1

Тема 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КОНКУРЕНТНИХ ВІДНОСИН В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

Методи та засоби конкурентної боротьби.

1. Конкуренція: сутність і види. Закон конкуренції як загальний закон товарного виробництва

2. Основні типи ринків та методи конкурентної поведінки суб’єктів господарювання

3. Теорія монополій: характерні риси та види. Оцінка економічної концентрації

4. Сутність, цілі й напрямки конкурентної політики держави

1. Конкуренція: сутність і види. Закон конкуренції як загальний закон товарного

виробництва

Для конкурентної економіки характерне функціонування на товарних ринках певних

товарів необмеженого кола виробників. Конкуренція – важливий засіб контролю в ринковій

системі.

Конкуренція – це економічне змагання виробників однакових видів продукції на ринку за

залучення більшої кількості покупців та одержання максимального доходу в короткостроковому

або довгостроковому періодах. Основа конкурентних відносин – свобода вибору – реалізується у

формі прагнення кожного одержувати для себе особисто грошовий дохід.

Чиста конкуренція виникає, коли численні продавці займаються продажем однорідного

продукту й на ринку немає продуктової диференціації.

Здійснена конкуренція – це чиста конкуренція + мобільність ресурсів усередині ринку й

відсутність бар’єрів на вхід і вихід учасників.

Ефективна конкуренція – покупці й продавці оперують незалежно у вільній конкурентній

системі.

Основні положення теорії конкуренції було узагальнено Адамом Смітом у праці „Добробут

націй. Дослідження про природу й причину добробуту націй” (1776).

Новизна теорії конкуренції А. Сміта полягала в тому, що він уперше:

- сформулював поняття конкуренції як суперництва, що підвищує ціни (при скороченні

пропозиції) і знижує ціни (при надлишку пропозиції);

- сформулював головний принцип конкуренції – принцип „невидимої руки”, відповідно до

якого „смикаючи” за ниточки маріонеток – підприємців, „рука” змушує їх діяти відповідно до

деякого „ідеального” плану розвитку економіки, безжалісно витісняти підприємства, зайняті

виробництвом „непотрібної” ринку продукції;

- теоретично відпрацював дуже тонкий і гнучкий механізм конкуренції, що об’єктивно

врівноважує галузеву норму прибутку, приводить до оптимального розподілу ресурсів між

галузями. Особливість механізму конкуренції полягає в тому, що при скороченні попиту на товар

найбільші труднощі виникають у підприємств, що випускають неякісну або занадто дорогу

продукцію. Гнучкість механізму конкуренції проявляється в його миттєвій реакції на будь-які

зміни ситуації в зовнішньому середовищі. Швидко адаптуються до зовнішнього середовища

мобільні підприємства;

- визначив основні умови ефективної конкуренції, що включають наявність великої

кількості продавців і покупців, що вичерпує інформацію, мобільність використовуваних ресурсів,

неможливість кожного продавця впливати на зміну ринкової ціни товару (при збереженні його

якості або якості сервісу);

- розробив модель посилення й розвитку конкуренції, довів, що в умовах ринкових

відносин можливо максимальне задоволення потреб споживачів і найкраще використання ресурсів

у масштабі суспільства в цілому.

2

Суттєвий внесок у розвиток теорії конкуренції зробили Д. Рікардо, Д.С. Міль, Дж.

Робінсон, Дж. Кейнс, Й. Шумпетер, П. Хейне, Ф.А. Хайек, Ф. Найт, К.Р. Макконелл, С.Л. Брю, М.

Портер, Г.Л. Азоєв, Ю.І. Коробов, Л.Г. Раменський, Д.Ю. Юданов та інші вчені.

Щоб глибше зрозуміти сутність конкуренції, розглянемо визначення, які було

сформульовано різними авторами.

„Конкуренція – це прагнення якнайкраще задовольнити критерії доступу до рідкісних

благ”, – вважає сучасний американський економіст П. Хайне.

Ф. Найт визначає конкуренцію як ситуацію, в якій конкуруючих одиниць багато й вони

незалежні.

К. Р. Макконелл і С. Л. Брю вважають, що конкуренція – це наявність на ринку великої

кількості незалежних покупців і продавців, можливість для покупців і продавців вільно виходити

на ринок і залишати його.

Й. Шумпетер визначав конкуренцію як суперництво старого з новим, з інноваційним.

Нобелівський лауреат з економіки 1974 p., австрійський учений Фрідріх А. фон Хайек

відзначає, що конкуренція – процес, за допомогою якого люди одержують і передають знання. На

його думку, на ринку тільки завдяки конкуренції приховане стає явним.

Конкуренція існує там, де є підприємництво, вона є особливим методом виховання розумів,

великих винахідників і підприємців. У своїй книзі „Міжнародна конкуренція” М. Портер

відзначає, що конкуренція – динамічний процес, що розвивається, безупинно мінливий ландшафт,

на якому з’являються нові товари, нові шляхи маркетингу, нові виробничі процеси й нові ринкові

сегменти.

Г.Л. Азоєв під конкуренцією розуміє суперництво на деякому підґрунті між окремими

юридичними або фізичними особами (конкурентами), зацікавленими в досягненні однієї й тієї ж

мети.

А. Ю. Юданов стверджує, що ринкова конкуренція – боротьба фірм за обмежений обсяг

платоспроможного попиту споживачів, що ведеться ними на недоступних сегментах ринку.

Існують три основні підходи до трактування конкуренції.

Поведінковий підхід передбачає, що конкуренція – це боротьба за гроші покупця шляхом

задоволення його потреб.

Структурний підхід полягає в аналізі структури ринку для визначення міри свободи

продавця й покупця на ринку і способу виходу з нього.

Функціональний підхід полягає в тому, що під конкуренцією розуміється суперництво

старого з новим, з інноваційним, коли приховане стає явним.

Аналіз структури й змісту формулювань і трактувань поняття „конкуренція” дає підстави

зробити такі висновки:

1) підходи до визначення поняття конкуренції, запропоновані різними авторами, не повною

мірою відповідають вимогам системності й комплексності, оскільки характеризують тільки один з

безлічі аспектів конкуренції, установлених А. Смітом і іншими авторами (у певній галузі

дослідження);

2) різноманіття підходів до формулювання поняття: один автор під конкуренцією розуміє

суперництво (боротьбу) фірм, тобто юридичних осіб, інші – суперництво фізичних осіб, треті – як

наявність на ринку достатньої кількості продавців і покупців, четверті – ситуацію, п’яті– прагнення, шості–процес іт.д.;

3) наведеніпоняття не охоплюють конкуренцію серед будь-яких соціальних, виробничих і

біологічних систем, в них не відображається єдність статики й динаміки суперництва, виживання

систем у заздалегідь заданих або невизначених умовах;

5) ці визначення не пов’язані із законодавством.

Серед розглянутих підходів до визначення поняття конкуренції найбільш вдалим є таке

визначення: конкуренція – процес управління суб’єктом своїми конкурентними перевагами

для одержання перемоги або досягнення інших цілей у боротьбі з конкурентами за

задоволення об’єктивних або суб’єктивних потреб у рамках законодавства або на основі

використання природних умов та факторів.

3

Як було доведено багатьма економістами, конкуренція є рушійною силою розвитку

суспільства, головним інструментом економії ресурсів, підвищення якості товарів і рівня життя

населення. Тому конкуренція – дуже складне та багатоаспектне поняття.

Ринковий механізм пропозиції та попиту доводить побажання споживачів до підприємств-

виробників продукції, а останні, у свою чергу, задовольняють їх належним чином. Закон

конкуренції – один з найважливіших загальних економічних законів розвинутого товарного

виробництва. Якому внутрішньо притаманна боротьба окремих товаровиробників за споживача

їхньої продукції. Цей закон виражає стійку залежність між усіма учасниками процесу виробництва

і споживання товарів, їх постій боротьбу, яка зумовлює розширення виробництва й зниження цін

на продукцію до рівня виробничих витрат. Крім того, саме конкуренція змушує підприємства

найповніше сприймати науково-технічні досягнення, застосовувати ефективну техніку, технології,

сучасні методи організації виробництва й праці. При існуючій конкурентній кон’юнктурі

підприємства використовують найбільш економічну комбінацію ресурсів для виробництва

певного обсягу продукції, оскільки це відповідає їхнім власним інтересам.

В Україні державою розробляються заходи щодо створення ефективного механізму

конкуренції. Статтею 42 Конституції України проголошено, що "держава забезпечує захист

конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним

становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види

і межі монополії визначаються законом".

У ринково розвинутих країнах ефективність механізму конкуренції визначається не

повнотою, глибиною або точністю терміна „конкуренція”, а дією „невидимої руки” (за

визначенням А. Сміта). Україна в силу відомих політичних причин у цьому плані залишається

поки що некерованою.

Тому важливо на початковому етапі побудови механізму конкуренції й забезпечення

конкурентоспроможності визначитися з термінами й поняттями.