Тема 1.4 договори в комерційній діяльності

1. Суть і класифікація господарських договорів.

2. Порядок вкладання та підписання договорів між підприємствами.

3. Зміст договору, характеристика його умов.

4. Облік виконання договірних зобов'язань.

5. Порядок вирішення спірних питань між підприємствами.

1. Суть і класифікація господарських договорів.

Господарські зв'язки між сторонами-учасниками процесу товаропросування вважаються встановленими, коли укладено договір (контракт), який регламентує відносини партнерів.

Господарський договір - це цивільно-правовий документ, призначенням якого є правове закріплення відносно постійних взаємних економічних обов'язків між незалежними суб'єктами господарювання. Договір виконує такі функції:

• закріплює юридичні відносини між партнерами;

• встановлює порядок і способи виконання зобов'язань;

• передбачає способи захисту забезпечення зобов'язань.

Контракт — різновид господарського договору, в якому акцент переноситься зі строків і характеру взаємодії суб'єктів на предмет цієї взаємодії: його визначення, кіль­кість, якість, умови передавання права власності на нього.

Угода - різновид господарського договору, в якому ак­цент зміщується на якісь умови взаємовідносин, певні права чи зобов'язання сторін.

1. За предметом договору розрізняють договори (контракти) щодо купівлі-продажу товарів і договори (контракти) щодо надання послуг.

2. За змістом комерційної діяльності виділяють:

• договори купівлі-продажу товарів, відповідно до яких прода­вець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зо­бов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму;

• договори постачання товарів, згідно з якими підприємства-постачальники зобов'язуються у певні строки або строк передати підприємствам-покупцям у власність певну продукцію, а підприємства-покупці зобов'язуються прийняти продукцію і оплатити її за встановленими ціна­ми.

Договори купівлі-продажу товарів відрізняються від договорів по­ставки тим, що, по-перше, товари передаються покупцеві негайно після укладення договору, а у випадку поставки - через певний строк. По-друге, тим, що предметом купівлі-продажу є певний товар, який існує фізично і належить підприємству-продавцю в момент укладення договору, предметом поставки ж може бути товар, визначений в момент укладення догово­ру тільки за кількістю та якістю, або взагалі ще не вироблений;

- договори міни (товарообмінні), за якими сторонами прово­диться обмін одного майна на інше. Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує. Тому до договору міни застосовуються відповідні правила про договори купівлі-продажу товарів;

- договори контрактації, які укладаються на основі державних замовлень на поставку державі сільськогосподарської продукції;

- договори комісії, відповідно до яких одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду укласти одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента;

- договори консигнації, що передбачають постачання товарів од­нією стороною (консигнантом) на склади оптового посередника (консиг­натора), який продає за певну винагороду товари покупцям. За своєю сут­тю договори консигнації є різновидом договорів комісії;

- договори-доручення, відповідно до яких одна сторона (повіре­ний) зобов'язується виконати від імені і за рахунок другої сторони (довіри­теля) певні юридичні дії. Договори-доручення укладаються між продав­цями (покупцями) і оптовими посередниками (агентами), які від імені і за рахунок своїх клієнтів укладають з третіми сторонами контракти чи угоди на купівлю чи продаж товарів.

3. За строками дії договори бувають на господарський рік, коротко­строкові, сезонні і разові.

Ефективність комерційної діяльності, комерційний ризик значною мірою залежать від грамотного і точного складання умов договорів.