Класифікація прототипів:
В даний час усі види прототипів прийнято класифікувати наступним чином:
За призначенням: горизонтальні і вертикальні;
За глибиною опрацювання: одноразові і еволюційні
В залежності від використовуваних інструментальних засобів: розкадровки і електронні прототипи
Горизонтальний прототип його іще називають поведінковий прототип або модель. Горизонтальним прототип – прототип в якому не реалізуються всі шари архітектури і нюанси системи, але втілюються деякі особливості інтерфейсу користувача. Він дозволяє користувачам дослідити поведінку очікуваної системи в тих або інших ситуаціях для уточнення вимог, а також з’ясувати, чи зможуть вони за допомогою системи, що базується на прототипі, виконувати свою роботу.
Горизонтальний прототип, подібно кінофільму, створює видимість функціональності не забезпечуючи його дійсного втілення. Він показує зовнішній вигляд екранів користувальницького інтерфейсу і дозволяє здійснити часткову навігацію між ними, але не містить ніякої або майже ніякої діючої функціональності.
Горизонтальні прототипи демонструють функціональні можливості, які будуть доступні користувачу, зовнішній вигляд інтерфейсу (кольори, планування, графіку, елементи управління) і структура доступу до інформації (структура навігації).
Горизонтальний імітує інтерфейс користувача, не зачіпаючи при цьому логіку обробки та базу даних. Такі прототипи зазвичай використовуються для прояснення неясних або багатоальтернативних вимог.
Вертикальні прототипи
Вертикальний (структурний) прототип або перевірка концепції – втілює зріз функціональності застосування (додатку) від інтерфейсу користувача до сервісних функцій. Вертикальний прототип діє як справжня система, оскільки зачіпає всі рівні реалізації. Розробляти вертикальний прототип потрібно завжди, коли є сумніви в здійсненності і стабільності пропонує мого підходу до архітектури системи або коли є бажання оптимізувати алгоритми, оцінити схему БД, що пропонується або перевірити критично важливі часові вимоги. Щоб отриманим значні результати, вертикальні прототипи створюють, використовуючи засоби розробки, що аналогічні середовищу розробки. Вертикальні прототипи використовують для дослідження критично важливих вимог до інтерфейсу і часу виконання, а також для скорочення ризиків на стадії проектування системи.
"Одноразовий" прототип (досліджуваний прототип) (ОП), який після того, як виявлення вимог завершено, просто відкидається. Розробка "одноразового"прототипу націлена лише на етап встановлення вимог ЖЦ ПЗ. Як правило, цей прототип дозволяє вирішити незрозумілості і покращити вимоги до ПЗ.
Якщо вирішено, що після виконання задачі прототип більше не буде потрібний, то будувати його варто як можна швидше і дешевше. Чим більше зусиль вкладено в прототип, тим важче учасникам проекту від нього відмовитися.
Одноразовий прототип найбільш доречний, коли команда розробників зіштовхується з невідомістю, двозначністю, неповнотою або невизначеністю у вимогах до ПЗ. Прототип, що допомагає користувачам і розробникам візуально представити реалізацію вимог, дозволяє виявити прогалини в документації, а також вирішити, чи придатні вимоги для створення продукту.
Еволюційний прототип (evolutionary prototype), який зберігається після виявлення вимог і використовується для створення кінцевого програмного продукту. Еволюційний прототип націлений на прискорення поставки продукту.
Як правило, він концентрується на ясно викладених вимогах, так що першу версію продукту можна надати замовнику досить швидко (хоча її функціональні можливості, як правило, неповні).
На відміну від одноразових прототипів, що створюються «швидко та начорно», для побудови еволюційного прототипу необхідно з самого початку використовувати відмінний і якісний код. Тому на конструювання еволюційного прототипу потрібно більше часу.
Остаточний продукт – кульмінація серії еволюційного. Такі прототипи дозволяють користувачам швидко отримати діючі зразки. Еволюційний прототип добре підходять для застосувань, які з часом будуть розширятися. (Інтернет застосування).
