Тема 9. Страхування кредитних і фінансових ризиків.

1.Сутність та економічний зміст страхування фінансово-кредитних ризиків.

2.Основні форми страхування кредитів.

3.Страхування депозитів.

4.Страхування від втрат прибутку.

1.В економічній літературі страхування фінансових ризиків розглядається, як правило, у вузькому та широкому розумінні. У вузькому розумінні це страхування тлумачиться як страхування лише кредитних ризиків. В широкому розумінні до фінансових ризиків відносять ті, які виявляються в будь-якій сфері визначених фінансових відносин. Зокрема, до фінансових ризиків відносять: кредитний ризик, валютний ризик, інвестиційний ризик, ризик втрати прибутку.

Особливістю страхування кредитних ризиків є те, що у стосунках між кредитором та його боржником предмет їхнього спільного інтересу (кредит) ставить дані сторони в діаметрально протилежні економіко-правові умови.

Боржник зобов’язаний повернути одержану позику, а кредитор має право вимагати повернення наданої позики за попередньо узгодженими умовами.

Основний ризик кредитної операції з матеріальної точки зору проявляється в неповерненні заборгованості, а з юридичної – у невиконанні зобов’язань.

У сфері кредитних відносин існують різні форми забезпечення кредитів: матеріальна та кредитна.

Матеріальне забезпечення кредиту полягає в безпосередній передачі кредитору замість отриманого кредиту еквівалента його вартості в грошах чи інших майнових цінностях.

Матеріальне забезпечення кредиту може набирати різних форм:

• застави валютних засобів;

• застави коштовностей та інших цінностей;

• блокади коштів на рахунках;

• блокади депозитів;

• передачі рухомого майна на час до повернення кредиту.

Правове забезпечення кредиту може набирати різних форм, а саме:

• поруки третьої особи;

• гарантія;

• передача кредиторської заборгованості боржника;

• застава рухомого та нерухомого майна.

Разом з тим, застосування вказаних вище форм забезпечення кредитів часто буває незручним та невигідним для учасників кредитних відносин. Тому найбільш доступною формою фінансового інтересів кредиторів виступає страхування.

2. Страхування кредитів – це господарський механізм, метою якого є покриття випадкових, оцінюваних, майнових потреб, що виникають з ризику забезпечення кредиту.

Основними формами страхування кредитів є такі:

• делькредерне страхування;

• страхування застав (гарантійне) страхування;

• страхування кредиту довіри.

Принципова відмінність між названими формами страхування кредитів полягає в тому, хто виконує роль страхувальника та хто виступає ініціатором укладення договору страхування.

При делькредерному страхуванні страхувальником виступає кредитор і тому виникає власне страхування фінансового ризику. При цій формі страхування кредитів страхувальник (банк) є одночасно і застрахованим, який захищає свій інтерес з допомогою механізму страхування.

При заставній формі страхування кредитів страхувальник-боржник захищає право свого фінансиста чи кредитора, котрі стають застрахованими сторонами. При заставному страхуванні, коли боржник виступає у ролі страхувальника, то застрахованим, як правило, виступає кредитор.

Кожна з наведених форм страхування кредитів представлена конкретними його видами.

Делькредерне страхування складається з таких груп:

• страхування товарних кредитів;

• страхування фінансових кредитів.

До страхування фінансових кредитів відносяться такі види:

• страхування споживчих кредитів;

• страхування кредитів під інвестиційні засоби.

Страхування застав (гарантійне страхування) складається з таких груп:

• класичне страхування фінансових застав;

• страхування фінансових гарантій.

Основними видами класичного страхування фінансових застав є такі як: страхування будівель, мита, податків, фрахту, авансових платежів та забезпечення.

Найбільш поширеними видами страхування кредитів є такі:

• страхування товарних кредитів;

• страхування кредитів під інвестиційні засоби;

• страхування споживчих кредитів;

• страхування кредитів довір’я;

• страхування кредитів, виданих під заставу.

Найбільш об’ємним є страхування товарних кредитів. Предметом цієї галузі є відшкодування результатів короткотермінових кредитних вимог з товарного постачання і надання послуг. Страхування товарних кредитів застосовується у тих галузях, де мають місце кредитні відносини між постачальниками та покупцями.

При страхуванні товарних кредитів тарифи попередньо не встановлюються

Це пояснюється складністю ризику. Страхові тарифи визначаються індивідуально в залежності від галузі, до якої належить підприємець, виду та способу розрахунків, характеру договору, обсягу відповідальності та збитковості в минулому.

Страхування кредитів під інвестиційні засоби застосовується в ході їх придбання за рахунок наданих кредитів постачальниками або при їх покупці за рахунок кредитів, які видаються кредиторами. Тобто кредити під інвестиційні засоби можуть мати товарну або фінансову форми. З метою забезпечення їх повернення практикується відповідна форма страхування, яку використовують виробники інвестиційних засобів, а також кредитні установи, що надають середньо термінові кредити. Таке страхування здебільшого забезпечує інвесторів та продавців від ризику неплатоспроможності їх клієнтів.

Страхування споживчих кредитів здійснюється страховими компаніями на випадок неплатоспроможності по виданих кредитах на споживчі цілі фізичним особам, тобто для невиробничого споживання.

Причиною виникнення неплатоспроможності по кредитах споживчого характеру може бути повна або часткова непрацездатність чи смерть позичальника і в результаті цього позбавлення його джерела доходу та можливості вчасної сплати кредиту.

Оскільки основними ризиками неплатоспроможності є ризики фізичного, біологічного та соціального функціонування особи, то страхування споживчих кредитів базується на принципах організації особистого страхування.

У разі настання страхового випадку обов’язок повернення кредиту лягає на страховика. В умовах продажу товарів “на виплату” споживчі кредити можуть мати “амортизаційний” характер, який передбачає по частинну сплату отриманого кредиту. Страхування такого кредиту (його залишкової частини) набуває вигляду “термінового” страхування зі змінною (спадною) страховою сумою.

Страхування кредиту довір’я пропонує підприємцям захист від незадовільних фінансових наслідків, збитків, завданих їм власним персоналом, якому треба довіряти на базі виконання ним службових обов’язків. В даному випадку страховик відшкодовує страхувальнику майнові збитки, котрі завдані йому довіреними особами, шляхом вчинення ними недозволених дій. Тобто, це страхування є специфічним видом страхування відповідальності роботодавця.

Страхування кредитів, виданих під заставу, застосовується у випадках, коли позичальник забезпечує повернення кредиту належним йому рухомим та нерухомим майном, котре передане у заставу.

Майно, що передається у заставу, піддається ризику знищення або пошкодження. Тому воно повинно бути застрахованим. Страхування повинне здійснюватися за рахунок

коштів заставодавця (страхувальника) у повній вартості заставленого майна. Ця вартість є гарантом платоспроможності позичальника і виконання ним зобов’язань перед своїм кредитором від усіх ризиків.

3.Банківські операції із залучення на заощадження грошових коштів, що належать власникам, для відповідального зберігання на визначених умовах,

називаються депозитами.

Інакше кажучи, заощадження клієнтів є різними формами депозитів.

Кошти, отримані у формі депозитів, комерційні банки активно використовують у своїй кредитній діяльності, яка пов’язана з ризиками неповернення коштів, наданих банкам у кредит. Тому за умови, що банк не подолає ризику неповернення йому кредиту, цей ризик передається клієнтам банку – власникам депозитів.

Основними принципами депозитного страхування є такі:

• інституційний характер організації депозитного страхування, тобто вона має базуватися на створенні самостійного міжбанківського страхового фонду;

• фонд страхування депозитів має формуватися суворо на страховій основі, що передбачає вирівнювання ризиків окремих банків;

• обов’язкова участь у депозитному страхуванні усіх банків та інших фінансових установ, які приймають депозити;

• змішаний характер організації систем депозитного страхування, який передбачає організаційну та фінансову співучасть як недержавних, так і державних структур;

• обмеженість страхової відповідальності банків встановленою квотою відшкодування депозитів;

• власна участь застрахованих у покритті ризиків неповернення депозитів;

• диференціація страхових тарифів у межах банків-страхувальників згідно зі ступенем їх загальної ризикогенності, яка постійно і детально вивчається фондом депозитного страхування;

• окремі підходи до страхування заощаджень фізичних та юридичних осіб;

• здійснення страхового відшкодування на кожного вкладника, а не на один вклад.

4. Страхування від втрат прибутку – один із найпоширеніших видів страхування фінансових ризиків.

Об’єктом страхування є втрата очікуваного прибутку господарського суб’єкта.

Причинам, які визначають втрату прибутку, є такі:

• порушення процесів виробництва при настанні аварій, стихійних лих;

• зміна ринкової кон’юнктури, порушення контрактів з боку постачальників або споживачів продукції;

Загальний обсяг страхової відповідальності страховика при страхуванні від втрат прибутку визначається величиною страхової суми.

Страхова сума для потреб цього страхування обчислюється на базі передбачуваного обсягу прибутку та обсягу постійних витрат, які можуть скластися у господарському році.

Особливістю страхування від втрат прибутку є те, що обсяг збитку залежить від терміну перерви у виробничій діяльності.

Страхове відшкодування передбачає виплату, що замінює для страхувальника регулярне надходження грошових коштів, необхідних для фінансування господарського процесу.

У зв’язку з тим, що ризик втрати прибутку є вторинним від ризику настання майнових збитків, страховий тариф повинен враховувати імовірність настання ризиків, тобто пошкодження (знищення) майна і зупинка виробничого процесу. На величину тарифної ставки також впливають: галузь, до якої належить підприємство; знос основних фондів; місце розташування виробництва; рівень франшизи; конкуренція в даній галузі.

Страхування від втрат прибутку є комплексним. Найпоширенішим видом страхування, до якого приєднують це страхування, є страхування від ризику .

вогню.