Конспект лекцій (ЗМ І)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Київський національний університет технологій та дизайну

Кафедра менеджменту сфери послуг

ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ (ЗМ І)

Нормативної навчальної дисципліни підготовки бакалавр

(назва освітньо-кваліфікаційного рівня)

напряму 6030502- «Економічна кібернетика» ; 6.030504-«Економіка підприємства» ; 6.030507-«Маркетинг»; 6.030508 «Фінанси і кредит»

6.030509- «Облік і аудит»

(шифр і назва напряму)

Київ 2013 рік

Змістовий модуль І.

«ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ»

ЗМІСТ

стор

Тема 1. Предмет і метод політичної економії………………………………3-21

Тема 2. Виробництво матеріальних благ і послуг. Продукт і характер праці…………………………………………………………………22-29

Тема 3. Економічні потреби та інтереси……………………………………29-43

.

Тема 4. Соціально-економічний устрій суспільства. Економічна система та закони її розвитку……………………………………………….43-50

Тема 5.Товарна форма організації суспільного виробництва. Товар і гроші…………………………………………………………………50-66

Тема 6. Капітал: процес виробництва і нагромадження. Наймана праця і заробітна плата……………………………………………………..66-84

Тема 7. Витрати виробництва і прибуток. …………………………………84-95

Тема 8. Ринок, його суть і функції. Моделі ринку. Конкуренція і Ціноутворення…………………………………………………….96-113

Тема 9. Домогосподарство в системі економічних відносин…………..113-126

Тема10. Підприємство як товаровиробник. Валовий дохід і прибуток..126-149

2

ТЕМА №1. ПРЕДМЕТ І МЕТОД ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ

Основні проблеми теми:

1.Виникнення політичної економії, основні етапи розвитку та наукові течії.

2.Місце політичної економії в системі економічних наук, її предмет і метод.

3.Економічні закони і категорії.

4.Функції політичної економії.

1. Виникнення політичної економії, основні етапи розвитку та наукові течії

Знайомство з будь-якою наукою доцільно починати зі стислої історії її розвитку. За словами відомого економіста Р.Харрода, «перш ніж рухатися вперед,треба спочатку звернутися до минулого». Це, безумовно, відноситься і до економічних наук.

Політична економія як наука має багату, цікаву і дискусійну історію розвитку. Її народження покрите тінню віків, як і народження самої економіки. На ранніх етапах розвитку суспільства примітивне господарство не вимагало особливих наукових знань. Наука з’являється там і тоді, коли в її існуванні виникає необхідність. Але зародок цієї науки, її елементарні первісні клітинки виникли значно раніше. Закони Ману, кодекс царя Хамурапі (1792-1750 рр. до н.е.), діяльність і твори Гесіода, Солона, Катона, ідеологія Конфуція мають чимало корисних аспектів і порад, які стосуються окремого приватного господарства.

Закони Ману-памятник староіндійської літератури. Вони складаються з 2665 статей. Закони Ману-всеохоплюючий документ поведінки населення,міфічний прабатька людей,першого царя, який передав їм Божі настанови про походження світу і суспільства,про касти, шлюб,регламентування життя,правила успадкування. Центральне місце в законах займає описування правовідносин власності і сім способів присвоєння власності: спадкування,дарування,купівля,завоювання,лихварство,виконання робіт,одержання милостині. До головного виду власності в Законі відноситься земля.

Закони Хаммурапі- були знайдені французькими археологами в 1901-1902 роках. Звіт Хаммурапі являв собою базальтовий стовп із вирізьбленими на ньому 282 законами. У центрі уваги цих законів господарські,економічні і сімейні відносини. Законом обмежуються і регламентуються правовласницькі відносини (захист власності і покарання за посягання на неї), затверджений державний контроль над господарським життям а також встановлені норми праці.

Гесіод-давньогрецький поет. У «роботах і днях» (поема) постійно рекомендується присвятити життя чесній праці,даються поради по землеробству,мореплаванню тощо.

Солон-афінський законодавець і політик, реформатор і поет. Будучи у влади скасував борги, що забезпечувалися землею або особистою свободою людини, регулював відносини по землеволодінню (обмежував придбання землі), розпочав карбування монет, приймав захади проти розкоші (особливо полководців і жіночих прикрас), стимулював виробництво і торгівлю.

3

Катон-державний діяч і письменник стародавнього Риму. Будучи консулом, сенатором і цензором він боровся проти розкоші, захоплення громадської землі і іноземного впливу.

Конфуцій-центральна фігура старокитайської філософської і економічної думки.У його економічних поглядах привертає увагу обґрунтування наступних проблем: тільки праця примножує багатство народу і того хто ним володіє; необхідність існування багатоваріантних форм власності при переважному розвитку приватної; всі основні протиріччя в сіспільстві пов’язані з приватною власністю; необхідність вмілого господарювання і управління.

Подолання феодальної роздробленості і утворення централізованих держав потягло за собою наміри осмислити і зрозуміти принципи організації вже не окремого, а загальнонаціонального державного устрою. У зв’язку з цим поряд з давно відомим поняттям ―економія‖, яке вперше ввели в обіг великі мислителі Старого світу Арістотель (аналізував економічні явища

рабовласницького суспільства,досліджував товарно-грошові відносини, розмежував простий товарний обіг та обіг грошей як капіталу) ,помітив відмінності між споживчою вартістю та вартістю товара) і Ксенофонт (один із перших філософів в

історії економічної думки, який поставив питання про необхідність вивчення проблем поділу праці в суспільстві; він першим показав взаємозв’язок між ринком і поділом праці; наблизився до вияснення сутності двох сторін товару; відкрив наявність двух функцій грошей-засіб обміну і засіб нагромадження) в літературі

з’являється нове поняття – «політична економія».

Автором цього терміну в 1615 році став французький вчений А. Монкрет’єн.Термін ―політична економія‖ як назва економічної науки походить від давньогрецьких слів ―politicos‖ – державний, суспільний, ―oicos‖ – дім, домашнє господарство та ―nomos‖ – закон. Синтез цих слів репрезентує сутність економічної теорії як науки, що вивчає закони суспільного господарства, тобто економіки, в межах певного суспільства. Проте А. Монкрет’єн , як видатний

4

мануфактурному періоду розвитку капіталізму. Поступово, наприкінці XVI - на початку XVII ст. на зміну меркантилізму приходять теоретичні погляди фізіокра-

тів. Її представники Ф.Кене (1694-1771), А.Тюрго (1728-1781), П.Буагільбер (1646-1714) та інші пов’язували походження багатства уже не зі сферою обігу,а зі сферою виробництва.

Проте:

джерелом багатства на відміну від меркантилістів,вони вважали тільки працю у сільському господарстві (багатство-це продукт сільського господарства);

фізіократи визнавали, що об’єктивні закони діють не лише у природі, а й у суспільстві;

Ф.Кене , Ф.Тюрго, П.Буагільбер обґрунтовували розвиток економіки на основі вільної конкуренції, стихійної гри ринкових цін. Фізіократи категорично заперечували втручання держави в економіку;

фізіократи започаткували і теорію трудової вартості.

З подальшим розвитком капіталізму виникає класична політична економія. Її становлення пов’язано з ім’ям відомого англійського економіста В.Петті (1623-1682). 82), А.Сміта (1723-1790), Д.Рікардо (1772-1823).

6

Вільям Петті- англійский статистик і економіст, один із основоположників класичної політичної економіїї в Англіїї; займався торгівлею, проходив військову службу в королівському флоті,вивчав медичні науки,викладав фізику і анатомію в Оксфорді, в 1658 році був членом парламенту.

В Петті народився в 1623 році на півдні Англії. В 14 років пішов працювати юнгою на корабель, а через рік поступив в Канський колеж (Франція). З 1643 до 1647 року продовжує навчання в Оксфорді. В 1650 році у 27 років отримав ступінь доктора філософіїї,став професором анатоміїї одного із англійських коледжів. В 1651 році став врачом главнокеомандуючого англійської армії в Ірландії. Будучи на цій посаді займається підготовкою і складанням планів земельних участків, оформлює на себе покупку всіх земель за всіх солдат і офіцерів які не захотіли очікувати своїх земельних паїв за військову службу. В 1661 році присвоєно рицарське звання сер. Пізніше стає генерал-контролером Ірландіїї. З цього часу і починається його економічна «кар’єра»,він виступає категорично проти теорії меркантилістів.

Адам Сміт народився в червні 1723 року у родині митного чиновника.У віці 14 років вступив до університету Глазго. Отримує стипендію на першому курсі на продовження навчання в Оксфордському Університеті. Ближче до кінця навчання А.Сміт серйозно захворів і тому був змушений покинути університет і зайнятися самоосвітою.В 1748 році Сміт починає викладати курс риторики,мистецтва, «досягнення багатства» в Единбургському університеті Саме підготовка лекцій для студентів цього університету і наштовхнула Адама

Сміта до формулювання його уявлень про проблеми економіки та його ідеї вільного ринку.

У 1762 році Адам Сміт отримав звання доктора юридичних наук. В кінці 1763 року він подає у відставку з посади профессора і переходить на посаду наставника (вихователя). Дане наставництво сильно поліпшило його положення: він повинен був отримувати не тільки платню, але й пенсію, що надалі дозволило йому не повертатися в університет.

7

Пізніше працював у Лондоні в якості неофіційного експерта при міністрі фінансів, а з весни 1767 року він шість років працював над книгою «Дослідження про природу і причини багатства народів».

У книзі обговорено такі концепції як\, поділ праці, функції ринку і міжнародне значення вільної економіки. «Багатство народів» відкрило економіку як науку, сформулювавши доктрину вільного підприємництва. Сміт виклав інтелектуальну систему, що пояснила роботу вільного ринку і дотепер є основою економічного укладу. Найвідоміший афоризм Сміта — невидима рука ринку — фраза, яку він використовував для пояснення того як егоїзм стає ефективним важелем в розподілі ресурсів.

Давид Рікардо (1772--1823) — видатний представник класичної буржуазної політичної економії. Він народився в сім'ї лондонського біржового маклера. Два роки навчався в торговій школі в Амстердамі. Повернувшись до Лондона, допомагає батькові в його біржових операціях. Згодом він займається біржовими операціями самостійно і наживає велике багатство. Рікардо не одержав систематичної освіти і самостійно вивчав математику, фізику, хімію, геологію, теологію, літературу. Якийсь час він працював викладачем математики, двічі обирався шерифом, аз 1819 до 1823 р. був членом англійського парламенту.

Рікардо активно працює в парламентських комісіях, часто виступає з промовами з економічних питань. Його перші економічні праці були присвячені проблемам грошового обігу. В 1817 р. була опублікована його головна праця «Начала політичної економії і оподаткування». У цій праці, як і в інших, Рікардо виступає як ідеолог промислової буржуазії. Причому він не лише розробляє економічну програму буржуазного розвитку, а й бере активну участь у політичній боротьбі буржуазії з землевласниками. Як і Сміт, Рікардо розглядає капіталістичні відносини як природні й вічні. Він розвиває смітівську ідею про особистий інтерес як основну рушійну силу суспільного розвитку в умовах повної свободи дій. Але у нього не всякий егоїстичний інтерес є рівноцінним. На перше місце він ставить інтереси промислової буржуазії і рішуче виступає проти лендлордів. Основне завдання політичної економії Рікардо вбачає у відкритті законів розподілу. Якщо Сміт досліджує природу зростання багатства — тобто економічного зростання,— то Рікардо розглядає розподіл як фактор зростання. У передмові до першого видання своєї праці він пише: «Визначити закони, які керують цим розподілом (на прибуток, ренту і заробітну плату),— головне завдання політичної економії» В передмові до третього видання Рікардо підкреслює намагання більш повно, ніж у попередньому виданні, викласти свої погляди на цінність.

представники цієї школи уперше підвели підсумки економічної думки;

класична політекономія аналізувала економічні явища і процеси розвитку всіх сфер суспільного виробництва;

класична школа базувалася на теорії трудової вартості, вважала джерелом доходів експлуатацію найманих працівників;

її представники досліджували механізм відтворення суспільного продукту;

В.Петті, А.Сміт і Д.Рікардо активно виступали за обмеження втручання держави в економіку;

класична політекономія намагалася пояснити закони, які керують економічними процесами, а найважливішою умовою зростання багатства вважали свободу господарської діяльності.

8

Незважаючи на вище означені наукові досягнення вона мала і певні недоліки:

капіталістичний спосіб виробництва вона називала вічним ладом, тобто

їїпредставники не враховували принцип історизму;

вона ігнорувала роль держави в господарській діяльності ;

Д.Рікардо визнавав вартість виключно через механізм попиту і пропозиції;

підійшовши впритул до розуміння товар «робоча сила», вона не змогла науково обґрунтувати цю категорію.

Своєрідним завершувачем класичної школи вважається Дж.Стюарт Мілль (1806-1873), батько якого був найближчим другом Д.Рікардо.. За його «Принципи політичної економії» ,що були видані в 1848 році,майже півстоліття вивчали економічну науку до появи наступної «економічної біблії». За радянських часів погляди Дж.Мілля, Т.Мальтуса, Н. Сеніора і Д.Маккулоха відносили до вульгарної буржуазної політекономії.

Представники цієї школи якоби досліджуючи сутність капіталістичного способу виробництва, в основному обмежувалися описуванням не внутрішніх глибинних явищ і процесів, а зовнішніми , поверховими формами і взаємозв’язками.

Вепоху становлення капіталізму виникають соціалістичні теорії. Вони представлені західноєвропейськими соціалістами-утопістами: Сен-

Сімоном (1760-1825 рр.), Л. Фур'є (1762-1837 рр.), Р. Оуеном (1771-1858 рр.).

Їхні ідеї, хоч багато в чому й привабливі (відсутність приватної власності, загальність і колективність праці, планомірна організація виробництва, розподіл деяких матеріальних благ через суспільні фонди), але не досить обґрунтовані економічно на той час не витримували серйозної критики.

Більш фундаментальне обґрунтовування соціалістичної ідеї пов’язане з марксизмом – філософською і економічною школою, яка виникла у 40-х роках ХІХ століття, у часи, коли світ пережив три економічні кризи (1825, 1836, 1847рр.). Засновники цієї школи К.Маркс і Ф.Енгельс опираючись на класичну філософію Г.Гегеля, французький утопічний соціалізм і англійську класичну політичну економію:

теоретично дослідили систему законів капіталістичного суспільства з позиції робітничого класу;

розробили і обґрунтували концепцію про базис і надбудову;

зробили глибокий науковий аналіз розвитку форм вартості;

запропонували концепцію додаткової вартості, виникнення грошей, циклічного характеру виробництва, теорію простого і розширеного відтворення;

дослідили закономірності генезису, розвитку і відмирання економічних систем, в т.ч. вільної ринкової економіки.

Багато із цих ключових положень були викладені у праці К.Маркса “Капітал”, перший том якої світ побачив у 1867 році.

9