Прогнозування на основі теорії епізоотичного процесу

Передбачення на основі теорії поділяється на аналітичне і синтетичне.

Аналітичне передбачення - прикладне, здійснюване в процесі застосування теорії в практичній або пізнавальній діяльності. Воно являє собою лише додаток до вже готової теорії певної дійсності. Застосування теорії епізоотичного процесу при аналізі розповсюдження інфекційної хвороби в конкретних умовах дозволяє науково пояснити особливості ситуації, визначити резервуар і основне джерело збудника інфекції, передбачити зміни епізоотичного стану, виявити головні і найбільш слабкі складові епізоотичного процесу, оцінювати важливість на даний період різних шляхів передачі збудника інфекції і, відповідно, науково обґрунтовано проводити протиепізоотичні і профілактичні заходи.

47

Синтетичне передбачення - добудовує ще незавершену теорію, доповнює її ланками, яких не вистачає. З'ясувавши нові ланцюги в теорії епізоотичного процесу, отримують можливість більш повною мірою контролювати цей процес. У ряду випадків це дозволяє забезпечити девастацію паразита (ізоляцію), в інших - попередити його проникнення до свійських тварин. Робота в плані загальної теорії епізоотичного процесу дозволить не лише передбачити ситуацію конкретних інфекційних хвороб, а й з'ясувати поки невідомі, але існуючі зв'язки, облік яких буде сприяти забезпеченню благополуччя тваринництва, визначати характер, оптимальний обсяг і направленість основних заходів щодо контролю і ліквідації процесу.

Розглянемо конкретний приклад. За туберкульозу великої рогатої худоби досить часто трапляється явище, коли через 3-7 років після оздоровлення господарств від цієї недуги, в стаді знову з'являються тварини з позитивною алергічною реакцією на туберкульоз. Наведена ситуація досить легко пояснюється з позиції теорії епізоотичного процесу. Велика рогата худоба є облігатним господарем збудника туберкульозу. У відповідності з викладеними теоретичними положеннями, клінічний прояв туберкульозу і позитивні реакції на введення алергену є наслідком дії біогенетичного закону і закону стресу в епізоотичному процесі. Якщо в оздоровленому стаді усунути стрес-фактор, а реагуючих тварин ізолювати, то створюється видимість благополуччя.

Але у стаді можуть залишатися тварини-мікробоносії, в яких встановилася певна рівновага зі збудником інфекції. Хвороба і алергічна реакція у таких тварин можуть проявитися лише за умови чергової дії стресора. Така особливість пояснює виявлення нових неблагополучних з туберкульозу пунктів, де в недалекому минулому проводилося оздоровлення від цієї хвороби. Наступні стресові впливи загострили у них інфекційний процес і стадо знову стало неблагополучним щодо туберкульозу. Якщо це так, то слід думати про розробку штучних препаративних стресових впливів, застосування яких дасть змогу виявляти тварин у стані різних форм прояву інфекційного процесу. Така робота дозволить прискорити оздоровлення господарств від туберкульозу і попередити рецидиви. В цьому є досить важливий прогностичний момент теорії епізоотичного процесу хвороб, до збудників яких сільськогосподарські тварини визначаються як облігатні господарі. До таких хвороб належать: туберкульоз, бруцельоз, вірусні респіраторні інфекції молодняку великої рогатої худоби, інфекційна анемія, сап тощо. Основним прогностичним моментом теорії епізоотичного процесу хвороб, для збудників яких с.-г. тварини є потенційними господарями, слід вважати вияв облігатного господаря.

Ознаками таких хвороб є гострота і короткочасність перебігу інфекційного і епізоотичного процесів серед с.-г. тварин, відсутність видимих зв'язків між спалахами, сезонність прояву. Облігатним господарем їх збудників можуть бути різноманітні види гризунів, дикі тварини, але можуть бути і свійські, наприклад коні для збудника сапу. Контролюючи епізоотичний процес серед облігатних господарів, можна ефективно прогнозувати і профілактувати інфекційні хвороби у с.-г. тварин.

Сучасний рівень знань про лістеріоз, лептоспіроз, хворобу Ауєскі, сибірку, сказ, бешиху і багато інших хвороб дозволяє припустити, що контроль, профілактика і прогнозування епізоотичного процесу цих захворювань можуть забезпечуватися, погоджуючись з теорією епізоотичного процесу. Мається на увазі, перш за все, проведення профілактичного щеплення с.-г. тварин у місцях існування вірогідного облігатного господаря збудника тієї хвороби, проти якої проводиться щеплення, наступне виявлення цього господаря і шляхом дії на його популяцію блокування резервуару збудника інфекції. Такою дією можуть бути спеціальні ветеринарно-санітарні заходи, а також меліоративні, агротехнічні та інші роботи.

Таким чином, спроби прогнозування епізоотичного процесу слід починати з накопичення фактичних даних про розповсюдження інфекційних хвороб. Відокремлення цих даних дозволяє встановлювати просту повторюваність або закономірність розповсюдження хвороб. На їхній основі можливо виявляти тенденції, особливості і закономірності розвитку процесу і розробляти короткострокові прогнози, вірогідність яких тим більша, чим більше

48

територія, на якій зібраний для узагальнення фактичний матеріал.