Питання 6. Благодатне слово (гомілетика) як засіб формування духовної культури особистості

…постарайтесь пильно читати святі книги, щоб Божим наситившись словом, вічного життя несказанного блаженства досягти…

Кирило Туровський

Незаперечною є роль слова віри, надії, любові у формуванні духовно-моральної, інтелектуальної культури особистості, особливо в часи “морального оціпеніння”, “масової невротизації та шизоізації”, як твердять деякі українські науковці. Наука, освіта, культура все активніше концентруються на формуванні особистості нової демократичної України з вищою метою – зміцнити й звеличити її дух, підключити всі її внутрішні сили й ресурси до активних пошуків істини (інтелектуально-духовна творчість), добра (духовно-моральна творчість), краси (духовно-естетична творчість). Як писав Іван Огієнко: “Бережи своє рідне, бережи, щоб не виродитися, щоб не забути народу, з якого ти вийшов. Бережіть свою Віру, звичаї, свою мову і тим збережете національну істоту свою”¹.

Нині загострюється питання: який тип культури ми формуємо у своїй рідній Україні: американізований, “західний”, християнський чи ще якийсь? А яку людину ми формуємо в незалежній Україні: людину егоцентричну, просоціальну (гуманістичну) чи есхотологічну (духовну), яка усвідомлює свій зв’язок з Богом, свою божествену подобу?

Людська душа за своєю природою здатна чутливо відгукуватись на високе, бо наповнюється величчю, найкраще виховується на високому, благородному, шляхетному, а сприяє цьому органічному зв’язку душі з високим – високе, благородне СЛОВО животворця – красномовство світське й гомілетика (наука, яка викладає правила церковної співбесіди й скеровує до успішного проведення служіння проповідницького) церковно-богословська, яка має давні корені у світовій культурі¹.

Київська Русь ХІ-ХІІ ст. формувала риторичний ідеал на засадах християнської релігії, християнської моралі. Високими думками, благородними почуттями сповнені “Ізборник” (1076 р.), “Слово про Закон і Благодать” Іларіона, “Слово про терпіння, і про любов, і про піст” Феодосія Печерського та ін.

Ораторська проза Київської Русі подарувала світу два основних жанри красномовства – дидактичне духовне повчання й похвальне, епідейктичне слово, в основному, для колективного та індивідуального читання (збірники “Златоуст”, “Златоструй”). Наведемо деякі аспекти з його високого повчання священнослужителям про Слово:

• бесіди, призначені для народу, вимагають великої праці;

• труднощі задоволення через їхню не завжди високу мотиваційну установку;

• зневажати похвали;

• постійно й наполегливо зміцнювати силу слова;

• дар слова слід не лише набути, але й зберігати трудом і вигравати;

• красномовство є дар вивчення не більше, ніж природа;

• чим вищим є у проповідника дар слова, тим більше він повинен трудитися над ним;

• сильний свідомістю свого дару, проповідник може ставати вище міркувань натовпу;

• ще більше впевненості йому може дати прагнення до вищої мети – благодаті Богу.

Уже в ХХ ст. перекладач Біблії українською мовою митрополит Іларіон (професор І.Огієнко) писав: “Духовна культура - то інтелектуальний стан народу, то розвиток всенародного розуму: його науки, віри, переконань, звичаїв, етики... Духовна культура творить із людини найдосконалішу одиницю” ².

Одвічною потребою людини залишається бажання перевести із сфери розуму в сферу почуття істину про те, що благо людей - в єдності між собою, взаємодопомозі, мирі та злагоді. Отже, творення Духовного Кодексу громадянина України стає значним кроком на шляху до творення Духовного Кодексу Людства без війн, катастроф та катаклізмів.

Отже, всі питання, що поставлені в даному модулі, розглянуті. Для того, щоб сформувати продуктивні уміння на основі отриманих знань, вам пропонується тезаурус - всі основні поняття та положення, які були розглянуті в модулі.