Чоловічі риси	Жіночі риси
Сильний, схильний до занять спортом.Мало турбується про зовнішність.Виконує роль годувальника родини.Має досвід сексуального життя.Неемоційний, стійкий.Раціональний, об’єктивний, логічний інтелектуал.Тяжіє до влади і лідерства.Активний.Честолюбний.	Слабка, не схильна до занять спортом.Турбується про зовнішність.Проявляє турботу про родину.Добропорядна.Емоційна, ніжна.Вітряна, нелогічна, інтуїтивна.  Залежна, потребує захисту.Пасивна.Сором’язлива.

3.Відмінність понять «гендер» та «стать»[ред.]

Однією із найпоширеніших помилок в розумінні поняття «гендер» стосується використання його взаємозамінно із поняттям «стать».

Оскільки соціальна стать не обов'язково збігається з біологічною статтю індивіда, з його або її статтю виховання або з його / її паспортною статтю, тому у наукових дослідженнях використовується розуміння ґендера у широкому сенсі.

У психології та сексології під поняттям «ґендер» розуміється сукупність стандартів і сценаріїв поведінки, котрі суспільство визначає як «жіночі» і «чоловічі», котрі виражаються у двох головних категоріях — маскулінність і фемінність. Вони, у свою чергу, оприявнюються у стилі одягу, способах ходіння та говоріння, у манерах, захопленнях та інших способах поводження^[7].

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) використовує термін ґендер для визначення «соціально обумовлених ролей, моделей поведінки, діяльності, а також атрибутів, які дане товариство вважає необхідними для чоловіків і жінок»^[8].

Оскільки саме соціальна ідеологія відповідає за визначення типово чоловічих або типово жіночих ролей та моделей поведінки, певні соціальні суб'єкти, що домінують в сфері ідеологічного виробництва можуть за допомогою ідеології придушувати природні (біологічні) самоідентифікації чоловіків та жінок або ж заохочувати їх в той чи інший спосіб.

Позиція щодо заохочення гендерної рівності шляхом придушення природних біологічних відмінностей між чоловіками і жінками є притаманною фемінізму як ідеології егалітарної спрямованості.

5.Чому гендер э соцыальною статтю

Ґендер (англ. gender — «стать», від лат. genus — «рід») — соціально-біологічна характеристика, через яку визначаються поняття «чоловік» і«жінка»^[1], психосоціальні, соціокультурні ролі чоловіка і жінки як особистостей, на відміну від статі, яка позначає біологічні відмінності^[2], цілісна психічна репрезентація статі, сповнена неповторним динамічним глибинним, когнітивним та поведінковим поняттям жіночого та чоловічого, здобута індивідом у результаті набуття індивідуального ґендерного досвіду ^[3]. На відміну від біологічної статі, гендер виступає набором соціально рольових самоідентифікацій (самовизначень), які можуть збігатися з суто біологічними статево-рольовими стереотипами або суперечити їм.^[4].

Ґендерні відмінності формуються у процесі соціалізації — навчання ролі чоловіків і жінок, який відбувається від перших днів народження до статевозрілого віку, і меншою мірою — пізніше. На це впливають сімейне виховання, школа, взаємодія з іншими дітьми та ігрова активність. Розуміння відмінностей між статями формується починаючи приблизно з двохрічного віку.

При збігу біологічних статево-рольових стереотипів із гендером статево-рольова поведінка може бути схарактеризована як нормативна; За відсутності такого збігу є підстави вести мову про гендерні інверсії^[5].

«Ґендер означає соціальну стать, під якою розуміють соціо-

культурний конструкт, що приписує чоловікові та жінці не лише

стиль одягу й поведінки (відповідно чоловічий і жіночий), а й пев-

ні, залежно від статі, психологічні якості, здібності та види діяль-

ності, що відрізняються між собою»

1.Поняття «ґендер» вживається у кількох значеннях:

1) Ґендер — це соціально рольова і культурна інтерпретація рис осо-

бистості та моделей поведінки чоловіка і жінки, на відміну від біоло-

гічної; 2) ґендер — це набуття соціальності індивідами, що народи-

лися як біологічні носії жіночої або чоловічої статі; 3) ґендер — це

політика рівних прав і можливостей чоловіків і жінок, а також діяль-ність щодо створення механізмів її реалізації [18, 43].

Якщо узагальнити наведені визначення, то розгляд ґендеру як

складної соціокультурної конструкції відмінності у ролях, поведінці,

ментальних та емоціональних характеристиках між чоловіком і жін-

кою приводить до сприйняття цього феномена «як моделі соціальних

відносин між жінками та чоловіками, яка не тільки характеризує їх

спілкування і взаємодію у сім’ї, а й визначає їхні соціальні відносини

в основних інституціях суспільства» [4, 65], в тому числі і в органах

внутрішніх справ.

Зміст ґендеру значною мірою визначається ціннісними домі-

нантами в суспільстві та визнанням гідності і поваги до кожного

індивіда. Це характеризує ціннісні орієнтації щодо реалізації соціа-

льної ролі жінок і чоловіків та їх взаємовідносини.

4. Розуміння гендеру як культурного символу пов'язано з тим , що стать людини має не тільки соціальну , але й культурно - символічну інтерпретацію. Іншими словами , біологічна статева диференціація представлена ​​і закріплена в культурі через символіку чоловічого або жіночого начала . Це виражається в тому , що багато хто не пов'язані зі статтю поняття і явища (природа , культура , стихії , кольору , божественний або потойбічний світ , добро , зло і багато чого іншого) асоціюються з " чоловічим / маскулінних " або " жіночим / фемінінних " початком . Таким чином , виникає символічний сенс " жіночого" і " чоловічого" , причому "чоловіче " ототожнюється з богом , творчістю , світлом , силою , активністю , раціональністю і т. д. (і, відповідно , бог , творчість , сила та інше символізують маскулінність , чоловіче начало ) . «Жіноче» асоціюється з протилежними поняттями і явищами - природою , пітьмою , порожнечею , підпорядкуванням , слабкістю , безпорадністю , хаосом , пасивністю і т. д. , які , у свою чергу , символізують фемінінність , жіноче начало . Класифікація світу за ознакою чоловіче / жіноче і статевий символізм культури відображають і підтримують існуючу гендерну ієрархію суспільства в широкому сенсі слова .

. Організація ґендерного виховання з дітьми дошкільного віку

Чи пам’ятаєте людина, у якому віці почала усвідомлювати себе хлопчиком чи дівчинкою? Психологи стверджують, що процес ґендерної ідентифікації починається буквально з моменту народження дитини. Формування психологічної статі дитини залежить не лише від біологічного чинника, а й від соціального середовища, у якому вона розвивається. Сім’я завжди була і буде першим соціальним середовищем, яке визначає ціннісні орієнтації дитини.

Як правило, під впливом близьких родичів дитина усвідомлює, яким має бути хлопчик, а якою – дівчинка, чим вони мають цікавитися, якій діяльності віддавати перевагу. Така дитина отримує на майбутнє орієнтири щодо виконання у житті певної статевої ролі – чоловічої чи жіночої.

Окрім сім’ї, на формування ціннісних орієнтирів дитини впливають заклади освіти, групи однолітків, відповідні засоби масової інформації.

У перші роки життя дитини на розвиток її особистості значний вплив має соціальне середовище дошкільного закладу. Саме у ньому дитина починає розширювати свій досвід, ознайомлюватися з культурою і пануючим у суспільстві етичними нормами, «приміряє» їх до себе, випробовує їх у відносинах з однолітками і дорослими. У психології це «вростання у життя» отримало назву соціалізація. Підготовку дітей до виконання свого життєвого призначення, різних соціальних ролей – мужнього сина, турботливої доньки, доброго брата чи сестри, онука чи онучки, надійного друга чи подруги – треба починати з раннього віку, коли починає формуватися особистість.

Метою ґендерного виховання є:

• формування правильного розуміння ролі чоловіка і ролі жінки у суспільстві;

• формування моделі поведінки статі;

• прищеплення культури взаємовідносин статей.

З огляду на це перед педагогами дошкільного закладу стоять такі завдання щодо ґендерного виховання дошкільників :

• виховувати у дітей стійкий інтерес і позитивне ставлення до себе як об’єкта пізнання;

• поглиблювати знання про розподіл усіх людей на чоловіків і жінок, про зміст поняття «хлопчик» , «дівчинка», сприяти статевій ідентифікації;

• формувати здорове ставлення дітей до статевих відмінностей, до народження дитини;

• правильно і компетентно реагувати на прояви сексуального розвитку дітей різних статей;

• підтримувати фізичне і психологічне здоров’я дітей, радість світосприйняття, оптимістичне ставлення до навколишнього світу;

• виховувати стійкий інтерес і позитивне ставлення до рідних, близьких, значимих для дитини людей, бажання бути приємними партнерами у спілкуванні з ними;

• розвивати уявлення про себе та інших людей як про осіб фізичних і соціальних – зі своїми недоліками, типовими й індивідуальними особливостями;

• створювати умови для набуття досвіду відносин з навколишнім світом у цілому і світом людей зокрема;

• стимулювати самостійність, уміння здійснювати мотивований вибір, віддавати комусь/ чомусь перевагу;

• розвивати емпатію як якість особистості – вміння відчувати і розпізнавати стан і настрій людей, поводитися відповідно до них, керувати своїми емоціями і поведінкою;

• збагачувати знання про свою сім’ю, рід, сімейні реліквії, традиції;

• ознайомлювати з основними функціями сім’ї як психологічної групи і соціального інституту;

• ознайомити з розмаїттям соціальних ролей, їх особливостями, виховувати позитивне ставлення до різних соціальних ролей та розуміння необхідності їх існування;

• закладати основи виконання відповідних своїй статі соціальних ролей;

Найбагатший досвід взаємодії з однолітками різної статі діти набувають у дошкільному закладі. І саме вихователі мають створити оптимальні умови для формування у дітей адекватної статево-рольової поведінки.

Оскільки гра – провідний вид діяльності дошкільника, вважаємо її використання ефективним та результативним. З ініціативи дітей і за її допомогою розгортаються сюжетно – рольові ігри. Хлопчики та дівчатка в них відображають цікаве, насичене життя сім’ї, наприклад: «Сім’я на відпочинку», «Приймаємо гостей», «Відзначаємо свято».

У роботі з дошкільниками доцільно використовувати метод «таємних порад», під час яких індивідуально обговорюються уявлення дітей про мужність та жіночність, про сильні та ніжні руки, про красу та користь праці. При цьому пояснюють дітям, які чоловічі та жіночі якості потрібні для тієї чи іншої професії, ремесла, а розгляд сюжетних картинок, на яких зображені люди різних професій, допомагає закріпити ці знання.

Базова програма «Я у Світі» спрямовує діяльність педагогів на формування життєвої компетентності кожної дитини. Тому вихователі не просто дають дітям певні знання, а і вчать реалізувати їх у житті. Для цього насамперед використовують життєві та спеціально створені проблемні ситуації, близькі досвіду дітей. Ефективними є театралізовані проблемні ситуації , в яких персонажі демонструють кілька варіантів поведінки, а діти вибирають правильну, ту, яка відповідає чоловічій або жіночій моделям поведінки.

Варто звертати особливу увагу на навчання дітей робити подарунки один одному, обмінюватися компліментами, що дуже актуально для формування природних взаємин між хлопчиком та дівчинкою, а згодом між чоловіком та жінкою.

Сформувати моделі відповідно певної статі поведінки допомагають свята та розваги, організовані як дітьми для дорослих, так і разом з дорослими – спортивні та сімейні заходи.Одним із аспектів роботи дошкільного закладу щодо ґендерного виховання є просвітницька та консультативна діяльність з батьками вихованців. Адже які б чудові казки малюки не слухали, прикладом для наслідування є для дівчинки - мама, а для хлопчика – тато.

Першою моделлю статевої поведінки для малюка є поведінка батьків у сім’ї , їхні взаємини. Але на жаль, дитина не завжди має позитивний приклад для наслідування. Діти не завжди розуміють суть того, що відбувається, але добре схоплюють інтонації батьків. Спостерігаючи за іграми дітей в «Сім’ю», можна подекуди побачити сцени сварок, використання нецензурних слів, а іноді і бійки. І, на жаль, немає жодних гарантій, що такий приклад поведінки батьків дитина не візьме у своє доросле життя.

Саме тому важливо налагоджувати контакт між педагогами та батьками. На батьківських зборах потрібно обговорювати з батьками проблеми ґендерного та статевого виховання дошкільників, надавати цікаву та корисну інформацію щодо фізіології та розвитку дитини (медсестра); відмінності хлопчиків та дівчаток (психолог). Батьки разом з вихователями розв’язують складні педагогічні задачі та ситуації щодо виховання хлопчиків та дівчаток, дізнаються про особливості їх мовленнєвого розвитку, а музичний керівник готує та проводить концертні номери за участю хлопчиків та дівчаток.

Результативність роботи з ґендерного виховання знаходить своє відображення у покращенні показників компетентності дітей з усіх ліній розвитку. Ці показники компетентності в свою чергу дозволяють формувати такі базові якості особистості як людяність, розсудливість, працелюбність, відповідальність та інше.

Таким чином, узагальнюючи викладене, дійдемо висновків:

• розпочинати ґендерне та статеве виховання слід з раннього дитинства;

• інформацію про питання статі та статево – рольової поведінки треба надавати своєчасно, виходячи з індивідуальних та вікових особливостей дитини;

• інформація має бути правдивою, не формувати у дитини хибних знань чи ставлень, особливо, якщо це стосується статі та статевих відносин.

Ґендерне та статеве виховання дошкільників має орієнтуватися на те, щоб сьогоднішні малюки, ставши дорослими, змогли створити щасливу гармонічну родину. Одна з найважливіших умов реалізації цієї мети – подолання розрізненості хлопчиків та дівчаток у дошкільні роки, формування у них дружніх стосунків, культури спілкування, поваги один до одного.

Усвідомлення гендерну ідентичність дітьми дошкільного віку не відбувається само по собі. Поняття приналежності до тієї чи іншої статі у дитини формується завдяки вихованню, яке він отримує в сім'ї та дитячому садку. Вперше уявлення про існування двох статей, чоловічого і жіночого, з'являється у дітей у два роки. Поступово діти, починають відносити себе до одного з них.