6. Вивчення безпосереднього зв'язку комунікатора і аудиторії

Ще нещодавно такий безпосередній зв'язок здійснювався в основному через роботу з позаштатними авторами. Так, за даними проекту "Районна газета", окрім власних матеріалів 19% опитаних готували один авторський матеріал у номер, 23% — два, 20% — три, 28% — чотири та більше. За даними самохронометражу часу, за підрахунками журналістів, вони готовили більше, ніж півтори тисячі авторських рядків на тиждень. 63% журналістів з тих, що були опитані новосибірськими дослідниками, відмітили, що більшу частину часу вони витрачають на підготовку авторських матеріалів. У той час газетам належало займатися такою роботою.

При цьому журналісти не тільки витрачали час, а і стикалися з різними труднощами. Ось основні такі труднощі за даними новосибірського дослідження: автори не хочуть писати, виступати з матеріалами — 43%, важко знайти автора, який знає тему — 11%, знають тему, проблему, але не хочуть писати — 14%.

По суті, тут звучить один основний мотив — автори не проявляли бажання співробітничати з редакцією. Але журналісти вимушені були їх залучати, часто формально. Це приводило до дутих цифр. За підрахунками соціологів, майже 10% дорослого населення країни, тобто від 16 років і старше, тою чи іншою мірою впливали на роботу газет і журналів, радіо і телебачення — пропонували нові теми, вказували на недоліки, брали участь у рейдах, писали матеріали тощо. Біля 6% всього населення, чи більше 12 млн. чоловік, за тими ж даними безпосередньо виступали у якості авторів у мас-медіа.

Останнім часом проблема заавторства фактично зникла з журналістського горизонту і отримали розповсюдження інші форми безпосереднього зв'язку з аудиторією. Наприклад, ще більш широке розповсюдження отримує практика підготовки деяких телевізійних програм з активним залученням і безпосередньою участю глядачів.

Бесіда за участю представників аудиторії здійснюється на очах у телеглядачів, які можуть включитися у дискусію (телефоний номер на екрані) чи з допомогою листа (теми бесід відомі заздалегідь). Відкрите обговорення проблеми сприяє її більш грунтовному аналізу.

Безпосередній вплив на роботу мас-медіа мають також редакційні колегії, до яких входять письменники, вчені, критики, політики.

Але, звичайно, найбільш інтенсивний зворотній зв'язок з аудиторією, який продовжує активно функціонувати — це листи читачів, слухачів, глядачів.

Ця проблема ще недостатньо вивчена соціологічними методами. Часто її переводять у площину хоча і важливу, але обмежену: чи ретельно редакція веде підрахунок і реєстрацію листів, чи оперативно відповідає на них, чи надає допомогу у зв'язку з висловленими у них проханнями тощо. Соціологія масових комунікацій ставить проблему ширше: яка роль редакційної пошти у професійно-творчій діяльності журналістів і редакції в цілому, яка функція листа на газетній сторінці, у передачах радіо і телебачення.

Листи, які поступають у мас-медіа, порівняно давно стали предметом статистичного і соціологічного аналізу. Бо для редакції важливо знати не тільки їх кількість, але і географічний розподіл, тематичні напрямки, способи впливу на дійсність, що пропонується.

Поглиблений аналіз редакційної пошти має велике значення, бо допомагає орієнтуватися, виділяти сукупність проблем, що турбують людей, визначати найбільш активні групи населення. Все це дає можливість предметно уявити сукупність зв'язків між редакцією і аудиторією.

Зараз треба ставити питання про автоматизовані системи обробки листів на грунті стандартизованої схеми аналізу як адресата, так і різних аспектів змісту листів. Для цього можна широко використовувати можливості ЕОМ.

Застосування машинних методів обробки пошти ставить перед соціологами нові цікаві проблеми. Зокрема, відкриваються можливість досліджувати один і той же масив листів за комплексом стандартизованих методик (наприклад, для вивчення громадської думки, для виявлення тенденцій громадського життя тощо).

Для того, щоб адекватно оцінити значення пошти, використовувати відомості, що там містяться, у своїй роботі, журналісту треба у цілому вірно уявляти собі основний її зміст, спрямованість, різноманітні складові цього потоку листів. У рамках проекту "Районна газета" журналістам було задане питання: "Про що найчастіше пишуть читачі?", а газетярам у львівському дослідженні: "Якого типу листи найчастіше поступають у Вашу редакцію?". Відповіді показали, що в цілому журналісти вірно уявляють основні напрямки редакційної пошти. Як і вказується у відповідях журналістів, найбільшу частину листів являють ті, де містяться різні прохання, скарги. Ставлення до такого роду листів у редакціях неоднозначне. Так, більшість газетярів (69%) вважають, що не з усіма питаннями треба звертатися до редакції. Деякі доцільно адресувати в ту організацію, яка має розв’язувати ці питання.

Більш широке включення питань, які пов'язані з роботою журналістів з листами аудиторії, у загальну проблематику соціологічних досліджень, аналіз з цієї точки зору діяльності редакцій різних типів буде новим кроком і у вивченні самого комунікатора.