- •Питання до мк-1 з дисципліни "Історія української культури"
- •1. Релігія слов’янських племен
- •2. Трипільська культура
- •4. Причины христианицазии:
- •5. Ярослав Мудрий і культурний розвиток Київської Русі.
- •6. Писемність Київської Русі
- •7. Розвиток освіти на Русі
- •8. Найвизначніші пам'ятки Київської Русі
- •9. Літописання. "Повість минулих літ"
- •Розвиток літератури доби Давньоруської держави
- •Внесок Русі в розвиток вітчизняної та світової культури
- •Архітектура і мистецтво Київської Русі
- •Культурологічна діяльність Івана Мазепи
- •Братства: мета створення та діяльність
- •15. Полемічна література
- •16. Внесок у національну культуру к.К.Острозького (1526-1608)
- •17. Берестейська унія 1596 р. Та її наслідки для української культури
- •18. Петро Могила
- •Видавнича діяльність
- •Дипломатична діяльність
- •Просвітницька діяльність
- •На посаді митрополита
- •Києво-Могилянська академія (з 1701 р.) та її внесок у вітчизняну культуру
- •20. Феофан Прокопович (1677-81 – 1736)
Культурологічна діяльність Івана Мазепи
Рішення Мазепи відмовитись від союзницьких стосунків з Московією досі розглядається офіційною російською (як раніше і царською, і радянською) історією як зрада і порушення Переяславської угоди.
Хоча, так зване «москвофільство» Мазепи в період його гетьманування було лише одним з двох торів його загальної політики, так само, як розрив з Москвою походив не з якоїсь вродженої ворожості до неї, а з глибокої відданості інтересам України, кінець-кінцем, з любові до своєї власної Батьківщини.
За часів перебудови 1986—1991 рр. в СРСР уперше були дозволені публікації з іншим трактуванням дій гетьмана. Після проголошення незалежності Україною 1991 року, I.C.Мазепа став національним героєм в офіційних історичних дослідженнях, підручниках і центральних мас-медіа.
За розпорядженням Петра I, Російська православна церква оголосила анафему Іванові Мазепі. Пряма цитата: Новый изменник, нарицаемый Ивашка Мазепа, бывший гетман украинский, или паче — антихристов предтеча, лютый волк, овчею покрытый кожею, и потаенный вор, сосуд змеин, внешне златом блестящий, честию и благолепием красящийся, внутри же всякой нечистоты, коварства, злобы диавольской, хитрости, неправды, вражды, ненависти, мучительства, кровопролития и убийства исполненный. Ехиднино порождение, как змей вселукавый, яд своего злого умышления на православное государство изблева в 1708 г. в месяце декабре… Как второй Иуда-предатель, отвержися Христа Господа и благочинной державы….[4]
До цього часу Російська православна церква та Українська православна церква Московського патріархату анафему не зняли. Тому в Києво-Печерській лаврі Мазепу досі піддають анафемі, а у Михайлівському монастирі (УПЦ-КП) моляться за упокій його душі.
Братства: мета створення та діяльність
Величезна роль у розвитку культури в Україні належала братствам. Братства існували при церквах від давніх часів, але спершу мали тільки релігійний характер. Коли поширилася цехова організація, братства запозичили дещо з цехового устрою. У цей період особливо важливими стають економічні завдання братств.
В XVI ст. братства поширили свою діяльність на широке політичне і культурне поле, вони утримували школи, друкарні, лікарні й шпиталі, засновували бібліотеки, поширювали церковну літературу. Спочатку до братств входили міщани, пізніше шляхта і духовенство.
Головна увага приділялася слов'янській та руській (українській) мовам, вивчалися також як обов'язкові грецька та латина, що сприяло засвоєнню античної спадщини, осягненню тогочасної європейської науки і культури. Учні слов'яно-греко-латинських шкіл крім мов оволодівали програмою "семи вільних наук", яка поділялася на тривіум (граматика, діалектика (логіка), риторика) і квадривіум (музика, арифметика, геометрія, астрономія). Пізніше окремі братські школи переросли у вищі навчальні заклади, як, наприклад, Киево-Могилянська Академія. Викладачами у братських школах працювали здебільшого українці: К. Ставровецький, майбутній митрополит Іов Борецький, Ю. Рогатинець, Стефан і Лаврентій Зизаній та ін.
Виразна всенародність братської організації— особливо помітна риса. Братства стояли у тісних взаємозв'язках, вели жваве листування; братчики посилали одні до одних своїх посланців, повідомляли про свої плани, радились у різних справах. У кінці XVI ст. серед братств виділяється Львівське, яке в цей період поширило свою діяльність на різні сторони життя суспільства і котрому в 1586р. антиохійський патріарх Йоаким доручив нагляд над іншими братствами. Львівське братство дало тоді ініціативу до заснування братств по всіх містах і містечках. А Віденське братство випустило друком зразок статуту, і братська організація набула всюди однакових форм. Саме в цей час (1583 р.) Львівське братство купує друкарню Івана Федорова і організовує середню школу. За прикладом Львова інші братства теж почали засновувати свої школи. Це була перша мережа освітніх товариств в Україні.