Вихідний тезаурус знань модуля і

1. Риторика – це наука й мистецтво усної переконуючої комунікації, що становить фундамент професіоналізму вчителя, політика, юриста, менеджера, соціолога, психолога та багатьох інших фахівців.

2. Частини промови: вступ, виклад справи, доведення, спростовування, висновок.

3. Етапи роботи над промовою:

• “знаходження” – добір матеріалу, фактів і доказів;

• “розташування” – план;

• “словесний вираз” – вибір відповідних засобів мови;

• “запам‘ятовування” – виучування тексту напам‘ять;

• “дія” – виголошення самої промови.

4. Аттікізм – стиль, що характеризується стислістю і ясністю.

5. Азіанізм – стиль, що характеризується барвистістю і складною багатослівністю.

6. Діалектика – мистецтво сперечатися з метою встановлення істини (за Аристотелем).

7. Еристика – мистецтво будь-що залишитися правим у суперечці.

8. Софістика – намагання добитися перемоги в суперечці шляхом навмисного використання недостовірних доказів.

9. Лекція – університетська форма передачі інформації про світ, людину, науку.

10. Три стилі красномовства за вченням Ф. Прокоповича:

• високий, мета і завдання якого – хвилювати аудиторію;

• квітчастий, який має приносити насолоду;

• низький, що “служить для повчання і вживання у розповідях, якими ми повчаємо інших”.

11. Структура публічної промови (по М. Ломоносову): вступ, тлумачення, твердження, заключення.

12. Етапи розвитку значення слова “риторика”:

• перший етап: риторика вважається наукою про усне людське красномовство.

• другий етап: риторика – наука про стиль і всі головні види літературної мови.

• третій етап: риторика - частина словесності, теорія прози.

13. Мета загальної риторики , полягає в тому, щоб:

• розкрити усі здатності розуму;

• дати розумові й моральному почуттю відповідне спрямування;

• збудити, посилити в душах людей живу любов до всього благородного, великого і прекрасного.

14. Два підходи в осмисленні концепції риторики:

І – Платон, Сократ, Арістотель, Цицерон розвивали концепцію змістової риторики, де одним із головних компонентів була ідея (логос);

ІІ – школа Квінтіліана розглядала риторику як мистецтво прикрашання мовлення.

15. Закони риторики – це закони управління мисленнєво-мовленнєвою переконуючою діяльністю.

16. Формула змістовного етапу риторики:

17. Концептуальний закон (К) – базовий закон риторики, який є першим кроком ідеомовленнєвого циклу – винайдення задуму, ідеї створення концепції. Даний закон формує і розвиває в людині уміння всебічно аналізувати предмет дослідження і вибудовувати систему знань про нього.

18. Закон моделювання аудиторії (А) – передбачає системне вивчення аудиторії, тобто тих, на кого розраховується викладення концепції (один суб‘єкт чи ціла соціальна група). Формує і розвиває в людині уміння вивчати в системі групи ознак, які визначають “портрет” будь-якої аудиторії.

19. Стратегічний закон (С) передбачає системну побудову програми впливу на конкретну аудиторію, який формує і розвиває в людині уміння розробляти програму діяльності на основі створеної концепції з урахуванням психологічного портрета аудиторії.

20. Тактичний закон (Т) передбачає систему дій з підготовки ефективної реалізації стратегій, який формує і розвиває уміння працювати з фактами та аргументами, а також активізувати мисленнєву діяльність співрозмовника (аудиторії).

21. Мовленнєвий закон (М) передбачає вираження думки в дієвій словесній формі, яка становить систему комунікативних якостей мовлення (правильність, виразність, ясність, точність, ємність, багатство, образність, стислість, доцільність). Цей закон формує і розвиває в людині уміння встановлювати, зберігати й закріплювати контакти з аудиторією як необхідну умову успішної реалізації продукту мисленнєво-мовленнєвої діяльності.

22. Закон ефективної комунікації (ЕК) передбачає систему дій суб‘єкта з метою налагодження контакту на всіх етапах риторичної комунікації як необхідну умову ефективної реалізації продукту мисленнєво-мовленнєвої переконуючої діяльності. Формує і розвиває в людині уміння встановлювати, зберігати й закріплювати контакти з аудиторією.

23. Системно-аналітичний закон (СА)передбачає аналіз якості та ефективності продукту мисленнєво-мовленнєвої риторичної діяльності, який формує і розвиває в людині уміння рефлексувати і оцінювати діяльність інших, тобто визначитися, як допомогти іншому ефективніше здійснювати його риторичну діяльність, а також, як навчитися вбирати в себе цінний досвід іншого.

24. Зміст організації мисленнєво-мовленнєвої риторичної (переконуючої) діяльності становить система п‘яти умінь, що відповідають п‘яти законам риторики: концептуальному, моделювання аудиторії, стратегічному, тактичному, мовленнєвому. Закони ефективної комунікації і системно-аналітичний складають управлінський аспект мисленнєво-мовленнєвої риторичної діяльності.

25. Своєрідність риторики полягає в тому, що:

• риторика – комплексна інтегративна наука, що включає знання багатьох наук;

• риториці властивий певний універсалізм, обумовлений її законами;

• риторика розвиває в людині цілу систему особистісних якостей, а саме:

• культуру мислення (самостійність, самокритичність, глибину, гнучкість, оперативність, відкритість мислення, ерудицію, культуру),

• культуру мовлення (ясність, точність, стислість, образність, доцільність, правильність, виразність),

• культуру поведінки (ввічливість, тактовність, коректність, точність, розкутість),

• культуру спілкування (повагу до співрозмовника через вивчення його інтересів, управління поведінкою аудиторії, залучення однодумців, відповідальність за своє слово).

26. Основні форми (роди) ораторського монологу:

• соціально–політичне;

• парламентське;

• академічне;

• соціально-побутове;

• судове;

• лекційно-пропагандистське;

• дипломатичне;

• військове;

• торговельне (рекламне);

• церковно-богословське.

27. Базові поняття теорії діалогу:

• етос – позитивне ставлення аудиторії до оратора;

• ідея;

• пафос (підйом, пристрасне натхнення).

28. До основних різновидів діалогу відносяться:

• спір (дискусія, полеміка, еклектика, софістика);

• диспут;

• бесіда-полілог;

• ділова нарада;

• інтерв‘ю, прес-конференція;

• ділова гра;

• круглий стіл;

• вечір запитань і відповідей.

29. Спір – це зіткнення думок, позицій, в ході якого кожна з сторін аргументовано відстоює своє розуміння проблем, які обговорюються і спростовують доводи іншої сторони.

30. Мистецтво ведення спору називається еристикою.

31. Дискусія – спір, завчасно підготовлений, продуманий, направлений на досягнення істини, який використовує тільки коректні прийоми ведення спору. Головна задача дискусії – досягнення згоди між опонентами.

32. Полеміка – спір, направлений на перемогу над протилежною стороною, який використовує тільки коректні прийоми. Головна мета – повна перемога над іншою стороною.

33. Еклектика – спір, метою якого є досягнення істини. Використовує іноді і некоректні прийоми.

34. Софістика – уміння хитромудро сперечатися, яке використовує і некоректні прийоми.

35. Бесіда - це ефективний інструмент спілкування, коли людина прагне до самовираження, самореалізації у діалозі із вдумливим, доброзичливим співрозмовником.

36. Ділова нарада – ефективний спосіб інтенсифікації виробничих стосунків, пошуків оптимальних виробничих шляхів.

37. Існують такі аспекти діалогу:

• логічний (суттєва форма мислення);

• соціальний і соціологічний (між різними соціальними групами);

• лінгвістичний (сутність словесної творчості, структура, функції мови);

• психологічний (аналіз душевного стану співрозмовника);

• історичний (досвід);

• аксіологічний (розкриття ціннісного значення й сенсу);

• педагогічний (вчити вести творчий діалог);

• політологічний (ідейно-політичний аспект діалогу).

30. Призначення похвального красномовства – творити похвалу Богові, особі, предметам, речам.

31. До основних методів дослідження структури логосфери відносять:

• метод виділення “ключових слів” культури;

• контент-аналіз;

• метод визначення “формули логосфери”;

• риторичну рефлексію.

30. Сократівський ідеал мовлення:

• істинність мовлення;

• моральність як користь суспільству;

• сувора впорядкованість мовлення у смисловому й формальному (словесному) відношеннях.

30. Софістичний ідеал мовлення:

• маніпулятивна сила;

• формальна словесна краса й вибагливість;

• логічна, формальнологічна правильність;

• можливість самовираження через мовлення як засіб “самореклами”.

30. Риторичні ідеали сучасного мовленнєвого середовища:

• американський (близький до софістичного) - прагматичний, жорстокий, непаритетний, часто неконструктивний;

• східнохристиянський (близький до ідеалу Сократа, Платона) - соціальна рівність, толерантність у мовленні, духовність, шляхетність;

• ідеал “радянської” риторики - авторитарний, недіалогічний, “право на слово”, “підкорення співрозмовника”.

30. Типи дискурсивної (мовленнєвої) зброї (за Роланом Бартом):

• мовлення, яке служить цілям завоювання влади;

• монологічне за змістом мовлення, коли “слабкі” учасники мовленнєвої ситуації позбавляються “права на мовлення” волею домінантів, які дозволяють “відкривати рота” лише за певних обставин;

• впевненість, рішучість, агресивність, категоричність мовленнєвої поведінки як засіб залякування з боку господаря, фрази відносно збентеженого, збитого з пантелику співрозмовника з його неповними, усіченими фразами, які він боїться навіть проговорити до кінця (немає різних думок: є правильна (моя) і неправильна(чужа)).

30. Етикет - система ритуальних та ритуалізованих дій, спрямованих на уникнення конфлікту, боротьби, через демонстрацію доброзичливості.

31. Гуманістична риторика – це словесний етикет, який слугує досягненню гармонізації стосунків між членами суспільства на всіх рівнях.

32. Паблік Релейшнз – це управлінська діяльність, спрямована на встановлення взаємовигідних гармонійних стосунків між організацією та громадськістю, від якої залежить успіх функціонування цієї організації.

33. Етико-естетичні засади слов‘янського риторичного ідеалу можна звести до такої системи:

• лагідність на противагу самодемонстрації;

• покірливість на противагу “гнівливості”;

• безмовність на противагу багатослів’ю;

• умиротворення на противагу змагальності;

• правда на противагу неправди, наклепу;

• ритмічність, мірність, помірність на противагу безладдю, хаосу.

48. Дореволюційний слов’янський риторичний ідеал базувався на постулатах античної риторики, а тому являє собою гармонійну триєдність:

1. думки, смислова насиченість, спрямованість істини;

2. естетичне завдання, моральна націленість на добро й правду;

3. краса, яка розумілась не як прикрашеність, а як доцільність, функціональність, гармонія.

49. Гуманізм риторики полягає в тому, що:

• вона вчить людину складати не будь-які, а прекрасні, мудрі, моральні промови;

• вона вчить людину певному способу життя у злагоді з Богом, власною совістю й людьми;

• мудра й правильна риторична поведінка мовця може стати запорукою щасливої долі гармонійної “людини, яка говорить”.

50. Основні жанри красномовства Київської Русі:

• дидактичне духовне повчання;

• похвальне, епідейктичне слово.

Для того, щоб перевірити рівень сформованості продуктивних умінь, необхідно провести контроль знань. Нижче наведені питання для самопідготовки до контролю.