Тема 1.3. Нормативно-правове регулювання комерційної діяльності

1. Суть та завдання нормативно-правового регулювання комерційної діяльності підприємств.

2. Основні положення Господарського кодексу України, що регулюють комерційну діяльність підприємства

3. Основні положення Цивільного кодексу України

4 Основні положення Господарського процесуального кодексу України.

5. Характеристика основних нормативних документів, що регулюють комерційну діяльність підприємства.

1. Суть та завдання нормативно-правового регулювання комерційної діяльності підприємств.

Н ормативно-правове регулювання господарської дія­льності суб'єктів комерційної діяльності — це система умов­лених об'єктивним рівнем розвитку суспільних відносин нор­мативних документів, що регулюють ці відносини.

Основними завдання такого регулювання є:

• забезпечення реальної рівноправності всіх суб'єктів комерційної діяльності незалежно від форм власності;

• надання їм повної свободи у виборі партнерів і економічних пріоритетів ;

• створення умов для розвитку ринкової конкуренції і обмеження монополізму;

• стимулювання ділової ініціативи, розумного ризику, заохочення тих напрямів діяльності, які співпадають з економічними пріоритетами держави;

• забезпечення ефективного контролю за діяльністю суб'єктів ко­мерційної діяльності.

Однак, держава повинна помірно втручатися в ринкові відносини між суб’єктами господарювання, оскільки може зруйнуватися сама суть ринкових відносин

З метою формування в державі ринкових відносин в Україні при­йнято цілу низку законів, що регулюють і регламентують товарно-грошові відносини.

2. Основні положення Господарського кодексу України, що регулюють комерційну діяльність підприємства

Основним нормативним документом, що регулює підприємницьку діяльність, в тому числі і комерційну діяльність суб’єктів господарювання є Господарський кодекс України № 436-ІV від 16.01.2003 зі змінами та доповненнями.

Цей кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Він охоплює всі сторони підприємницької діяльності.

Розглянемо основні статті кодексу, які ви маєте знати під час здійснення комерційної діяльності підприємства.

Стаття 179 п.4. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб’єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб’єктів, коли ці суб’єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Стаття 180.п 2. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

3. При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

4. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов’язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності — в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

7. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов’язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов’язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.