2.7. Аналіз та оцінка економічної ефективності товарообмінних і толінгових операцій

У результаті нерівномірного розвитку продуктивних сил, а також залежно від наявності природних ресурсів різні країни володіють несиметричними потужностями з видобутку і переробки сировини.

Це створює передумови до укладення міжнародних контрактів, за якими одна зі сторін зобов'язується експортувати початкову сировину і імпортувати продукти переробки або готову продукцію, інша - переробляти сировину, що називається давальницькою сировиною, своїми засобами. Оплата послуг переробних фірм за такими угодами здійснюється поставками додаткової кількості давальницької сировини. Операції з давальницькою сировиною мають ознаки зустрічної торгівлі, вони є збалансованими, безвалютними і заздалегідь оціненими. Взаємні зобов'язання сторін з експорту сировини та імпорту готової продукції оформляються одною угодою або контрактом. Оцінці підлягає вартість сировини, переробки і готової продукції. При підписанні таких угод визначаються взаємні зобов'язання сторін і оцінюються додаткові витрати на транспорт, сплату мита тощо. Поставками давальницької сировини покриваються не тільки всі узгоджені витрати переробки. Але й забезпечується одержання ними запланованого прибутку. У цьому операції з переробки давальницької сировини відповідають принципам підрядних договорів. Суть операцій з давальницькою сировиною (толінг) полягає в тому, що власник сировини, який не розташовує потужностями для його переробки, передає його переробному підприємству в обсязі, що забезпечує отримання необхідної кількості готової продукції, оплату витрат переробника та отримання переробником прибутку на капітал, вкладений ним у процес переробки.

Операції з давальницькою сировиною мають всі ознаки зустрічної торгівлі, оскільки передбачають еквівалентний обмін товарами і оформляються єдиним договором.

Необхідність таких операцій виникає у зв'язку з нерівномірністю розвитку видобутку сировини і виробничих потужностей з його переробки. Наприклад, після розпаду СРСР більша частина нафтопереробних потужностей опинилася за межами Росії. Доцільність здійснення операцій з переробки давальницької сировини виникає в межах однієї держави, коли видобутком і переробкою займаються економічно незалежні структури.

Сторонами договору є, з одного боку, постачальник сировини і одержувач готової продукції, з іншого - переробник. Предметом договору є переробка сировини в готову продукцію за встановленими в договорі технічними показниками.

Вартість продаваємої на переробку сировини та виробленої готової продукції при міжнародних операціях оцінюється за світовими цінами, при внутрішніх операціях - за оптовими. Наприклад, власник сировини знає, що ціна 1 тони сировини на ринку складає 100 доларів, а вартість готової продукції з цієї сировини - 200 доларів, причому з однієї тони сировини виходить 0,5 тони готової продукції. Якщо власникові сировини потрібно 500 тон готової продукції, вартість якої становитиме 100 000 доларів, то він повинен поставити переробнику не 1000 тонн по 100 доларів за тонну, а більше, наприклад 1300 тонн, на суму 130 000 доларів, з яких 30 000 доларів піде на оплату витрат з переробки сировини і на прибуток переробника.

На стабільному ринку, де попит на переробку сировини збалансований з пропозицією, достатньо стійкі ціни на первинну сировину і продукти його переробки, діє наведена вище схема розрахунків. Для її реалізації досить запросити вартість переробки у кількох переробних фірм і вибрати найбільш вигідний варіант.

Однак в українській економіці і у відносинах з країнами СНД ще немає достатньо стабільних ринкових умов.Через відмінності технічного рівня і ступеня завантаження переробних комплексів виробничі витрати і відсоток виходу продукції з одиниці сировини різні.Тому при підготовці до операції з давальницькою сировиною в наших умовах слід запросити вартість переробки фізичної одиниці сировини та % виходу готової продукції з певними технічними характеристиками. Вибравши найбільш вигідний варіант, можна розрахувати і обумовити в контракті яку кількість сировини і за якою ціною зобов'язаний відвантажити постачальник переробнику, а також яку кількість готової продукції, в які терміни і за якою ціною зобов'язаний відвантажити переробник постачальнику.

Якщо переробник бере на себе витрати з транспортування, страхування сировини і готової продукції, що найбільш часто зустрічається при міжнародних договорах з переробки давальницької сировини, постачальник повинен поставити додаткову кількість сировини для покриття зазначених витрат переробника. При міжнародних договорах також слід збільшувати кількість сировини, що поставляється для компенсації витрат переробника на виплату імпортних мит на сировину та експортних мит на готову продукцію, якщо такі стягується в країні переробки і в ній не діє режим звільнення від обкладання митом операцій з переробки давальницької сировини під митним контролем.

Договір на переробку давальницької сировини має містити базисні умови і терміни поставок товарів сторонами, порядок пред'явлення і розгляду претензій за строками поставок, якості сировини та продуктів його переробки, умови нарахування і відшкодування збитків та штрафних санкцій, а також всі інші умови контрактів купівлі-продажу.

Бартер - форма зустрічної торгівлі, пов'язана з обміном певної кількості одного товару на інший у вигляді натурального обміну без використання механізму валютно-фінансових розрахунків.

У бартері сторони переслідують цілі:

- зменшення проблем з фінансування імпорту;

- спрощення порядку розрахунків, розширення можливості впровадження на ринок країни-контрагента;

- отримання імпортного обладнання в обмін на товар, реалізація якого утруднена на звичайних комерційних умовах.

Переваги бартеру:

- можливість освоєння нових ринків збуту;

- можливість проведення "розвідки боєм" з метою збору інформації та налагодження ринкових контактів перед початком комерційних;

- забезпечення більшої гарантованості поставок потрібного товару.

Приклади

На підставі даних, що наведені у таблиці 2.3, визначити ефективність толлінгової операції для вітчизняного переробника.

Таблиця 2.3

Ефективність толлінгової операції з давальницькою сировиною

Показник

Значення показника

1. Маса сировини, що переробляється 2. Концентрація корисного компоненту, % 3. Маса виробленого продукту 4. Концентрація корисного компоненту, % 5. Витрати на переробку сировини, у тому числі: - електроенергія - енергоносії - заробітна плата з нарахуваннями - інші змінні витрати - постійні витрати 6. Комерційні витрати (транспорт, мито, сертифікація та ін.) 7. Кількість готового продукту, що залишається як оплата за переробку 8. Ціна готового продукту 9. Витрати, що пов’язані з реалізацією готового продукту 10. Валютний курс

20 000 т 80 13 000 т 99,99 600 тис. грн. 400 тис. грн. 800 тис. грн. 400 тис. грн. 300 тис. грн. 1500тис. грн. 900 т 620 дол./т 50 000 грн. 7,95 грн./$

Е т = 620*7,95*900/1000 - (600+400+800+400+300+1500+50)=4436,1-4050 =386,1 тыс.грн

ЕЕ = 4436,1/4050 = 1,095грн/грн

На підставі даних, що наведені у таблиці 2.4, визначити ефективність толлінгової операції для вітчизняного переробника.

Таблиця 2.4

Ефективність толлінгової операції з давальницькою сировиною

Показник	Значення показника
1. Маса сировини, що переробляється 2. Маса виробленого продукту 3. Витрати на переробку сировини $./т 4. Комерційні витрати (транспорт, мито, сертифікація та ін.) 5. Кількість сировини, що залишається як оплата за переробку 6. Ціна готового продукту грн./т 7. Витрати, що пов’язані з реалізацією готового продукту 8. Валютний курс	40 000 т 42000 т 135 720 тис. $ 6000 т 7950 36,58$/ т 7,95 грн./$

Коеффіцієнт виходу готової продукції:

Кгп = 42 000/40000=1,05

Готова продукція, яка залишається як оплата за переробку: 6000*1,05=6300 т

З дав = 40000*135+720000+36,58*6300=5400 +720+230,4=6350,4 тис дол.

В дав = 7950/7,95*6300=6300 тыс.грн

Е дав = 6300 - 6350,4 =50,4 тыс дол.

ЕЕ дав = 6300/6350,4 = 0,992грн/грн

Недоліки бартеру:

- необхідність збігу потреб партнерів (зазвичай він вигідний одній із сторін угоди);

- труднощі виконання контрактів;

- складність цінових переговорів і узгодження кількості зустрічних товарів (у зв'язку з цим виникають високі витрати, пов'язані з виконанням контракту);

- труднощі в управлінні якістю товарів, що поставляються.

Характерні особливості бартерної угоди:

- її разовий характер;

- оформлення угоди одним контрактом;

- визначення остаточної специфікації і обсягу угоди до підписання контракту;

- відносно короткий термін виконання угоди, не перевищує 1-2 роки.

Бартер передбачає більш стійкий зв'язок між партнерами, тому що розрив контракту означає для кожної з сторін не тільки втрату джерела отримання потрібного товару, але й ринку збуту для свого власного. Найчастіше бартер дає фірмам можливість подолати нетарифні бар'єри та обмеження, що може виявитися вирішальним чинником у просуванні експортних товарів.

Економічна ефективність товарообмінних операцій визначається також на основі порівняння, співвідношення результату і витрат. Особливість товарообмінної операції в тому, що результатом її буде вартісна оцінка отриманих в обмін за поставлену продукцію товарів, робіт, послуг.

Приклад

Підприємство поставляє на умовах бартеру 30 тонн металу. Витрати на 1 тонну (з врахуванням транспортних та інших) складають 2500 грн. За бартерною угодою підприємство отримує 20 персональних комп’ютерів (ПК). Ціна одного комп’ютера на внутрішньому ринку 3 000 грн. Визначити ефективність цієї угоди. Що треба зробити щоб вона була “рівноцінною”?

Визначемо показники ефективності бартерної операції.

Економічний ефект: 20 × 3000 - 30 × 2500 = -15000 грн.

Показник економічної ефективності бартерної операції:

Е_Б = 60000/75000 = 0,8 грн./грн.

Таким чином, як показують розрахунки, бартер на таких умовах обміну для підприємства - виробника металу буде неефективний.

За допомогою показників ефективності можна розрахувати умову ефективного обміну по бартерній операції. Мінімальна ефективність бартерної операції буде за умови Э_Б = 1,0 грн./грн. Виходячи з цього можна розрахувати умову ефективного обміну:

1= х*3000/75000, x=75000/300060, х=25ПК або

1=60000/х*2500, х = 60000/2500 х=24т металу.