2. Основні критерії громадянського суспільства

Основними критеріями формування громадянського суспільства є високий рівень політичної і правової свідомості людей; баланс і взаємна довіра в системі взаємовідносин держави й суспільства; гармонійне поєднання централізації та децентралізації влади і управління. Світовий досвід засвідчує, що до таких критеріїв відносяться: домінування громадянських інтеграційних процесів, порівняно з політичними; наявність об'єднань і організацій громадян, створених без участі, фінансування і контролю з боку державних органів; виникнення неангажованих державних засобів масової інформації (громадського телебачення, наприклад); формування розвиненої інфраструктури малого і середнього бізнесу (в цих структурах найбільш органічно визріває людська індивідуальність, саме тут люди отримують первісні навички міжіндивідуального співіснування і соціально-політичної діяльності). Звідси, слушним можна вважати підхід, який стверджує західний вчений Домінік Кола, що в період ліберального правління держава не перетворюється на певну субстанцію, що оповиває туманом все суспільство, а стає ”мобільним ефектом режиму багатосторонньої регульованості”

3. Основні принципи правової політики в сфері прав людини

- Визнання прав і основних свобод людини і громадянина такими,

що дані людині від народження і є невід'ємними.

- Забезпечення верховенства прав і основних свобод людини у

відносинах з державою.

- Забезпечення рівності всіх людей перед законом і судом.

- Визнання верховенства права, за яким проголошення і

реалізація прав і основних свобод людини і громадянина засновано

лише на законі.

- Недопущення звуження змісту та обсягу проголошених

Конституцією України прав і основних свобод людини і громадянина.

- Визнання презумпції особистої свободи людини відповідно до

принципу, згідно з яким дозволено все, крім того, що прямо

забороняється законом.

- Визнання обмеженості свободи держави, її органів і посадових

осіб відповідно до принципу, згідно з яким дозволено лише те, що

прямо передбачається законом.

4.

5. Проаналізуйте поняття «суспільство», «держава». Дайте визначення поняттю «громадянське суспільство»

Суспі́льство — організована сукупність людей, об'єднаних характерними для них відносинами на певному ступені історичного розвитку. Суспільство — також соціальна самодостатня система, заснована на співпраці людей і зі своєю власною динамічною системою взаємозв'язків його членів, об'єднаних родинними зв'язками, груповими, становими, класовими та національними відносинами. Відносини людей у межах суспільства називають соціальними.

Держа́ва — формальний інститут, який є формою організації політичної спільноти під управлінням уряду; суб'єкт політики, ядро політичної системи.

Громадянське суспільство — система інститутів поза межами державних та комерційних, яка забезпечує самоорганізацію та розвиток населення; це сукупність громадянських і соціальних інституцій і організаційних заходів, які формують базис реально функціонуючого суспільства у противагу і доповнення виконавчих структур держави (незалежно від політичної системи).

Отже, громадянське суспільство — історичний тип у розвитку людського суспільства, його конкретна якісна характеристика.

Держава і суспільство не тотожні. Їх необхідно розрізняти.

Держава виділилася із суспільства на відомій ступіні його зрілості. Суспільство — мати держави, і відповідно держава — дитя суспільства, продукт суспільного розвитку. Яке суспільство — таке і держава. Держава виявляє турботу про чи суспільство, навпроти, чи паразитує навіть розтрощує суспільний організм. У міру того як суспільство переходить у своєму поступальному розвитку від однієї формації до іншої, від нижчої ступіні до вищого, міняється і держава. Воно також стає більш зробленим і цивілізованим.

Виявлення закономірностей співвідношення цивільного суспільства і держави дозволяє правильно проаналізувати весь шлях. пройдений людством, зрозуміти сучасні проблеми державності, побачити перспективи політичних і власне державних форм, у яких розвиваються живі суспільства різних країн. Саме суспільство не є простою сукупністю індивідів. Це складний соціальний організм, продукт взаємодії людей, визначена організація їхнього життя, зв'язане насамперед з виробництвом, обміном і споживанням життєвих благ. Суспільство — складна динамічна система зв'язку людей, об'єднаних сімейними узами, груповими, становими, класовими відносинами. Це така спільність індивідів, де діють уже не біологічні, а соціальні закони. Глобальні проблеми виживання людського роду сьогодні стають визначальними для нормального суспільного розвитку.

Розгляд суспільства як сукупність суспільних відносин дозволяє, по-перше, підходити до йому історично (виділити різні суспільні формації, розрізняти етапи розвитку суспільства), по-друге, виявити специфіку головних сфер громадського життя (економічної, духовної), по-третє, називати суб'єктів соціального спілкування (особистість, родина, нація, держава й ін.).

Ті самі соціальні суб'єкти в різний час, у різних обставинах і в різних сферах громадського життя заявляють про себе чи в політичних, чи в неполітичних формах. Політичні форми громадського життя зв'язані з політичною організацією суспільства, його політичною системою, у яку як складену частину входить і держава. Політична система — це стійка форма людських відносин, за допомогою якої приймаються і проводяться в життя авторитарні-владні для всіх членів чи суспільства для їхньої частини рішення.