Тема 10. Урср у 1945-1991 рр. Наростання системної кризи тоталітарного ладу.

1. Керівником збройної боротьби ОУН – УПА на українських землях у 1944 – 1950 рр. був:

а) Ярослав Стецько; б) Степан Бандера;

в) Роман Шухевич; г) Олег Кандиба.

2. УРСР стала членом Організації Об’єднаних Націй у:

а) 1945 р.; б) 1954 р.; в) 1991 р.

3. Повоєнний розвиток народного господарства України характеризувався:

а) наявністю проблем у промисловості і швидким розвитком сільського господарства УРСР;

б) порівняно швидким відновленням довоєнних обсягів виробництва у важкій промисловості, вугледобуванні, металургії, машинобудуванні, військовій промисловості і зростаючими темпами в легкій, харчовій індустрії й сільському господарстві;

в) повільними темпами відновлення довоєнних потужностей в усіх галузях народного господарства, кризою сільськогосподарського виробництва.

4. Причинами голоду в східних і піденних областях УРСР у 1946 – 1947 рр. були:

а) несприятливі для ефективного господарювання на землі погодні умови (посуха), результатом чого був неврожай;

б) неефективність колгоспної системи та політика керівництва СРСР та УРСР, які намагалися вилучити якомога більшу кількість сільськогосподарської продукції для забезпечення потреб промисловості, населення міст і для експорту;

в) наслідки війни;

г) усе вищезазначене.

5. У 1945 – 1955 рр. спостерігівся процес порівняно швидкої вдбудови галузей народного господарства:

а) рудо- і вугледобування, металургії, воєнної промисловості, літакобудування, атомної енергетики, житлового будівництва;

б) легкої, харчової промисловості, сільського господарства, торгівлі та сфери побутових послуг;

в) рудо- і вугледобування, металургії, воєнної промисловості, енергетики, машинобудування.

6. Операція “Вісла” – це:

а) воєнна операція Армії Крайової проти бойовиків ОУН – УПА у завершальний період другої світової війни;

б) добровільне переселення українців з їхніх етнічних територій, що входили до складу Польщі в УРСР, здійснене на підставі польсько – радянського договору 1944 р.;

в) примусове виселення українців з їхніх етнічних східних на західні території Польщі в 1947 р. з метою полонізації, здійснене урядом ПНР під приводом підриву соціальної основи УПА.

7. Після смерті Й. Сталіна деяке розширення прав УРСР в економічному та культурному житті було пов’язане з намаганням:

а) нових керівників СРСР, лідером яких став М. Хрущов – представник української партноменклатури, реально надати Україні статус суверенної союзної республіки у складі СРСР;

б) нових керівників СРСР шляхом незначного розширення прав партійної номенклатури республіки заручитися її підтримкою, і, водночас, перекласти на неї хоча б частину відповідальності за стан справ в УРСР;

в) нових керівників СРСР активізувати національно – державне будівництво в Україні і зробити її керівників безпосередньо зацікавленими в ефективному функціонуванні господарського механізму та національному відродженні.

8. В Україні рішення ХХ з’їзду КПРС щодо засудження “культу особи Сталіна”:

а) зустріли з розумінням і одностайно підтримали як члени КПУ, так і широкі верстви трудівників;

б) більшість населення сприйняла з ентузіазмом та надією, лише частина керівництва КПУ холодно поставилася до процесу десталінізації і чинила йому опір;

в) були сприйняті насторожено, з недовірою і нерозумінням, скоріше як провокацію, мета якої – виявити ненадійних, з точки зору комуністів, елементів.

9. Процес десталінізації суспільного життя в УРСР, як і в цілому у СРСР, у 1956 – 1959 рр.:

а) був згорнутий, оскільки він не відбивав настроїв народних мас, які продовжували “обожнювати Сталіна” та його дії;

б) був проведений тією иірою, якою він відповідав інтересам партноменклатури, і зупинений тоді, коли почав безпосередньо загрожувати підвалинам її влади;

в) був в цілому завершений, наслідки “культу особи Сталіна” ліквідовані, демократичні норми відновлені в усіх сферах суспільного життя.

10. Які переваги господарству України давав впроваджений у 1957 р. територіальний принцип упроавління народним господарством СРС (порівняно з галузевим):

а) сприяв зростанню економічної самостійності республік у питаннях управління народним господарством, давав змогу ефективніше використовувати кошти на впровадження досягнень науково – технічного прогресу;

б) сприяв подальшій централізації управління народним господарством, що давало змогу ефективніше використовувати та перерозподіляти кошти на розвиток промисловості і сільського господарства; скоротив терміни впровадження досягнень науково – технічного прогресу у виробництво;

в) сприяв поглибленню регіональної спецалізації промислового та сільськогосподарського виробництво, що давало змогу зосередити зусилля на розвиткові пріоритетних галузей.

11. Промисловий розвиток України в роки “семирічки” (1959 – 1965 рр.) характеризувався:

а) широким впровадженням досягнень науково – технічної революції, структурною перебудовою економіки на кристь наукомісткого виробництва, створенням принципово нових для України галузей – легкового автомобілебудування, електронної промисловості та ін.;

б) приіоритетним розвитком традиційних для української економіки галузей індустрії – металургії, важкого машинобудування, енергетики, вугільної промисловості, здійсненням поступової модернізації цих галузей, впровадженням досягнень науково – технічного прогресу;

в) застоєм в українській економіці, занепадом традиційних галузей української промисловості, їх значним відставанням від досягнень науково-технічного прогресу.

12. Політика реформ в аграрному комплексі, здійснена радянським керівництвом у 1959 – 1964 рр.:

а) загострила кризу сільського господарства в республіці, призвела до остаточного розвалу колгоспно – радгоспної системи, спричинила гострий дефіцит хліба в 1963 – 1964 рр.;

б) сприяла зрушенням в сільськогосподарському виробництві в Україні на краще; його продуктивність зросла в десятки разів, що сприяло остаточному зникненню дефіциту продуктів харчування, урізноманітненню асортименту продовольчих товарів, а також зниженню цін на них;

в) мала непослідовний та волюнтаристський характер, що в підсумку негативно вплинуло на стан сільськогоподарського виробництва в Україні, призвело до виникнення дефіциту продуктів харчування, передусім хліба, та зростання цін на продовольчі товари.

13. У 50-х – в середині 60-х рр. відбулися зміни в рівні життя населення України:

а) була переглянута тарифна система оплати праці робітників і службовців, що забезпечило її підвищення, введена помісяна оплата праці колгоспників та радгоспників, вдвічі збільшені розміри пенсій; швидкими темпами розвивалося житлове будівництво; здійснена грошова реформа;

б) суттєво зріс життєвий рівень лише партноменклатури, яка користувалася соціальними пільгами в отриманні житла, санаторно-курортних путівок, продзамовлень, автомобілів та ін.; умови життя робітників, службовців та селян залишалися на довоєнному рівні – бракувало грошей, найважливіших речей: житла, комунальних послуг, грошей, досконалого медичного обслуговування;

в) суттєво збільшилася різниця між рівнем життя міського иа сільського населення: в той час, коли платня робітників і службовців зросла практично вдвічі, праця колгоспників оплачувалася раз на рік; для перших був значно підвищений розмір пенсій, для колгоспників їх, як і раніше, не передбачалося; жителі міст користувалися правом на отримання безкоштовного житла, в селі ж житлове будівництво практично не здійснювалося.

15. У 1962 р. УРСР стала членом Ради Економічної Взаємодопомоги:

а) європейської міжнародної організації, створеної з метою сприяння перебудові економіки соціалістичних країн на ринкових засадах;

б) міжнародної організації, створеної європейськими країнами з метою надання економічної допомоги країнам, які щойно звільнилися від колоніальних режимів;

в) організації “країн соціалістичного табору”, створеної на противагу ЄС з метою розвитку економічного співробітництва та співпраці між соціалістичними країнами.

16. “Розвинений соціалізм” – це:

а) перехідний етап між соціалістичним та комуністичним суспільством, існування якого обгрунтовувала марксистська теорія;

б) перехідний етап від соціалізму до комунізму, наявність якого була обгрунтована радянськими комуністичними ідеологами в 70-х рр. з метою виправдання невиконаної обіцянки побудувати комунізм в СРСР упродовж 20 років;

в) майбутнє суспільство, ідеологічна модель якого була розроблена учасниками дисидентського руху 60 – 70-х рр. в СРСР як протиставлення “реальному соціалізмові”, збудованому в СРСР.

17. ХХ з’їзд КПРС, на якому М. Хрущов звернувся ло присутніх з доповіддю про культ особи Сталіна відбувся у:

а) 1953 р.; б) 1956 р.; в) 1964 р.

18. Жовтневий пленум ЦК КПРС, на якому М.С. Хрущова було усунуто від влади в СРСР, відбувся:

а) 1953 р.; б) 1956 р.; в) 1964 р.

19. Й. Сталін помер у:

а) 1953 р.; б) 1956 р.; в) 1964 р.

20. Першим секретарем ЦК КПУ у 1972 р. став:

а) М. Хрущов; б) В. Щербицький; в) П. Шелест.

21. Продовольча програма була прийнята:

а) на 10 років у 1985 р.; б) на 8 років у 1982 р.;

в) на 5 років у 1980 р.

22. В Україні учасниками дисидентського руху в основному були:

а) представники творчої інтелігенції;

б) робітники; в) селяни.

23. Українську Гельсинську Спілку було створено:

а) 1966 р.; б) 1976 р.; в) 1980 р.

24. Перша велика хвиля арештів дисидентів в Україні припадає на:

а) 1959 р.; б) 1965 р.; в) 1972 р.

25. Маніфестація проти арештів української інтелігенції, ініційована В. Стусом, відбулася в київському кінотеатрі “Україна”:

а) 1959 р.; б) 1965 р.; в) 1972 р.

26. Друга велика хвиля арештів дисидентів в Україні припадає на:

а) 1965 р.; б) 1978 р.; в) 1972 р.

27. У 70 – 80-х рр. серед засуджених і ув’язнених у радянських концтаборах були також українські літератори:

а) І. Світличний, І. Дзюба;

б) В. Стус, І. Світличний;

в) В. Стус, О. Корнійчук.

28. У 70-х рр. в УРСР у системі народної освіти відбувся перехід до обов’язкової загальної:

а) початкової освіти; б) восьмирічної освіти;

в) середньої освіти; г) вищої освіти.

29. Економічна реформа 1965 р. мала обмежений характер, тому що:

а) відкидала територіальний принцип управління економікою, повертаючись до галузевого;

б) економічні елементи реформи не доповнювалися політичними змінами, демократизацією суспільного життя;

в) її метою було лише часткове вдосконалення соціалістичної системи господарювання, а не ліквідація соціалістичних виробничих відносин.

30. Положення про КПРС, як ядро політичної системи УРСР було узаконене:

а) Конституцією СРСР 1936 р.; б) Конституцією УРСР 1976 р.;

в) Конституцією СРСР 1977 р.; г) Конституцією УРСР 1978 р.

31. Генеральний секретар ЦК КПРС Ю. Андропов (1982 – 1984) намагався зупинити розвиток системної кризи в СРСР шляхом:

а) відновлення в країні процесів демократизації, глобального взаємодоповнюючого реформування, передусім економічної та політичної сфер;

б) здійснення часткової економічної реформи із вдосконалення соціалістичних виробничих відносин, як це робили його попередники М. Хрущов та Л. Брежнєв;

в) вдосконалення адміністративно-репресивних методів організації виробництва, посилення трудової дисципліни та боротьби з корупцією як у верхніх партійних ешелонах, так і на виробництві.

32. Масова громадсько-політична організація, створена в Україні 1989 р. для підтримки перебудови , називалася:

а) Українське культурологічне товариство;

б) Українська Гельсінська Спілка;

в) Народний Рух України за перебудову;

г) Нова спілка сприяння перебудові.

33. Екологічний рух в Україні у 1990 р. оформився в політичну партію:

а) Українська християнсько-демократична партія;

б) Партія Зелених України;

в) Українська республіканська партія;

г) Соціал-демократична партія України.

34. Декларацію „Про державний суверенітет України” було прийнято Верховною Радою УРСР:

а) 6 червня 1990 р.; б) 16 липня 1990 р.;

в) 3 серпня 1990 р.; г) 17 березня 1990 р.

35. Реалізації положень Декларації „Про державний суверенітет України” сприяла ухвала Верховною Радою УРСР 2 серпня 1990 р. Закону Про:

а) верховенство українського законодавства;

б) основні принципи зовнішньополітичної діяльності УРСР;

в) економічну самостійність УРСР;

г) власність.

36. Державна незалежність України була законодавчо закріплена:

а) Декларацією „Про державний суверенітет України” проголошеною Верховною Радою УРСР в липні 1990 р.;

б) Актом проголошення незалежності України (серпень 1991 р.);

в) Конституцією України (червень 1996 р.).

37. Першим Президентом незалежної України у 1991 р. був обраний:

а) Л. Кучма; б) В. Чорновіл; в) Л. Кравчук; г) В. Лановий.

38. У серпні 1991 р. припинила діяльність:

а) Соціалістична партія України;

б) Компартія України як складова частина КПРС;

в) Українська народно-демократична партія.

39. Останнім кроком у процесі юридичного становлення державної незалежності України стало проголошення:

а) Декларації про державний суверенітет України;

б) Результатів всесоюзний референдум 17 березня 1991 р.;

в) Акту проголошення незалежності України;

г) Результатів всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р.

40. Україна була одним з ініціаторів створення Співдружності Незалежних Держав (СНД) у грудні 1991 р., яка являла собою:

а) нову модель СРСР, спробу під новою назвою зберегти старий геополітичний порядок;

б) нове державне політичне утворення радянських республік на федералістських принципах;

в) нове державне політичне утворення радянських республік на конфедеративних принципах;

г) форму ліквідації СРСР і переходу новостворених держав до системи двосторонніх рівноправних стосунків.

а) ; б) ; в) .