18

«Міжнародні стратегії економічного розвитку»

Тема 1. Середовище, види, суб'єкти та об'єкти світових

економічних стратегій

Лекція-1

1. Предмет і завдання курсу

2. Види, рівні та суб'єкти світових економічних стратегій

3. Концептуальні засади формування міжнародних стратегій економічного розвитку

4. Національні економіки як суб’єкти глобальної конкуренції. Державна економічна внутрішня та зовнішня політика і міжнародні економічні стратегії.

Метою навчальної дисципліни є характеристика проблем і методів розробки та реалізації міжнародних стратегій економічного розвитку, дослідження чинників, що впливають на їхні параметри.

Завдання дисципліни орієнтовані на розуміння:

• середовища формування сучасних стратегій розвитку, його ключових компонентів та напрямків впливу на параметри стратегій;

• спектру апробованих, таких, що історично виправдали себе, і новітніх найбільш перспективних економічних політик;

• особливостей розробки та реалізації національних та міжнародних стратегій економічного розвитку;

• сучасної міжнародної регуляторно-координаційної політики, зокрема в контексті інтересів країн з перехідними економіками;

• сутності, умов, проблем і перспектив глобалізації економіки, її впливу на національні стратегії розвитку;

• економічних аспектів розвитку окремих цивілізацій та міжцивілізаційної взаємодії.

Предмет дисципліни – методологія формування і практика реалізації сучасних стратегій розвитку окремих країн, міжнародних організацій та регіональних утворень в умовах глобалізації.

Світові економічні стратегії як категорія міжнародної економіки.

Міжнародні стратегії економічного розвитку – це збудована на певних принципах, концептуально вивірена економічна політика, яка визначає поведінку суб’єктів міжнародної економічної системи у глобальному середовищі і, водночас, політику двосторонніх та багатосторонніх міжнародних економічних стосунків та взаємовідносин суб’єктів міжнародної економічної діяльності.

Вони одночасно підпорядковані глобальним реаліям і потребам національних і регіональних економік. У них відбиваються магістральні шляхи і мета розвитку.

У своїй сукупності МСЕР визначають глобальну стратегію світового розвитку та розподіл сил на світовій арені. Глобальна стратегія – є результатом єдності (синергії) і протиборства економічних інтересів.

Економічні інтереси і економічні стратегії.

«Політика є концентрований вираз економіки». Надто, коли мова йде про економічні стратегії

Економічні інтереси суб’єктів міжнародної економічної діяльності безпосереднім чином відбиваються у стратегіях їхньої економічної поведінки. У загальному вигляді ці інтереси, і, відповідно стратегії, можна згрупувати за рівнями суб’єктів.

..................

Види, рівні, суб'єкти та об'єкти формування світових економічних стратегій.

Суб'єкти – це сили, які визначають магістральні шляхи світового розвитку, економічну політику країн, регіональних об'єднань, угрупувань, ТНК, національних підприємств

• Наднаціональні(глобальні) інституції і організації

• Надрегіональні інституції і організації

• Наднаціональні регіональні уряди

• Уряди домінуючих країн

• Національні уряди

• Керівництво конфесій

• Менеджери ТНК

• Власники підприємств

Відповідно, об’єктами стратегій є глобальний економічний простір, цивілізаційний економічний простір, регіональний, субрегіональний рівні економічних відносин, окремі ринки та їхні сектори, тощо

Види стратегій (суб'єктів і підсуб'єктів )

Національні: стратегія поведінки країн у глобальному середовищі

Обрана стратегія визначає варіант включення до світового середовища (як економічного, так і політичного)

• Стратегія виживання в міжнародному конкурентному середовищі (подолання кризи, розвиток традиційного виробництва). Варіанти включення в світову економіку: аграрна чи індустріальна периферія

• Стратегія поступального розвитку (стабільний поступальний розвиток з ухилом до інерційного, на попередній баз, створеній попередніми поколіннями)

• Стратегія наздоганяльного розвитку (інноваційне удосконалення у межах поступального розвитку - від цього залежать)

• Стратегія економічного прориву (мобілізаційна модель)

• Стратегія домінування (підпорядкування).

• Національна і глобальні антикризова стратегія

• Глобальна стратегія сталого (збалансованого) розвитку (Йоханесбургський саміт (ПАР 2002) (2003-2015): вирівнювання соціально-економічного розвитку на основі створення сприятливих умов для багатостороннього співробітництва (без утисків і дискримінації) на глобальному, регіональному і субрегіональному рівнях; завдяки технічній підтримці міжнародних наднаціональних організацій та країн донорів; завдяки прикордонній співпраці; завдяки зміцненню співробітництва із секретаріатом і Комісією сталого розвитку оон 1997; на основі дотримання положень багатосторонніх угод; спец органами оон, міжнами оргпрограми і фондами )

Загалом, їх можна розглядати як стратегії мега- , макро- та мікрорівня, які можна згрупувати за ознакою рівню економічного інтересу.

Виходячи з цього, можна виділити наступні рівні формування стратегій:

• Глобальний (мега) рівень: міжкраїнний рівень економічних відносин, який вимагає стратегії примирення і узгодження економічних інтересів суб’єктів усіх рівнів

• Регіональний рівень: вимагає примирення і узгодження економічних інтересів суб’єктів, які представляють дане економічне угрупування, але передбачає протиставлення регіональних економічних інтересів інтересам глобальним і подекуди національним (загальна мета – зміцнення і поєднання сил для протистояння агресивному середовищу)

• Стратегії наднаціональних інституцій (ООН, ЄБРР, СБ, МВФ) - це:

стратегії сталого глобально розвитку і антикризові стратегії, які у свою чергу спрямовані як на національні, так і глобальну економіки

• Угрупування, створені за цивілізаційною, релігійною або національно-етнічною ознакою (просування, лобіювання інтересів угрупувань, утворених за певною ознакою)

• Стратегії двостороннього, або багатостороннього розвитку (знаходять свій відбиток в угодах про партнерство)

• Стратегії ТНК і підприємств, що самостійно виходять на ринок, які мають на меті реалізацію вузько корпоративних інтересів