III. Порядок видачі сертифіката льотної придатності

3.1. Для видачі сертифіката льотної придатності експлуатуюча організація подає до Служби реєстрації та сертифікації державних повітряних суден України заяву на отримання сертифіката (спеціального сертифіката) льотної придатності державного повітряного судна (додаток 3) (далі - заява) та акт перевірки стану льотної придатності державного повітряного судна та його експлуатаційної документації (додаток 4) (далі - акт).

У разі закінчення строку дії сертифіката (спеціального сертифіката) льотної придатності під час тимчасового перебування повітряного судна в іншій експлуатуючій організації (виконання спеціальних завдань, регламентних робіт, робіт із продовження ресурсних показників, відсутність метеоумов тощо) оформлення заяви та акта дозволяється цій експлуатуючій організації, якщо вона допущена до експлуатації повітряних суден цього типу.

Якщо на державному повітряному судні його розробником (виробником) виконувалися роботи з індивідуального продовження ресурсу (строку служби) або переведення на експлуатацію за технічним станом, то, крім заяви та акта, до Служби реєстрації та сертифікації державних повітряних суден України надсилається копія рішення розробника (виробника) (якщо воно приймалося) авіаційної техніки та копія технічного розпорядження уповноваженої посадової особи про встановлення відповідного ресурсу (строку служби).

Допускається надання вищезазначених документів до Служби реєстрації та сертифікації державних повітряних суден України факсимільним або електронним зв’язком із обов’язковим наданням оригіналів документів.

ВАРІАНТ № 2

Частина 1

1. Класифікація міжнародних польотів.

2. Особливості розвитку космічного права в Україні.

3. Особливості цивільно-правової відповідальності за порушення транспортних зобов’язань авіаперевізника.

1.Питання

Міжнародні авіаційні перевезення можуть бути комерційними (здійснюватися цивільними повітряними суднами за плату) і некомерційними. Польоти на міжнародних повітряних лініях за формою їх виконання можна класифікувати на регулярні та нерегулярні.

Регулярні польоти виконуються відповідно до угод про повітряне сполучення між державами заздалегідь опублікованим розкладом, у якому зазначається тип літака, маршрут польоту, проміжні пункти посадок, час вильоту і прильоту в кожний пункт маршруту, частота руху. Зміна цих умов може бути здійснена тільки при взаємній згоді держав, між якими налагоджена система авіаційних перевезень.

Нерегулярні авіаційні перевезення виконуються на підставі спеціальних дозволів на разові польоти і класифікуються на додаткові, спеціальні і чартерні. Додаткові рейси — рейси, що виконують по тих авіалініях, що і регулярні, але за особливим розкладом. Додатковий рейс може бути виконано за умови, що комерційне перевезення не може бути здійснене регулярними рейсами.

Спеціальні рейси виконуються за спеціальним завданням як за маршрутом регулярних рейсів, так і за особливим маршрутом. Як правило, дозвіл на виконання спеціальних рейсів видається за дипломатичними каналами.

Чартерні рейси виконуються у відповідності зі спеціальним контрактом між перевізником і замовником. Нині нерегулярні перевезення складають близько 18% від загального обсягу міжнародних перевезень.