Самостійна робота № 1

Тема: Спеціально організоване статистичне спостереження.

1. Спеціально організоване статистичне спостереження.

2. Перепис населення.

3. Організація статистичної звітності.

4.Помилки статистичного спостереження та заходи щодо їх усунення.

1. Спеціально організоване статистичне спостереження. Проблема інформаційного забезпечення є першочерговою не лише для статистичного дослідження, а й для будь-якої сфери ді­яльності. Інформаційне забезпечення — це сукупність відомос­тей про явища та процеси суспільного життя, які орієнтовані на певних користувачів. Отже, інформація — це продукт збирання та обробки даних, що має відповідне аналітичне призначення. Відомий вислів С. Лемма: «Інформація — це влада» наголошує на тому, що наявність якісної інформації дає змогу правильно й рішуче керувати економічними та соціальними процесами. Так, відомості про склад і природний рух населення є підставою для перспективних розрахунків його чисельності, бюджети домогосподарств — основою для розробки програми соціального захис­ту, визначення механізму індексації доходів населення. Інформація про ринок товарів і послуг — це підґрунтя для маркетингової політики, зокрема для регулювання рівня цін, забезпечення рин­кових пропорцій. Проте нові ринкові умови, зокрема створення недержавних структур, дещо порушили цілісність інформаційного простору. Виникли такі сфери, яких раніше не існувало або їх існування не засвідчувалось (комерційна та підприємницька діяльність, не­формальна зайнятість, «тіньова» економіка тощо). Отримання та­кої інформації ускладнилось через наявність багатьох перешкод: комерційна таємниця, відсутність реєстраційного номера фірми, невідповідність юридичної та фактичної адрес, а також зареєст­рованого і фактичного виду діяльності. Внаслідок демонополіза­ції економіки з-під державного інформаційного контролю ви­йшло багато підприємств, установ та організацій. З огляду на це постала потреба розробляти й удосконалювати методи збирання різнобічних статистичних даних. Це пов'язано з ретельним нау­ковим обґрунтуванням мети та способу отримання інформації, її подальшого використання. Тому процес формування якісної ін­формаційної бази потребує чіткої спланованості першого етапу статистичного дослідження, яким є статистичне спостереження. Статистичне спостереження — це спланована, науково орга­нізована реєстрація масових даних про будь-які соціально-економічні явища та процеси. Від інших методів збирання даних статистичне спостереження відрізняється характером і масовістю даних та способами їх отримання. Крім безпосередньої реєстрації (вимірювання, підрахунок, оцінювання) широко застосовується вивчення суспільної думки на підставі опитування.

Залежно від рівня реєстрації, статистичні спостереження мо­жуть бути первинними або вторинними. Первинне спостере­ження — це реєстрація вихідних даних, що надходять від об'єкта, який їх продукує. Прикладом може бути поточний облік кількості зареєстрованих шлюбів і розлучень у відповідній уста­нові; опитування населення щодо ставлення до процесу привати­зації майна. Вторинне спостереження — це збирання раніше зареєстрованих та оброблених даних, наприклад матеріалів бан­ківських звітів, результатів аудиторської перевірки, підсумків бі­ржових торгів.

Статистичне спостереження здійснюється в три етапи:

1) підготовка спостереження;

2) реєстрація статистичних даних;

3) формування бази даних.

Підготовка статистичного спостереження – найвідповідаль­ніший етап, оскільки тут постають і вирішуються основні мето­дологічні питання: що і як вивчатиметься, на які запитання по­трібно дістати відповіді. На цьому етапі вирішуються також організаційні питання: хто, де, коли проводить спостереження і що для цього необхідно.

2. Перепис населення. Крім статистичної звітності, важливим джерелом інформації про явища і процеси є спеціально організовані спостереження, які набувають вигляду переписів, одноразових обліків та обстежень. Спеціально організовані статистичні спостереження охоплюють ті суспільні явища чи їх окремі аспекти, котрі не дістали достатнього відображення в первинному обліку і звітності, а часто лише доповнюють та уточнюють дані обліку й звітності. Ця форма спостереження має переважно вибірковий характер і перебуває нині деталі більшого поширення. Прикладом таких спостережень є обстеження рівня заробітної плати за фахом та розподіл робітників за розрядами. Серед окремих видів статистичних спостережень найбільшого поширення набули переписи. Розрізняють два види перепису. Статистичні формуляри заповнюють за даними первинного обліку. Такі переписи називають одноразовим обліком. Це, наприклад, переписи невстановленого устаткування тощо. На базі даних одноразових обліків вирішують питання, пов'язані з аналізом нагромадженого потенціалу, його науково-технічних характеристик. Готові дані первинного обліку, а також широке залучення робітників підприємств і організацій до заповнення формулярів дає змогу здійснювати ці обліки з мінімальними витратами в дуже стислі строки і з добрими результатами. Формуляри заповнюють на підставі спеціально організованої реєстрації фактів. Прикладом такого виду є перепис населення. Перепис населення - це спеціально організоване статистичне спостереження, метою якого є отримання даних про чисельність, склад та розташування населення. Перший перепис населення в нашій країні було проведено в 1897р. у ХХ ст. Таких переписів на території нашої країни було здійснено вісім: в серпні 1920р., у грудні 1926р., у січні 1939, 1959, 1970, 1979, 1989, 2001рр. Під час перепису населення складають програму, оформлену як переписний лист, що має вигляд індивідуальних карток чи списку на певну кількість осіб. Останніми роками при проведені перепису населення переписний лист складали на окрему сім’ю, квартиру чи кімнату у гуртожитку. Це давало змогу економити час для запису адреси, повніше обліковувати населення. Індивідуальні картки зручніші в користуванні, особливо в разі перевірки даних чи їх машинної обробки. Листи перепису 1979 і 1989рр. водночас були носіями інформації з них, як з перфокарт, її було введено в ЕОМ. Програму перепису населення в Україні у 1989р. було складено З 19-ти запитань, із них на 13 запитань відповіді отримували від усього населення, а решту шість заповнювали лише господарські житла (житлове обстеження). Запитання в суцільному переписі: відношення до члена сім'ї записаного першим; стать; тимчасово відсутній; тимчасово проживає; дата народження; місце народження (республіка, край, область); перебування в шлюбі; національність ( для іноземців вказати громадянство), рідна мова; освіта (для осіб віком від 6 років), чи закінчив професійно — технічний навчальний заклад (для осіб віком від 15 років); тип закладу освіт, в якому навчається (для осіб віком від 6 років); джерела засобів існування (вказати одне чи два джерела). У разі точної і достовірної вихідної інформації ці розробки, здійснені за допомогою машин, дають надійні матеріали для аналізу.