Тема 6. Канали комунікації як об'єкт соцілогічного дослідження

Упорядник В. Ф. Іванов

План

1. Типологічні особливості мас-медіа.

2. Завдання мас-медіа.

3. Структура мас-медіа.

1. Типологічні особливості мас-медіа

Координація і взаємодія різних мас-медіа (преси, радіо, телебачення, Інтернет-медіа) успішно здійснюється тоді, коли у діяльності кожного з них у повній мірі розкриваються специфічні (типологічні) особливості та переваги. Однак їх максимальне використання неможливе без глибокого розуміння журналістами особливостей засобу комунікації, який знаходиться у їх розпорядженні, без творчого пошуку найбільш адекватних форм подачі матеріалів, які відповідають його природі.

Переважна більшість працівників редакцій у цілому уявляють як загальні, так і специфічні завдання, особливості преси, радіо, телебачення. Однак помітні деяка нерозвиненість, неповнота, вузькість професійних уявлень. Найбільш усвідомлюється журналістами, як правило, наявна різниця, яка пов'язана з технічними особливостями, принципово різними можливостями телезображення, звукового образу і художнього слова, різною мірою оперативності засобів. Можна зробити висновок, що поки що журналісти недостатньо націлені на вивчення і реалізацію в усій повноті типологічних рис того чи іншого засобу, органа інформації.

Щоб уявити в дещо узагальненому і обмеженому вигляді той образ преси, радіо і телебачення, який складається у журналістів, то він виявляється приблизно таким. Безумовна перевага з точки зору аналізу фактів, явищ, подій надається пресі. Матеріали інформаційного характеру, художньо-естетичні матеріали більш притаманні радіо, телебаченню. Перш за все саме газеті, на думку опитаних журналістів, має бути властива найбільш послідовна програма пропагандистського впливу — від постановки актуальних проблем, через широке обговорення до їх конкретного і дієвого рішення.

Власне типологічні особливості різних каналів комунікації залежать від особливості сприйняття людиною інформації та технічних характеристик і технології підготовки матеріалів у різних медіа. Наприклад, матеріали інформаційних жанрів найкраще розповсюджувати через радіо і Інтернет. Ці канали комунікації є найоперативнішими. Телебачення і, особливо, друкована преса тут відстають. Аналітичні жанри ліпше сприймаються через друковану пресу. Читач може сам задавати собі темп ознайомлення з новою інформацією, повертатися до тих місць, котрі він не зрозумів з першого разу. В В принципі ці можливості є при роботі з матеріалами Інтернет-медіа, але там читання утруднено. Матеріали художньо-публіцистичних жанрів найкраще сприймаються через телебачення, бо тут діють кілька органів почуттів, як аудіо, так і візуальне сприйняття інформації.

2. Завдання мас-медіа

Важлива роль відводиться газеті у вираженні громадської думки, боротьбі з недоліками, впливі на роботу конкретних організацій та установ. Так, серед десяти завдань, котрі журналістам було запропоновано оцінити за ступенем важливості для того чи іншого засобу інформації, завдання вжиття конкретних заходів, усунення недоліків фігурувало на одному з перших місць по відношенню до газети і на дев’ятім — по відношенню до радіо і телебачення.

Аналогічну позицію займають журналісти, оцінюючи важливість вираження громадської думки різними засобами інформації. Так, за даними проекту "Громадська думка", на необхідність реалізації місцевими газетами цієї функції вказали 38% опитаних, а місцевими радіо і телебаченням — відповідно 22% і 19%. Проте зрозуміло, що і радіо, і телебачення, використовуючи свої специфічні можливості, можуть знайти й активно шукають зараз не менш дієві, ніж газети, форми вираження громадської думки.

Типологічні особливості різних засобів, таким чином, складаються не стільки у функціональному розподілі (хоча і можливий особливий акцент на тих чи інших, органічно притаманних засобу завданнях), скільки у своєрідності методів їх реалізації на підставі специфіки типу кодування інформації, її сприйняття і впливу на аудиторію.

Аналогічні питання виникають у зв'язку з специфікою видань різних рівнів. Візьмемо, наприклад, районну газету. Її недоліки значною мірою пояснюються тим, що районна газета не повністю виявила себе як специфічний тип видання. А це не в останню чергу викликано деякою нечіткістю професійних настанов її видавців і журналістів. Дослідження "Районна газета і шляхи її розвитку" показало: значна частина районних газетярів не бачить специфіки районної газети у ряду інших газет (59%). Правда, 39% опитаних, — як правило, керівники редакцій, люди з великим досвідом роботи, спеціальною журналістською освітою — таку специфіку визнають. Однак більш детальний характер відповідей на відкрите питання дозволяє зробити висновок, що нерідко специфічні завдання районної газети розуміються занадто узагальнено, не конкретно чи невиправдано звужуються, про що вже говорилося вище.

Справедливо підкреслюючи особливу важливість для цього типу газет вирішення організаційних завдань, сприянню кращої організації виробництва, допомоги людям у їх професійній сфері, інформації про життя району, газетярі невиправдано зменшують її універсальну роль для мешканців даного регіону як істинно своєї місцевої газети, яка завжди пише про близьке, знайоме і може бути помічником в усіх сферах життя. Знову помічено, що повніше, точніше, глибше розуміють специфіку газети, важливість її завдань керівні працівники редакції, люди з спеціальною журналістською освітою, з великим досвідом роботи. Звідси наявна необхідність більш чіткої професійної орієнтації рядових співробітників редакцій, особливо молоді.

На жаль, ми не маємо можливості проаналізувати позиції журналістів обласного рівня, оскільки немає відповідних даних. Особливий інтерес з цієї точки зору викликає аналіз професійних орієнтацій журналістів центральних видань. Тут, як правило, вихідними моментами є характер видання і республіканський масштаб аудиторії.