1. Сутність, передумови та особливості місцевих фінансів

місцеві фінанси – це система формування, розподілу і використання фінансових ресурсів для забезпечення виконання місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань, як власних, так і делегованих.

Якщо причиною функціонування фінансів взагалі є поява держави і товарно-рошових відносин, то причиною виникнення місцевих фінансів є наявність територіальних колективів, відокремлення функцій і завдань, які покладаються на їхні органи влади. Це пов’язано з тим, що виконання управлінських функцій на місцевому рівні потребує певних фондів грошових коштів

Об'єктивними передумовами виникнення місцевих фінансів є

• розвиток продуктивних сил, що впливає на формування фінансових відносин і приводить до виникнення їх нових сфер і ланок;

• розвиток демократичних засад будівництва держави;

• розвиток ринкових відносин.

2. Функції та роль місцевих фінансів

Значення та роль місцевих фінансів та їх вплив на економічну та соціальну сферу проявляється у таких функціях:

Розподільча. Мобілізована частина ВВП через систему місцевих фінансів, її розподіл та перерозподіл забезпечує соціально-економічний розвиток територіальних громад.

Фіскальна. Місцеві фінанси є фіскальним інструментом, який дозволяє забезпечувати необхідними ресурсами виконання завдань місцевими органами влади.

Забезпечення громадських послуг. Місцеві органи влади є інститутом, котрий надає послуги і несе відповідальність за надання цих послуг громадянам країни.

Забезпечення економічного зростання. Місцеві фінанси є інструментом забезпечення економічного зростання.

Контрольна. Органи місцевого самоврядування здійснюють контроль за формуванням і використанням коштів місцевого бюджету.

3. Становлення та розвиток місцевих фінансів

Після жовтневої революції 1917 р. у соціалістичній державі, що утворилася, були ліквідовані органи міського та земського управління, а функції місцевого самоврядування були покладені на ради, які вирішували питання адміністративного, господарського та культурно-освітнього життя. Для цього їм гарантувалося надання коштів із загальнодержавних фондів на основі представлених кошторисів.

17 березня 1919 р. приймається Декрет „Про грошові кошти і видатки місцевих Рад”. Цим декретом було визначено, що місцеві ради володіють: 1) коштами, які находять з місцевих джерел і 2) коштами, які надаються центральною владою. Для впорядкування місцевого оподаткування було проведене розмежування податків між окремими видами місцевих бюджетів: бюджетами губернських рад, повітових рад, міських рад, волосних рад.

Усі податки у 1922 р. поділялися на державні та комунальні. До державних належали прямі податки (промисловий і загальногромадянський податки, патентні збори), непрямі податки (податки на вина, пиво, мед, спирт, цукор, сірники, сіль, тютюн і деякі інші товари) і мита. До складу комунальних входили: податок із будівель, з майна, квартирний податок, різні збори, надбавки до державних податків. Загальна кількість комунальних податків у містах сягала 25.

Першим кодифікованим нормативним документом, який регламентував організацію місцевих фінансів, стало тимчасове Положення про місцеві фінанси (1923 р.). Цим документом було визначено: склад місцевих бюджетів, права й обов’язки влади різних рівнів, порядок місцевого оподаткування, механізм субсидування місцевих бюджетів, порядок складання, затвердження та виконання місцевих бюджетів.

Упродовж 20-х років в СРСР відбулося становлення інституту місцевих бюджетів, організаційно оформилися їх найважливіші види відповідно до вдосконалення адміністративно-територіального поділу країни, визначилася дохідна база місцевих бюджетів, напрями використання коштів, підлагоджувалася система між бюджетних відносин та бюджетного регулювання.

У 30-ті роки приймається низка рішень зі зміцнення низових бюджетів, упорядкування механізму їхнього збалансування. Зростання ролі районних та сільських бюджетів знайшло відображення у збільшенні їх питомої ваги у всій сукупності місцевих бюджетів з 27,3% у 1929–1930 бюджетному році до 39,7% у 1935 р..

30 червня 1960 р. в Україні був ухвалений Закон УРСР „Про бюджетні права Української РСР і місцевих Рад депутатів трудящих”, який конкретизував положення союзного закону.

У 1960–1980 роках ухвалюється низка законодавчих актів, спрямованих на посилення рої місцевих рад депутатів трудящих, зміцнення основи їх функціонування. У 1970-ті роки в розпорядження місцевих рад і, насамперед, районних і міських було передано велику кількість підприємств та організацій місцевої промисловості, побутового обслуговування населення, комунального господарства, торгівлі та інших закладів, що задовольняли потреби населення, яке проживало на території цих рад.

Нарешті, 9 квітня 1990 р. приймається союзний Закон „Про загальні засади місцевого самоврядування і місцевого господарства в СРСР”, який створив необхідне підґрунтя для прийняття 5 грудня 1990 р. в Україні Закону „Про бюджетну систему Української РСР” і 7 грудня 1990 р. Закону „Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування”. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні”21 травня 1997 року