Лекція № 6. Основи гігієни спортивних споруд

Спортивні споруди — спеціально збудовані та відповідно об­ладнані споруди, на яких проводять навчально-тренувальні за­няття та спортивні змагання. Вони мають відповідати гігієнічним вимогам, що сприяють підвищенню працездатності, зміцненню здоров'я та покращанню фізичного розвитку. З цих позицій встановлено гігієнічні норми щодо місць розташування, плану­вання, освітлення, вентиляції, опалення спортивних споруд, а також їх обладнання та режиму роботи. Будувати спортивні споруди бажано у приміській зоні, поб­лизу парків, серед зелених насаджень. Загальна площа озеле­нення відкритих спортивних споруд має становити не менше ніж З0% площі всієї земельної ділянки. У районі спортивної спо­руди слід ураховувати розу вітрів.

При проектуванні спортивних споруд враховують кліматич­ні умови. Так, у південних районах країни тренувальні зали та допоміжні приміщення обладнують в окремих павільйонах, що можуть забезпечити достатнє провітрювання протягом. В північних районах спортивні споруди бажано з'єднувати теплими переходами з громадськими центрами та приміщення­ми для проживання спортсменів. Основні приміщення спортивних споруд повинні забезпечу­вати одноразову пропускну спроможність за зміну та мати відпо­відну площу у переліку на одну особу.

Залежно від пропускної спроможності спортивних споруд розраховують допоміжні приміщення та їх санітарне обладнан­ня. Так, у душових розраховують сітку на 7 осіб, що одночасно займаються спортом, а при роздягальнях залів плавальних басейнів — 1 сітка на 3 особи. Норми санітарних вузлів в жіночих роздягальнях — 1 унітаз на 30 осіб у зміну, а в чоло­вічих — 1 унітаз і 1 пісуар на 50 осіб у зміну. Житлові кімнати для розміщення спортсменів повинні мати не менше ніж 6 м² на одну особу.

Освітлення спортивних споруд має бути достатнім, рівно­мірним і без блиску. Гігієнічними вимогами передбачено комбі­новане (природне і штучне) освітлення. Для спортивних залів, плавальних басейнів, критих ковзанок зі штучним льодом, павільйонів на старті та фініші трас лижних гонок необхідне пряме природне освітлення. Якщо воно є недос­татнім, передбачають додаткові джерела штучного освітлення.

У гігієнічній практиці існують два способи нормування при­родного освітлення — геометричний та світлотехнічний. Щоб визначити достатність природного світла, вираховують коефі­цієнт площі світлових прорізів, тобто відношення заскленої по­верхні до площі підлоги. У табл. 1 наведено значення цього кое­фіцієнту для окремих спортивних споруд.

Таблиця 1. Значення коефіцієнту площі світлових прорізів

Спортивна споруда	Бокове освітлення		Верхнє освітлення
	Односто­роннє	Двосто­роннє	Зенітними ліхтарями	Іншими вида­ми ліхтарів
Зали для легкої атлетики та спортивних ігор	0,2-0,22	0,17-0,18	0,12-0,13	0,14-0,15
Зал закритого плавального та веслу­вального басейну	0,14-0,15	0,12-0,13	0,08-0,09	0,1-0,11
Зал критої ковзанки зі штучним льодом	0,12-0,13	0,10-0,І2	0,07-0,08	0,08-0,09

Таблиця 2. Норми освітлюваності спортивних залів

Вид спорту	Найменша освітлюва­ність, лк	Площина, в якій нормується освітлюваність	Примітки
Настільний теніс	400	Горизонтальна поверхня стола	Крім поверхні стола така освітлюваність повинна бути і на відстані 4 м за його межами
Хокей, фігурне катання на ковзанах	300	Горизонтальна поверхня льоду
Бадмінтон, баскетбол, волейбол, теніс, футбол, гандбол	300	Горизонтальна поверхня підлоги
Бадмінтон, баскетбол, волейбол, теніс, футбол, гандбол	100	Вертикальна на висоту до 2м	Освітлюваність має бути достатньою в площині, що проходить через повздовжню вісь усього майданчика
Акробатика, гімнастика, бокс, боротьба, плавання, фехтування	200	Горизонтальна на поверхні (підлоги рингу, килима, помосту, поверхні води)	На змаганнях з боксу в присутності понад 800 глядачів, освітлюваність на поверхні рингу повинна бути не менше ніж 1000 лк
Легка та важка атлетика, швидкісний біг на ковзанах	150	Горизонтальна на поверхні підлоги

Щоб визначити необхідну величину світлового прорізу, слід коефіцієнт помножити на площу підлоги даної спортивної споруди. Крім цього показника нормують мінімальний кут падіння світлових променів на поверхню підлоги — (не менше 27° для найвіддаленішої від вікна точки) та мінімальний кут отвору не­босхилу, яку видно зі світлового прорізу точки (не менше ніж 5°).

Реальні умови природного освітлення визначаються за допо­могою коефіцієнта природного освітлення (КПО). КПО — це відношення освітлюваності (в люксах) у потрібній точці примі­щення до одночасної зовнішньої освітлюваності в умовах розсі­яного світла, виражене у процентах. В основних спортивних спорудах КПО повинен бути не менше ніж 1 %. Освітленість ви­мірюється за допомогою люксметра (табл.2)

Природне освітлення залежить не тільки від розмірів та роз­міщення світлових прорізів, але й від якості та чистоти шибок, від забруднення та промерзання їх, що може привести до зат­римки 50 % світла. Для штучного освітлення відкритих спортивних споруд ви­користовують газорозрядні лампи, а для закритих спортивних споруд — люмінесцентні, що більш економічні за звичайні. Освітлюваність спортивних споруд, звичайно вимірюють у горизонтальній площині, але для тих видів спорту, що потребують освітлення повітряного середовища, де переміщується м'яч чи спортсмен, її вимірюють також і у вертикальній площині. Існують окремі гігієнічні норми освітлюваності для залів закритих спортивних споруд, а також для майданчиків і полів, де проводять спортивні ігри.

На відкритих спорудах для спортивних ігор (крім городків та настільного тенісу) передбачають верхньобічне освітлення. Ос­вітлювальні прилади слід розташовувати на висоті не менше ніж 10 м. На відкритому повітрі умови для тренувань та спортивних змагань повністю залежать від погоди. Враховуючи це, затвер­джено граничні умови за яких можливе проведення зимових спортивних заходів (табл. 3).

Створення комфортних мікрокліматичних умов у закритих спортивних спорудах забезпечують опалюванням та вентиляці­єю (або кондиціонуванням) повітря. Залежно від пори року, характеру спортивних занять та контингенту осіб, що тренуються чи змагаються, для різних при­міщень розраховано відповідні температури. За відсутності місць для глядачів розрахункова температура для спортивних за­лів має бути 15°С, для закритих ковзанок — 14°С, для закритих стрілецьких тирів — 18°С, для залів плавальних басейнів — на 1—2° вище, ніж температура води у басейні.

Таблиця3. Припустимі граничні кліматичні умови