45 Категоричний силогізм з виділяючим судженням

Якщо розглянути правила 4 фігур силогізму міркувань які стосуються випадків коли умовами не є виділяючи судження, то якщо ж умовами є виділяючи судження, то такі силогізми не підлягають деяким загальним правилам, а також особливим правилам фігур. Розглянем приклади:

1)Виведення з 2 частков умов

Деякі істор- випуск ОА

Деякі вчені (і тільки вчені)- історики

==Деякі вчені- випускники ОА

В цьому силогізмі менша умова- частково-стверджувальне виділяючи судження, в якому розподілений предикат (М+) , що є середнім терміном силогізмом. Оскільки середній термін розподілений в одній з умов, тому вжив висновок з необхідністю. Легко перевірити, що всі загальні правила дотримані.

2) Виведення з 1-ою фігурою в якій більша умова є частковим судженням

Вище наведений приклад також ілюструє необхідність висновку також силогізму бо середній термін розподілений першою умовою.

3)одна з умов часткове судження, а висновок- загальне судження

Деякі музикан-скрипалі

Всі учасники конкурсу-скрипалі

==Всі учасник конкурсу- музиканти

4)виведення за 2 фігурою з 2 стверджувальних умов

У вищенаведеному прикладі висновок за 2 фігурою силогізму слідує з необхідністю бо середній термін скрипалів розподілен в умові

5) виведення за 1 фігурою в якій менша умова є заперечу вальним судженням

Особа, що вчинила злочин притягнута до кримін відповідальності

Петренко не здійснив злочин

==Петренко не притягується до кримін відповідальності

Як відомо з правил 1 фігури, менша умова повинна бути стверджувальним судженням. Але оскільки більша умова є виділяючим, загально стверджувальним судженням, в якому розподілений предикат, то висновок отриманий в результаті міркування є істинним. Це обумовл особлив виділяючи суджень і розподіл їх термінів.

46 Виведення із суджень з відношеннями

Міркування базується не тільки з простих але і із складних суджень

Широко використовуються міркування умовами яких є імплікативні (умовні) і роздільні (диз’юнктивні), які виступають в різних комбінаціях один з одним, або категорич судженнями. Такими є міркування: чисто умовні, умовно категоричні, роздільно категоричні,умовно роздільні

Особливістю цих міркувань є те що виведення висновку з умов визначається не відношеннями між термінами, а характером логічних зв’язків міжс судженнями, тому при аналізі умов суб’єкта предикатної не враховують.

47 Чисто умовне і умовно- категоричне міркування

Чистоумовне міркуван- назив міркуван в якому обидві умови та висновок є умовними (імплікативними) судженнями

Логічна схема така:

За цим міркуванням- наслідок наслідку є наслідок умови

Конвент конвента є конвентом антецедента

Міркування в якому висновок дістають з 2 імплікативних суджень належить до простих міркувань, але висновок із більшого числа умов, які утворюють ланцюжок умовних суджень

Умовнокатегоричним називають міркування в якому 1 з умов імплікативне судження, а друга умова і висновок- категоричні судження Ці міркуван мають 2 правильні модуси: 1 стверджувальний модус (modus ponens) і заперечу вальний модус (modus tollens)

Порушенням правил модус поненс можуть бути ствердження у меншій умові консеквентна імплікацій, що суперечить правилу модус поненс

Аналогічно порушення правила модус толенс полягає в тому, що заперечують не консеквент, а антицидент