Тема 3. Види аналізу та його інформаційне забезпечення

1. Етапи розвитку АГД.

2. Класифікація видів АГД .

3. Інформаційне забезпечення АГД та його структура ( сам.)

4. Організація та етапи проведення аналітичної роботи ( сам.)

1. Етапи розвитку агд

Початок систематизації аналітичних досліджень пов’язують з процесом становлення та розвитку бухгалтерського обліку.

Родоначальником систематизованого аналізу на рівні підприємства як складового елементу бухгалтерського обліку слід вважати француза Жана Саварі (1662 – 1690), який увів поняття синтетичного і аналітичного обліку.

Виділяють наступні етапи розвитку економічного аналізу.

І етап – до 1917 р. (дореволюційний період).

Для цього періоду було характерно:

1. Відсутні розробки по теорії аналізу підприємств.

2. Були відсутні єдина методика аналізу, загальні принципи вивчення одних і тих же показників.

3.Значний розвиток мала методика аналізу балансу.

4.Використовувалась в аналізі лише звітна інформація, нормативна і планова інформація не використовувалась.

До вчених, які внески свій вклад у розвиток аналізу в цей період, слід віднести А.К. Рощаховського (оцінив роль економічного аналізу та його взаємоз’язок із бухгалтерським обліком), А.П. Рудановського, І.А. Балатова (висвітлили методику балансу), М.І. Туган-Барановський („Основи політичної економії”)

Отже, в цілому, самостійно економічний аналіз діяльності підприємства ще не існував: використовувалися тільки окремі його елементи. Те, що проводилось в межах аналізу, не виходило за рамки балансоведення і, як правило, виконувалось бухгалтерами.

ІІ етап – 1917-1945 рр. (аналіз у соціалістичному суспільстві в довоєнний і воєнний період).

Для цього періоду були характерні особливості:

1. Розвиваються теоретичні розробки методики економічного аналізу по промисловості, будівництву, сільському господарству, торгівлі та ін., тобто появляється галузевий аналіз. Недоліком теоретичних розробок того часу була практично абсолютна самоізоляція радянської науки від того, що відбувалося в науці за кордоном.

2. Теорія аналізу розвивалася у тісному взаємозв’язку з розвитком практики.

3. Було створено методологічну базу для порівняння результатів роботи різних за своїм характером і обсягом діяльності підприємств.

4. При аналізі комплексно використовується економічна інформація (джерелами інформації для аналізу виступає система планових показників, нормативна, бухгалтерська, оперативна, статистична, технічна звітність).

5. Розвивається техніко-економічний аналіз. Але такий аналіз був ретроспективним за своєю природою, а отже, мало корисним.

6. Одержала розвиток методика поточного аналізу, однак були відсутні розробки оперативного і перспективного аналізу.

7. Значний розвиток набула методика факторного аналізу В основі цього аналізу було покладено розрахунок впливу факторів на зміни показників виконання плану; основним базовим показником був план.

8. Аналіз у цей період сформувався як самостійна дисципліна в програмі вищих економічних навчальних закладів.

З розширенням обсягу звітності і значними змінами в змісті інформації, що вивчалася, курс дістав назву „Обліковий аналіз”.

У 40-ві роки - „Техніко-економічний аналіз”, „Аналіз господарської діяльності” і врешті-решт „Економічний аналіз”.

Отже, вже в передвоєнні роки АГД був повністю сформований як наукова дисципліна і виконував, насамперед, важливу функцію контролю.

У період Великої Вітчизняної війни перед аналізом постало питання перебудови економічного аналізу щодо вимог воєнного часу. Значний внесок в удосконалення теорії та практики обліково-аналітичної роботи в воєнний час зробили такі вчені як Баканов М.І., Вейцман Н.Р., Гальперін Я.М.,

Жебрак М.Х., Маргуліс А.Ш., Татур С.К. та інші.

За умов воєнного часу економічний аналіз набув особливого значення, оскільки сприяв зростанню випуску високоякісної продукції з найменшими затратами.

ІІІ етап – 1945-1991рр. (аналіз у соціалістичному суспільстві, післявоєнний період).

Характерними особливостями цього періоду є:

1. Удосконалюються напрацювання попередніх періодів щодо економічного аналізу. Продовжується розвиток галузевого аналізу.

2. Було розроблено методику аналізу всієї діяльності підприємства, в т.ч. виробничої діяльності.

3. Була розроблена методика внутрішнього і міжгосподарського порівняльного аналізу.

4. Розроблялась методика системно-функціонально-вартісного аналізу.

5. Широко впроваджуються в практику економічного аналізу економіко-математичні методи, комп’ютерна техніка.

Великий вклад у розвиток методології аналізу внесли такі вчені-економісти: А.Д. Шеремет, С.Б. Барнгольц, В.Ф. Палій, І.І. Поклад, І.І. Каракоз, А.Ш. Маргуліс, Н.А. Русак, Б.І. Майданчик, Р.С. Сайфулін та багато інших.

ІV етап – 1991р. до теперішнього часу.

На цьому етапі зроблені перші спроби пристосувати напрацювання попередніх періодів до сучасних умов перехідного періоду (ринкові засади господарювання, роздержавлення, демонополізація виробництва).

Основними проблемами економічного аналізу на сучасному етапі є:

• адаптація досвіду розвинутих країн з організації та методики аналізу кон’юнктури ринку зі збереженням напрацювань вітчизняних вчених;

• необхідність створення єдиної системи економічного аналізу, яка б інтегрувала аналіз діяльності на всіх рівнях ( формування єдиної обґрунтованої системи оціночних показників ефективності господарювання підприємств і їх підрозділів);

• застосування економіко-математичних методів, електронно-обчислювальної техніки й персональних комп’ютерів, що дає змогу скоротити інформаційні потоки, знизити ймовірність помилок під час збирання і передавання даних;

• підвищення оперативності економічного аналізу, удосконалення організаційних форм аналітичної роботи і перебудова інформаційних потоків;

• розробка багатоваріантних розв’язків аналітичних завдань та методик вибору з них того варіанту, який буде оптимальним для заданих параметрів.

Отже, щоб відповідати сучасним вимогам, методика економічного аналізу повинна бути наближеною до потреб підприємства, відповідати повсякденним запитам управління, бути надійним економічним інструментом управління підприємством.