Тема 2. Сутність та види податків

1. Соціально-економічна сутність податків.

2. Функції податків.

3. Класифікація податків.

4. Характеристика елементів податку.

Соціально-економічна сутність податків

За економічною сутністю податки є обов'язковими плате­жами, що вилучаються державою з доходів юридичних чи фі­зичних осіб до відповідного бюджету для фінансування вит­рат держави, передбачених її конституцією та іншими законодавчими актами. Це одна Із форм вирівнювання дохо­дів юридичних І фізичних осіб з метою досягнення соціальної справедливості й економічного розвитку. Вилучаючи частину доходів підприємців і громадян, держава гарантує їх ефектив­ніше використання для задоволення потреб суспільства в ці­лому й досягнення на цій основі зростання його добробуту. На перший погляд, податки виражають односторонні відно­сини держави з підприємцями та населенням під час їх .спла­ти. Однак це лише поверховий підхід до вивчення цих явищ і процесів. На ділі податки дають змогу мати зворотний зв'я­зок Із платниками завдяки фінансуванню відповідних витрат.

Податки - невід’ємна частина фінансового господарства держави.

Це найважливіше джерело формування доходів держави, які в свою чергу використовуються на:

соціальний захист населення;

фінансування соціально-культурних закладів та установ освіти, культури, охорони здоров’я.

фінансування науки;

реставрація пам’яток архітектури;

фінансування оборони, правоохоронної діяльності;

утримання органів законодавчої, виконавчої і судової влади;

заходи, пов’язані з ліквідацією наслідків чорнобильської катастрофи та соціальним захистом населення.

Функції податків

Функції податків можна згру­пувати в два блоки: основні та додаткові. Група основних функцій включає сутнісну функцію податку (фіскальну) і дві загальнофінансові (регулюючу та контрольну). Саме на базі цих функцій будується податковий механізм, і, діючи спільно, вони утворюють цілісний комплекс. Додаткові функції деталізують головні цілі, реалізовані через підсистему основних функцій. Крім того, якщо основні функції обов’язкові для всіх видів по­датків, то додаткові мають відтінок факультативності й не обо­в’язково представлені у всіх податках.

Найважливішою функцією податків є фіскальна (лат. fiscus — державна скарбниця). Відповідно до цієї функції по­датки виконують своє основне призначення — насичення доходної частини бюджету, доходів держави для задоволення потреб суспільства. У період становлення буржуазної держави цю спрямованість податків вважали єдиною. Однак до кінця

Регулююча функція слугує своєрідним доповненням по­передньої і стосується як регулювання виробництва, так і ре­гулювання споживання (наприклад непрямі податки). При цьому регулюючий механізм існує об’єктивно і вплив на плат­ників здійснюється незалежно від волі держави. Дуже часто під регулюючою функцією розуміють лише надання пільг ок­ремим виробникам чи галузям. Однак податкове регулювання — складніший механізм, що враховує не тільки податковий тиск, а й перспективи того чи іншого виду діяльності, рівні прибут­ковості і т. ін.

Контрольна функція реалізується в ході оподаткування при регламентації державою фінансово-господарської діяль­ності підприємств і організацій, одержанні доходів громадя­нами, використанні ними майна. З допомогою цієї функції оці­нюють раціональність, збалансованість податкової системи, кожного важеля окремо, перевіряють, наскільки податки відповідають реалізації мети у сформованих умовах.

Додаткові функції податку утворюють підсистему, що охоп­лює кілька видів функцій.

1. Розподільна функція являє собою своєрідне відображен­ня фіскальної: наповнити скарбницю, щоб потім розподілити отримані кошти. Але на стадії розподілу ця функція дуже тісно переплітається з регулюючою, і в одній дії можуть виявлятися обидві функції. Наприклад, непрямі податки, регулюючи спо­живання, створюють основи для перерозподілу коштів одних платників на користь інших (акцизи на делікатесні види про­дуктів і т. ін.). Це дозволяє говорити про існування первинно­го і вторинного розподілу (перерозподілу) за рахунок податків.

Стимулююча (дестимулююча) функція створює орієнтири для розвитку або згортання виробничої діяльності. Як і регулюю­ча, вона може бути пов’язана із застосуванням механізму пільг, зміною об’єкта оподаткування, зменшенням оподатковуваної бази. Іноді цю функцію розглядають як підвид регулюючої.

Накопичувальна функція являє собою своєрідне узагаль­нення всіх попередніх функцій і головну — з позицій реалізації цілей держави в податковій системі.

Класифікація податків

В Україні установлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Загальнодержавні податки та збори

До загальнодержавних належать такі податки та збори:

1. податок на прибуток підприємств;

2. податок на доходи фізичних осіб;

3. податок на додану вартість;

4. акцизний податок;

5. збір за першу реєстрацію транспортного засобу

6. екологічний податок;

7. рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

8. рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

9. плата за користування надрами;

10. плата за землю;

11. збір за користування радіочастотним ресурсом України;

12. збір за спеціальне використання води;

13. збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

14. фіксований сільськогосподарський податок;

15. збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства (застосовується до 31 грудня 2014 року);

16. мито;

17. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

18. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Місцеві податки та збори

До місцевих податків належить:

1. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

2. єдиний податок

3. До місцевих зборів належать:

4. збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

5. збір за місця для паркування транспортних засобів;

6. туристичний збір.

Характеристика елементів податку

Під час встановлення податку обов’язково визначаються такі елементи:

1. Платники податку−визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти

України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з ПКУ або податковими законами і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів.

2. Об’єкт оподаткування - можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або

його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку;

3. База оподаткування−це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз

об’єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов’язання;

4. Ставка податку− ставкою податку визнається розмір податкових нарахувань

на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування;

5. порядок обчислення податку;

6. податковий період;

7. строк та порядок сплати податку;

8. строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Під час встановлення податку можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування.

Податкова пільга-це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов’язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав.

Одиницею виміру бази оподаткування визнається конкретна вартісна, фізична або інша характеристика бази оподаткування або її частини, щодо якої застосовується ставка податку.

Питання для самоконтролю:

1. Які податки відносять до загальнодержавних та місцевих?

2. Назвіть основні елементи оподаткування?

3. В яких функціях проявляється суть податків?

Рекомендована література:

1. Податковий Кодекс України (ст.9, 15, 22, 25, 24, 30)

2. Мельник П.В. Податкова політика України: навч. посібник. К.: Знання України, 2001. (ст.. 11−30)