65

З М І С Т.

Лекція 1. Економічний ризик і його причини.

Управління ризиком 4

Лекція 2. Система кількісних оцінок економічного

Ризику 11

Лекція 3. Порівняльна оцінка кількісних критеріїв

оцінки ризику 23

Лекція 4. Розподіл ресурсів в часі і з урахуванням

Ризику 26

Лекція 5. Оцінка ситуації в умовах ризику 37

Лекція 6. Управління ризиком 43

Лекція 7. Прийняття економічних рішень в умовах

Ризику 49

Лекція 8. Багатоцільові рішення і математичне

програмування в умовах ризику 55

Література

Лекція 1

Економічний ризик і його причини. Управління

Ризиком

Питання лекції:

1. Введення.

2. Основні причини виникнення ризику.

3. Класифікація ризиків.

4. Управління ризиками.

Література: [1-4, 6-10, 12]

1.Введення

Ситуації, в яких ризик відсутній, на практиці зустрічаються украй рідко. Рішення і дії в економіці засновані на взаємодії з численними і динамічними економічними чинниками (ціни, попит, асортимент товарів, виробничі ресурси). Характеристики цих чинників не тільки динамічні, але їх динаміка важко прогнозована і не виключає різких змін. Все це створює умови невизначеності щодо параметрів навколишнього середовища і поведінки економічних суб'єктів.

Ризики, супроводжуючі господарську діяльність підприємства, складають великий портфель ризиків. Рівень ризику зростає з розширенням об'єму диверсифікації діяльності підприємства, з прагненням менеджерів підвищити рівень прибутковості, з освоєнням нових технологій і інструментів, з розширенням ринкової ніші підприємства.

Рівень ризику робить серйозний вплив на багато аспектів господарської діяльності, проте, найбільш значимий його вплив виявляється в двох напрямах:

• рівень ризику надає визначальну дію на формування рівня прибутковості операційної діяльності підприємства – ці два показники знаходяться в тісному взаємозв'язку і представляють єдину систему "прибутковість - ризик ";

• фінансовий ризик є основною формою генерації прямої загрози банкрутства підприємств, оскільки фінансові втрати, пов'язані з ризиком, є найвідчутнішими.

Ризики, супроводжуючі діяльність підприємств, є об'єктивними, постійно діючими чинниками у функціонуванні будь-якого підприємства і тому вимагають серйозної уваги з боку фінансових менеджерів. Облік чинників ризику в процесі управління фінансовою діяльністю підприємства супроводжує підготовку практично всіх управлінських рішень.

Концепція обліку чинників ризику полягає в об'єктивній оцінці його рівня з метою забезпечення необхідного рівня прибутковості операцій і розробки системи заходів, що мінімізують його негативні фінансові наслідки для господарської діяльності підприємства.

В умовах переходу до ринкової економіки повною мірою реалізується теза: немає нічого більш постійного на ринку, ніж зміни. У зв'язку з формуванням ринкових відносин поняття ризику міцно входить в наше життя. Це поняття повною мірою визначається невизначеністю зовнішнього середовища і всіх взаємозв'язаних чинників, які взаємодіють з лицем, що ухвалює рішення (ОПР).

Невизначеність зовнішнього середовища є функцією кількості інформації, яку використовує ОПР. Чим це кількість менше, тим ризик і невизначеність, що його обумовлює виявляються великими.

У деякому роді невизначеність адекватна терміну "ептропія", яка у фізиці і теорії інформації має чітку кількісну інтерпретацію.

Отримання інформації про процес знижує ептропію про цей процес. Тому отримання інформації або підвищення інформованості ОПР знижує невизначеність, а, отже, і рівень ризику.

Невизначеність про результат передбачуваного процесу або події може означати незнання про сприятливий (позитивному) або несприятливий (небезпечному, негативному) результат. Поняття ризику, як правило, відноситься до очікування або припущення саме несприятливого результату. У словнику Ожегова визначено: ризик – можливість небезпеки, невдачі, хоча невизначеність супроводжує і сприятливі події (виграш в лотерею, вдала зустріч і т.п.). У реальному житті велике значення мають подвійні події. Подвійність – атрибут практично будь-якого ризикованого явища. Людина ніколи б не ухвалювала ризикованих рішень, якби вони не мали позитивного результату. При позитивному результаті суб'єкт ризику опиняється у виграшній ситуації серед своїх конкурентів: результат є несподіваним і володар його стає володарем переваг або набагато випереджає конкурентів; у невизначеного результату звичайно розмір можливих втрат означає можливість більшого розміру виграшу. Недаремно є приказка: хто не ризикує – той не п'є шампанського. Прихильники ризику часто стають банкротами, але вони ж стають і виключно багатими людьми.

У словнику по кібернетиці приведене визначення: ризик – це величина, що характеризує втрати або збитки, викликані неправильними або неточними рішеннями.

Найяскравіше ризик виявляється в банківській діяльності - кожна банківська операція – джерело ризику. Сама суть банківської діяльності неможлива без ризику. Сучасний фінансовий ринок немислимий без ризику. Ризик присутній в будь-якій операції, тільки він може бути різних масштабів і по-різному "лагідніти", компенсуватися.

Для банківської і будь-якої іншої економічної діяльності важливим є не уникнення ризику взагалі, а передбачення і зниження його до мінімального рівня – в цьому і полягає суть управління ризиком.

Ігнорування ризику може мати дуже важкі наслідки, ризик потрібно прийняти, передбачати і управляти ним. У ланцюжку цих заходів на початку знаходиться аналіз ризику.

Призначення аналізу: визначити рівень необхідної інформації для Прийняття рішення про доцільність участі в передбачуваній економічній діяльності (проекті), передбачити заходи захисту від можливих збитків.

Аналізувати, ідентифікувати, оцінювати, оптимізувати ступінь ризику необхідно у випадках:

• перед прийняттям стратегічних, інноваційних, інвестиційних рішень;

• при стабілізації портфеля при виконанні угод;

• при профілактичній діагностиці портфеля;

• при необхідності отримання кредиту і привернутих інвестицій;

• при прогнозуванні кон'юнктура і поведінки;

• при маркетингових дослідженнях (прогноз попиту, поведінки споживачів);

• при аргументуванні дозволу конфліктних ситуацій;

• при аудиті і консалтингу.

Системний аналіз ризику призначений для виявлення і оцінювання всіх його аспектів, вивчення суті процесів у зв'язку з виникненням ризику.

Підприємницька діяльність завжди супроводжується ризиком на всіх стадіях виробничого процесу: від покупки і доставки сировини і комплектуючих до продажу продукції. Взаємозв'язок між ризиком і прибутком має фундаментальне значення для розробки ефективного менеджменту. Виправданий ризик – необхідний атрибут в стратегії і практиці ефективного менеджменту. Найефективніші методи управління ризиком визначаються на основі методології системного аналізу.

Об'єктом ризику називають економічну систему, ефективність і

умови функціонування, які наперед невідомі повною мірою.

Під суб'єктом ризику розуміють особу (або колектив), зацікавлені в результаті управління ризиком.

Джерело ризику – чинники (явища, процеси), які визначають невизначеність результатів (конфліктність) діяльності.

Інформаційна ситуація – певний ступінь градації невизначеності знань про середовище, якими володіє суб'єкт ризику.

Загальні принципи аналізу ризику:

• збитки від ризику незалежні один від одного;

• збитки одного вигляду необов'язково збільшують збитки іншого вигляду;

• максимальні збитки не повинні перевищувати фінансових можливостей об'єктів.

Послідовність аналізу:

1. Визначення чинників ризику.

2. Аналіз виявлених чинників.

3. Оцінювання видів ризику.

4. Визначення допустимого рівня ризику.

5. Аналіз окремих операцій управління ризиком.

6. Розробка заходів щодо зниження рівня ризику.

Аналіз ризиків включає два взаємодоповнюючі види: якісний і кількісний.

Аспекти якісного аналізу:

• порівняльний аналіз аналогів і окремих результатів;

• аналіз впливу ризикованих чинників на економічну ефективність економічного об'єкту.

Ризикованим ситуаціям властиві наступні властивості:

• наявність невизначеності;

• наявність альтернатив і можливості вибору;

• зацікавленість в результатах Прийняття рішень.

Всі чинники, які обумовлюють ризик, діляться на об'єктивні і суб'єктивні.

Кількісний аналіз ризику вимагає залучення кількісних критеріїв оцінки рівня ризику.