Питання для контролю:

1. Що відноситься до основ психологічної теорії управління?

2. Чим відрізняються поняття «твердість» та «жорсткість» керівника?

3. Що є об’єктом керування?

4. У чому різниця між психологією управління та соціальною психологією?

5. Що таке управлінські потреби?

6. Що таке діагностико-прогнозовані потреби?

7. Що таке творчо-програмуючі потреби?

8. Що таке організаційно-виконавчі потреби?

9. Які ставляться вимоги до технології менеджменту?

10. Які фактори використовуються при прийнятті управлінських рішень?

11. Що таке система методів?

12. Дайте характеристику системи і методів.

13. Які особливі вимоги пред’являються до керівника?

Розділ 10. Сутність і складові процесу керувАння

Не так небезпечно прийняти погане рішення,

як не наважитися взагалі чи наважитися надто пізно.

Ф.Фенол

Найважливішим резервом підвищення ефективності функціонування будь-якої організації є підвищення якості прийнятих рішень, що досягається шляхом послідовного вдосконалення процесу прийняття рішень.

Прийняття рішень – складова частина будь-якої управлінської функції. Необхідність ухвалення рішення пронизує все, що робить керівник, формуючи мету і прагнучи її досягнення. Тому розуміння природи прийняття рішень надзвичайно важливо для всякого, хто хоче процвітати в мистецтві керівництва.

Ефективне прийняття рішень необхідне для виконання управлінських функцій. Удосконалення процесу прийняття обґрунтованих об’єк­тивних рішень у ситуаціях виняткової складності досягається шляхом використання наукового підходу до даного процесу, моделей і кількісних методів прийняття рішень.

10.1. Класифікація управлінських рішень

Класифікація рішень необхідна для визначення загальних підходів до їх розробки, реалізації й оцінки, що дозволяє підвищити їхню якість, ефективність і наступність. Вони можуть бути класифіковані найрізноманітнішими способами. Найбільш розповсюдженими є такі принципи класифікації:

1. за функціональним змістом;

2. за характером розв’язування завдань (сферою дій);

3. за ієрархією керування;

4. за характером організації розробок;

5. за характером мети;

6. через виниклі причини;

7. за вихідними методами розробок;

8. з організаційного оформлення.

Вони можуть бути класифіковані також з функціонального змісту, тобто стосовно загальних функцій керування, наприклад:

– рішення планові;

– організаційні;

– контролюючі;

– прогнозуючі.

Звичайно, такі рішення торкаються тією чи іншою мірою усіх функцій керування, однак у кожній із них можна виділити основне ядро, пов’язане з якоюсь основною функцією.

Інший принцип класифікації пов’язаний із характером розв’язуваних завдань:

– економічних;

– організаційних;

– технологічних;

– технічних;

– екологічних та ін.

Найчастіше рішення пов’язані не з одним, а з безліччю завдань, які мають комплексний характер.

За рівнем ієрархії систем керування виділяють рішення на рівні системи, підсистеми, а також на рівні окремих елементів системи. Звичайно, ініціюються загальносистемні рішення, які потім доводяться до елементарного рівня, однак можливий і зворотній варіант.

У залежності від організації розробки рішень виділяються:

– одноосібні;

– колегіальні;

– колективні.

Перевага щодо способу організації вироблення рішень залежить від багатьох причин: компетентності керівника, рівня кваліфікації колективу, характеру завдань, ресурсів і т. п.

За характером цілей прийняті рішення можуть бути представлені як:

– поточні (оперативні);

– тактичні;

– стратегічні.

Рішення через причини поділяються на:

– ситуаційні, пов’язані з виникаючими обставинами;

– за розпорядженням вищих органів;

– програмні, пов’язані з включенням даного об’єкта керування у визначену структуру програмно-цільових відносин чи заходів;

– ініціативні, пов’язані з проявом ініціативи системи (у сфері виробництва товарів, послуг, посередницької діяльності);

– епізодичні й періодичні, які випливають з періодичності виробничих процесів у системі.

Важливим класифікаційним підходом служать методи розробки рішень. До їх числа можна віднести:

– графічні, з використанням графоаналітичних підходів (мережних моделей і методів, стрічкових графіків, структурних схем, декомпозиції великих систем);

– математичні методи, які припускають формалізацію уявлень, відносин, пропорцій, термінів, подій, ресурсів;

– евристичні, пов’язані з широким використанням експертних оцінок, розробки сценаріїв, ситуаційних моделей.

За організаційним оформленням рішення поділяються на:

– тверді, які однозначно задають подальший шлях їх втілення;

– орієнтуючі, які визначають напрямок розвитку системи;

– гнучкі, які змінюються відповідно до умов функціонування і розвитку системи;

– нормативні, які задають параметри протікання процесів у системі.

Оскільки рішення приймаються людьми, то їхній характер багато в чому несе на собі відбиток особистості менеджера, причетного до їх прояви на світ. У зв’язку з цим прийнято розрізняти врівноважені, імпульсивні, інертні, ризиковані й обережні рішення.

Врівноважені рішення приймають менеджери уважно і критично стосовно до своїх дій, висунутих гіпотез та їх перевірки. Звичайно, перш ніж приступити до ухвалення рішення, вони мають сформульовану вихідну ідею.

Імпульсивні рішення, їх автори легко генерують найрізноманітніші ідеї у необмеженій кількості, але не в змозі їх перевірити, уточнити, оцінити. Тому рішення виявляються недостатньо обґрунтованими і надійними, приймаються «знаскоку», «ривками».

Інертні рішення стають результатом обережного пошуку. У них навпаки контрольні й уточнюючі дії переважають над генеруванням ідей, тому в таких рішеннях важко знайти оригінальність, блиск, новаторство.

Ризиковані рішення відрізняються від імпульсивних тим, що їх автори не мають потреби в ретельному обґрунтуванні своїх гіпотез і якщо упевнені в собі, можуть не боятися будь-яких небезпек.

Обережні рішення характеризуються старанністю оцінки менеджером усіх варіантів, надкритичним підходом до справи. Вони більш інертні, не відрізняються новизною й оригінальністю.

Перераховані види рішень приймаються, в основному, в процесі оперативного керування персоналом. Для стратегічного і тактичного керування будь-якої підсистеми системою менеджменту приймаються раціональні рішення, засновані на методах економічного аналізу, обґрунтування й оптимізації.