретних проблем, організацію спільної діяльності, дій.

Види ділового спілкування: Менторський Конфронтаційний Інформаційний Спілкування включає:

♦ сприйняття, пізнання і розуміння партнерів по спілкуванню (перцептивна сторона спілкування);

♦ обмін інформацією (комунікативна сторона спілкування);

♦ вироблення єдиної стратегії взаємодії (інтерактивна сторона спілкування).

За деякими даними, 60—80% інформації від співрозмовника ми отримуємо по невербальному каналу.

Виділяють дев´ять типів співрозмовників:

1) безглузда людина;

2) статечна людина;

3) всезнайко;

4) балакун;

5) боягуз;

6) неприступна людина;

7) незацікавлена людина;

8) "велике цабе;

9) чомучка.

Культура мовлення – володіння учасниками мовлення уміннями спілкування відповідно до мети і змісту комунікації.

Людина з високим рівнем комунікативної культури володіє такими рисами:

Доброзичливість; Конкретність –

Ініціативність

Відкритість

Чуттєвість

Ділова мова:

Словниковий склад (виключає нецензурні слова і висловлювання. плітки, жаргонні слова, діалектизми); Словниковий запас ( чим він багатше, тим яскравіше, різноманітна мова, тим менше вона втомлює слухача, тим більше дивує, захоплює); Граматика (ділова мова потребує дотримання загальних правил граматики, а також звіт деяких специфічних відмінностей); Стилістика –точність висловлювань, менше зайвих слів, правильний порядок слів, відсутність стандартних виразів. 2.Переговори.

Виділяють три основні стратегії переговорів:

— зводиться до протистояння крайніх позицій партнерів;

— це золота середина між м'якістю та жорсткістю, тобто досягається поставлена мета і водночас не псуються стосунки з людьми;

— передбачає розв'язання проблем, виходячи із їхнього змісту, не допускаються дебати з приводу позицій,

Процес планування переговорів поділяють на три етапи

• підготовка до переговорів;

• безпосереднє ведення переговорів;

• аналіз результатів і підсумків переговорів.

П. Мицич зазначає, що, готуючись до бесіди, потрібно:

— обрати найбільш вдалі момент і місце для проведення бесіди і лише після цього домовлятися про зустріч;

— з´ясувати все про співрозмовника (його ставлення до ініціатора бесіди та рівень моральної культури;

— зібрати і систематизувати інформацію, необхідну для розмови;

— створити відповідну атмосферу довіри, щоб схилити до себе співрозмовника;

— визначити мету, стратегію й тактику проведення бесіди, скласти детальний план розмови, виділити базові слова, ключові речення;

— уявити собі позицію співрозмовника з цього питання та хід бесіди, передбачити нюанси, які можуть вплинути на її перебіг і результат.

Практичні рекомендації щодо підвищення ефективності проведення ділової бесіди, зокрема:

• уважно вислуховуйте співбесідника до кінця;

• уникайте непорозумінь і неправильних тлумачень;

• поважайте свого співбесідника, будьте ввічливі, тактовні й дипломатичні;

• якщо потрібно, будьте наполегливі, але зберігайте витримку, коли "температура" бесіди піднімається;

• Готуючись до бесід, потрібно пам´ятати певні правила етикету:

— кожну бесіду проводити так, щоб вона переросла в подальшу співпрацю;

— заздалегідь треба знати тему зустрічі;

— призначаючи зустріч, треба чітко домовитися про дату та час, повідомити клієнтові, як краще до вас дістатися;

— коли клієнт зайде, організаторові зустрічі потрібно підвестися, потиснути йому руку, запропонувати зручне місце;

— розпочинати бесіду потрібно точно в призначений час;

— перед собою організатор повинен мати інформацію про посаду, ім´я та по батькові клієнта (його візитівку);

— у кабінеті годинник має бути розміщений так, щоб його добре бачили як господар, так і клієнт, це допоможе орієнтуватися в часі;

— потрібно намагатися менше говорити, а більше слухати співрозмовника, щоб його зрозуміти;

— якщо пропозицію клієнта прийнято, потрібно йому про це сказати і домовитися про те, як надалі розвиватимуться ділові стосунки;

— клієнтові потрібно чітко сказати, коли буде дано остаточну відповідь;

— якщо пропозиція клієнта не влаштовує, потрібно одразу йому про це сказати;

— прощаючись із клієнтом, організатор зустрічі має встати з-за столу, подати руку, провести до виходу, сказати йому добрі слова, побажати успіхів у справах і висловити надію на майбутнє співробітництво.

3.Протокол — це сукупність загальноприйнятих правил, традицій і умовностей, яких дотримуються урядами, відомствами закордонних справ, дипломатичними представництвами, офіційними особами і дипломатами при виконанні своїх функцій в міжнародному спілкуванні.