Тема 7. Аналіз довгострокових активів підприємства

1. Аналіз складу, динаміки та структури основних засобів.

2. Аналіз ефективності використання основних засобів.

3. Аналіз використання виробничих потужностей підприємства.

1. Аналіз складу, динаміки та структури основних засобів

1. Аналіз розпочинають з оцінки змін у наявності основних засобів на кінець звітного періоду порівняно з початком та з визначення темпів зростання.

Для цього складаємо таблицю, в якій відображаються і аналізуються в динаміці виробничі основні засоби, в т.ч. активна їх частина, і основні засоби невиробничої сфери.

Виробничі основні засоби функціонують у сфері матеріального виробництва підприємства. Невиробничі - це засоби невиробничої сфери (житлові будинки, об'єкти соціально-культурного й побутового призначення, які перебувають на балансі підприємства).

2. Наступним етапом аналізу є дослідження змін, які відбулися в структурі основних засобів. Під структурою основних засобів розуміють співвідношення окремих груп основних засобів.

Особливу увагу слід приділити дослідженню й оцінці активної частини основних виробничих засобів, оскільки саме ці засоби характеризують виробничі можливості підприємства.

До активної частини основних засобів відносять машини й устаткування, обчислювальну техніку, яка використовується в автоматизованих системах управління технологічними процесами, інші машини й устаткування, а також транспортні засоби. Активна частина основних засобів приймає безпосередню участь у виробничому процесі і завдяки цьому забезпечує належний обсяг та якість продукції. До пасивної частини відносять будівлі і споруди. Але в таких галузях, як нафтовидобувна, газова, електроенергетична, споруди включають до активної частини. Ми відносимо до активної частини основних засобів всі виробничі засоби, за винятком будівель і споруд.

Зростання питомої ваги активної частини промислово-виробничих основних засобів вважається прогресивною тенденцією, тому що цей чинник позитивно впливає на підвищення ефективності використання засобів, збільшення виробничої потужності.

3. Оскільки найбільш активною частиною основних засобів є устаткування, то в ході аналізу потрібно встановити кількісну забезпеченість підприємства та його підрозділів машинами й устаткуванням, визначити їх технічний рівень, відповідність світовим зразкам.

У ході аналізу рекомендується дати оцінку виконанню плану із упровадження нової техніки, визначити частку прогресивного автоматизованого і модернізованого устаткування й вимірювальних приладів у загальній вартості всього устаткування і вимірювальних приладів.

Збільшення питомої ваги прогресивного устаткування сприяє впровадженню сучасних прогресивних технологій.

4. Для узагальнюючої оцінки динаміки основних засобів, характеру їх змін розраховують коефіцієнти оновлення, уведення, вибуття.

Коефіцієнт оновлення відображає інтенсивність оновлення основних засобів і обчислюється за формулою: вартість основних засобів, що надійшли за відповідний період : вартість основних засобів на кінець року.

Коефіцієнт уведення обчислюють як відношення введених в дію основних засобів до вартості засобів на кінець відповідного періоду:

Для повнішого аналізу доцільно порівняти коефіцієнт оновлення за активною частиною з коефіцієнтом оновлення за всіма основними засобами (виробничими) і вивчити, за рахунок якої саме частини основних засобів більшою мірою відбувається її оновлення. Якщо одержимо вищий коефіцієнт оновлення за активною частиною, то це дає підставу для висновку, що оновлення основних засобів здійснюється саме за рахунок активної частини і за всіх інших умов позитивно впливає на показник фондовіддачі.

Процес оновлення основних засобів передбачає вивчення характеру їх вибуття. Оцінку вибуття основних засобів проводять за коефіцієнтом вибуття , який характеризує ступінь інтенсивності вибуття основних засобів з виробництва й обчислюється як відношення вартості вибулих за звітний період основних засобів до вартості засобів на початок цього ж періоду .

Як і коефіцієнт оновлення, коефіцієнт вибуття обчислюють за всіма основними засобів, виробничими, активною їх частиною, окремими групами промислово-виробничих фондів та основними видами устаткування.

5. Важливим етапом аналізу основних засобів є дослідження їх технічного стану. Для цього обчислюють та вивчають такі узагаль­нюючі показники технічного стану, як коефіцієнт зношеності та коефіцієнт придатності.

Коефіцієнт зношеності визначається як відношення суми зношеності за відповідний період до початкової вартості цих же основних засобів.

Цей коефіцієнт показує міру зношеності основних засобів, що перебувають в експлуатації, тобто ту частину вартості засобів, яка перенесена на новостворений продукт.

Коефіцієнт придатності обчислюється як відношення залишкової вартості основних засобів до їх початкової вартості.

Коефіцієнт зношеності і коефіцієнт придатності рекомендують вивчати на початок і кінець звітного періоду. Чим меншою є величина коефіцієнта зношеності і більша величина коефіцієнта придатності, тим кращим є технічний стан основних засобів.

Слід мати на увазі, що економічна зношеність основних засобів, обчислена за нормами амортизації, не відповідає їх фізичній та моральній зношеності. Тому наведені показники зношеності лише відносно характеризують ступінь зношеності.