3.4. Інші види підприємств.

3.4.1. Колективне сільськогосподарське підприємство.

Правову базу для існування колективного сільськогосподарського підприємства складають ГК України, Земельний кодекс України, а також Закон України “Про колективне сільськогосподарське підприємство”.

Безпосередньо ГК України не дає визначення поняттю колективне сільськогосподарське підприємство, лише ч.5 ст. 63 передбачає що до корпоративних підприємств належать й інші підприємства та ст. 93 ГК України передбачає як вид підприємств колективної власності існування “інших підприємств, передбачених законом”. Саме до таких належать колективне сільськогосподарське підприємство.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про колективне сільськогосподарське підприємство” колективне сільськогосподарське товариство є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування. Іншими словами, членами КСП можуть бути лише фізичні, а, відтак, не можуть бути юридичні особи.

3.4.2. Фермерське господарство.

Базовими нормативними актами, що встановлюють статус і регулюють діяльність фермерських господарств, є ГК України (ст. 114), Земельний кодекс України, Закон України “Про фермерське господарство”.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону. Це суттєво відрізняє фермерське господарство від схожої правової конструкції - колективного сільськогосподарського підприємства. Фермерське господарство може бути створене лише родичами або членами сім'ї, водночас як КСП - будь-якими фізичними особами незалежно від наявності у них кровних (родинних) відносин та наявності статусу громадянина України.

4. Правове становище об’єднань підприємств.

Згідно зі ст. 70 ГК України підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою господарську діяльність (виробничу, комерційну та інші її види) на умовах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Результатом такого об'єднання є створення нових утворень - об'єднань підприємств.

Відповідно до ст. 118 ГК України об'єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Отже, об'єднанням підприємств є господарська організація, тобто юридична особа (ч. 4 ст. 118 ГК України) з притаманними їй характерними ознаками.

Об'єднання утворюється у складі двох чи більше підприємств. Тобто, учасниками об’єднання можуть бути лише юридичні особи, кожна з яких при входженні до об’єднання зберігає статус юридичної особи незалежно від організаційно-правової форми об’єднання. Зважаючи на це, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності не можуть входити до складу об'єднання підприємств.

Згідно з ч. 2 ст. 118 ГК України об'єднання підприємств утворюються підприємствами-учасниками на добровільних засадах, або за рішенням органів, які відповідно до ГК та інших законів мають право утворювати об'єднання підприємств. В об'єднання підприємств можуть входити підприємства, утворені за законодавством інших держав, а підприємства України можуть входити в об'єднання підприємств, утворені на території інших держав.

Об'єднання підприємств можуть утворюватися на невизначений строк або діяти як тимчасові об'єднання (ч.3 ст.118). Тимчасовість функціонування об'єднання може бути обумовлена як спливом певного строку, встановленого засновниками в установчих документах, так і досягненням відповідної мети, що була ними поставлена, а, відтак, недоцільністю подальшого його існування.

Державна реєстрація об’єднання підприємств здійснюється відповідно до ст.58 ГК України та Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.

Об'єднання підприємств не відповідає за зобов'язаннями його учасників, а підприємства-учасники не відповідають за зобов'язаннями об'єднання, якщо інше не передбачено установчим договором або статутом об'єднання. Іншими словами, відповідальність підприємств - членів об'єднання за зобов'язаннями об’єднання може наставати лише в разі наявності відповідного положення в установчих документах об'єднання (ч.4 ст.123 ГК України).

Залежно від порядку заснування об'єднання підприємств можуть утворюватися як (ст. 119 ГК України):

• господарські об'єднання;

• державні господарські об'єднання;

- комунальні господарські об'єднання.

Господарське об'єднання — це об'єднання підприємств, утво­рене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність. Господарські об'єднання діють на основі установчого догово­ру та/або статуту, який затверджується їх засновниками. Господарські об'єднання — це договірні об'єднання.

Державне (комунальне) господарське об'єднання - це об'єд­нання підприємств, утворене державними (комунальними)підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визначених законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання), або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування.

Державне (комунальне) господарське об'єднання діє на ос­нові рішення про його утворення та статуту, який затверджується органом, що прийняв рішення про утворення об'єднання. Державні (комунальні) об'єднання — це статутні об'єднання.

Вихід підприємства із складу державного (комунального) господарського об’єднання здійснюється за рішенням органу, що прийняв рішення про утворення об’єднання (ч.2 ст.124 ГК України).

Ч.1 ст. 120 ГК встановлює такі організаційно-пра­вові форми об'єднань підприємств:

• асоціації;

• корпорації;

• консорціуми;

• концерни;

• інші форми об'єднання інтересів підприємств, передба­чені законом (союзи, спілки, асоціації підприємців тощо).

• Асоціація - це договірне об'єднання, створене з метою по­стійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох вироб­ничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і ко­операції виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. У статуті асоціації повинно бути зазначено, що вона є господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств-учасників асоціації. За рішенням учасників асоціація може бути уповно­важена представляти їх інтереси у відносинах з органами вла­ди, іншими підприємствами та організаціями.

• Корпорація - це договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кож­ного з учасників органам управління корпорації.

• Консорціум - це тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-тех­нічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використо­вує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а та­кож кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визна­ченому його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.

• Концерн - це статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від од­ного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учас­ники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

Державні і комунальні господарські об'єднання утворюються переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об'єднання - комбінат, трест тощо (ч. 6 ст. 120 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГК асоційовані підприємства (господарські організації) - це група суб'єктів господарювання-юридичних осіб, пов'язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному фонді та/або управлінні. Залежність між асоційованими підприємствами може бути простою і вирішальною.

Проста залежність між асоційованими підприємствами ви­никає у разі якщо одне з них має можливість блокувати прийняття рішень іншим (залежним) підприємством, які повинні прийматися відповідно до закону та/або установчих документів цього підприємства кваліфікованою більшістю голосів.

Вирішальна залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному фонді та/або загальних зборах чи інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема володіння контрольним пакетом акцій. Відносини вирішальної залежності можуть встановлюватися за умови отримання згоди відповідних органів Антимонопольного комітету України.

Про наявність простої та вирішальної залежності має бути зазначено у відомостях державної реєстрації залежного (дочір­нього) підприємства та опубліковано відповідно до закону.

Холдингова компанія - публічне акціонерне товариство, яке володіє, користується, а також розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств (крім пакетів акцій, що перебувають у державній власності) (ч. 5 ст. 126 ГК України).

Якщо корпоративне підприємство через дії або бездіяльність холдингової компанії виявиться неплатоспроможним та визнається банкрутом, то холдингова компанія несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями корпоративного підприємства(ч. 6 ст. 126 ГК України).

Загальні засади функціонування холдингових компаній в Україні, а також особливості їх утворення, діяльності та ліквідації регулюються Законом України “Про холдингові компанії в Україні”, що визначає загальні засади функціонування холдингових компаній в Україні, а також особливості їх утворення, діяльності та ліквідації (ч. 7 ст. 126 ГК України).

Згідно зі ст. 127 ГК України законом можуть визначатися й інші форми об'єднання інтересів підприємств (союзи, спілки асоціації підприємців тощо).

16