Конс.Стратегія

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ

Кафедра економіки підприємства

СТРАТЕГІЯ ПІДПРИЄМСТВА

Конспект лекцій

для студентів денної та заочної форм навчання

освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» напрям підготовки 6.030504 «Економіка підприємства»

Київ 2014рік

Тема 10. Стратегія зовнішнього розвитку підприємства……………..57

Стратегія взаємодії з ринками виробничих ресурсів Стратегія ціноутворення Стратегія зовнішньоекономічної діяльності

Стратегія поведінки підприємства на ринку цінних паперів Стратегія зниження трансакційних витрат

Тема 11. Матричні методи формування корпоративної стратегії….64

Сутність поняття «портфель підприємства» Стратегічні методи формування корпоративних стратегій Матриця БКГ (Бостонської консалтингової групи) Матриця Мак-Кінсі

Матриця Shell/DMP Матриця Хофера-Шендлера

Матриця ADL/LC. Матриця «товар-ринок» Матриця PIMS

Тема 12. Функціональні стратегії підприємства…………………….…73

Стратегія постачання Виробнича стратегія Збутова стратегія Стратегія маркетингу Інноваційна стратегія Фінансова стратегія Кадрова стратегія

Тема 13. Декомпонування корпоративної стратегії…………………...83

Поняття «декомпонування» Особливості декомпонування загальних стратегій підприємства

Концепція підприємницьких стратегій підприємства Концепція організаційних стратегій підприємства Сучасні підходи до декомпонування стратегії підприємства

Тема 14. Альтернативність у стратегічному виборі………………..….89

Характеристика основних стратегічних альтернатив Піраміда стратегій Матриця стратегічного вибору

Тема 15. Реалізація стратегії підприємства…………………………….95

Завдання етапу реалізації стратегії Система планів розвитку підприємства

Забезпечення реалізації стратегії та проведення змін в організаційній структурі підприємства

Тема 16. Сучасний стан та перспективи розвитку стратегічного управління в Україні……………………………………………………………102

Характеристика стратегічного управління Стан та перспективи розвитку стратегічного управління в Україні

Література ……………………………………………………………………….106

3

Вступ

Вітчизняні підприємства в сучасних умовах нестабільності світової економіки та не згасаючої фінансово-економічної кризи, загострення конкуренції опинилися в складних та скрутних умовах. Без застосування сучасних методів управління підприємством подолання такого великого кола, як зовнішніх так і внутрішніх проблем, не можливо. Адже від ефективності управління підприємством залежить можливість його функціонування, адаптація до зовнішніх та внутрішніх змін, подальший сталий розвиток.

На сьогоднішній день розроблено та впроваджено достатньо методів управління, серед яких методи підвищення ефективності діяльності підприємств (1950-1960-і роки), методи підвищення якості продукції підприємств (1970-1980-і роки), методи пристосування підприємства до умов зовнішнього середовища (гнучкості) (1980-1990-і роки), методи управління інноваціями на підприємстві (з 2000 року і по теперішній час). Більшість методів стосується окремої сфери діяльності підприємства, не мають системного характеру, з їх допомогою не можливо спрогнозувати майбутнє підприємства на довгострокову перспективу. Саме тому більшість сучасних підприємств перейшли до використання значно ефективнішого методу управління – стратегічного управління.

Стратегічне управління – це комплекс стратегічних управлінських рішень, що спрямовано на довгостроковий розвиток підприємства, а також конкретних дій, що забезпечують швидке реагування підприємства на зміну умов у зовнішньому середовищі. Головною метою впровадження стратегічного управління стала необхідність забезпечення безперервного та сталого розвитку підприємств в динамічних умовах зовнішнього середовища. Перехід підприємств до стратегічного управління забезпечив можливість передбачення їх майбутнього розвитку та розробку своєчасних управлінських рішень, цілей і стратегій. В сучасних умовах стратегічне управління покладено в основу загального підходу до управління всією організацією.

Основою стратегічного управління є стратегія, як план вищого керівництва для досягнення довгострокових результатів, що відповідають цілям та завданням підприємства.

Одним з чинників ефективності системи стратегічного управління на підприємстві є правильне обрання моделей і методик формування та реалізації стратегій, що лежать в її основі.

Метою викладання навчальної дисципліни «Стратегія підприємства» є: навчити студентів методології розробки стратегій підприємства і вибору стратегічних альтернатив; сформувати у них відповідний інструментарій, необхідний для розробки та реалізації стратегії, розвивати у студентів навички стратегічного мислення й практичного застосування методологічного апарату дисципліни, оволодіння методом кейс-аналізу, навичками аналітичного обґрунтування і розв’язання стратегічних проблем; формування й реалізації стратегії підприємств в сучасних умовах господарювання.

4

Основними завданнями вивчення дисципліни «Стратегія підприємства» є формування навичок:

−розробки та впровадження системи стратегічного управління на підприємстві;

−оцінки окремих стратегічних інструментів і відбору найбільш ефективних з них для розробки і реалізації стратегії сучасного підприємства;

−організації реалізації стратегії підприємства в динамічних умовах зовнішнього середовища.

5

Змістовий модуль 1. Вихідні передумови розробки стратегії підприємства

Тема 1. Підприємство як об’єкт стратегічного управління

План.

1.Зміст поняття «підприємство» та його основні елементи.

2.Інфраструктура підприємства.

3.Ефективність діяльності підприємства.

4.Ключові фактори успіху підприємства.

1. Зміст поняття «підприємство» та його основні елементи

Згідно з Господарським Кодексом України підприємство — це самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування або ж іншими суб’єктами для задоволення власних та суспільних потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної та іншої господарської діяльності. Самостійність вітчизняні підприємства отримали після розпаду СРСР та переходу України до ринкових відносин. В сучасних умовах подальший розвиток кожного підприємства багато в чому залежить від ефективності управління ним. Жодне підприємство не зможе досягти успіху в конкурентній боротьбі, якщо не відстежуватиме далекосяжні тенденції розвитку ринку і не розроблятиме на цій основі бачення свого майбутнього, не моделюватиме способів його досягнення. Адже кожний суб’єкт господарювання функціонує у динамічному конкурентному середовищі, в якому постійно оновлюються технології, асортимент продукції і послуг, змінюються інтереси і смаки споживачів, тощо. За таких умов кожне підприємство повинно мати такий набір видів діяльності, асортименту продукції та послуг, методів та форм управління, які б вигідно позиціонували його в ринковому середовищі, забезпечували конкурентоспроможність та досягнення поставлених цілей, спрямованих на розвиток підприємства в майбутньому. Всі ці аспекти діяльності формуються на основі концепції розвитку підприємства, яка отримала назву стратегія.

В економічній практиці стратегія являє собою систему правил і способів реалізації концепції розвитку підприємства. Попри свою спрямованість на перспективу вона є джерелом управлінських рішень, зорієнтованих на досягнення компромісу між метою і можливостями підприємства у певний період часу. Адже ринкове середовище постійно змінюється, висуває перед підприємством нові вимоги, до яких воно вимушене гнучко пристосовуватись, а також змушує використовувати його особливості на свою користь з метою подальшого розвитку. Добре продумана, правильно сформульована стратегія окреслює найраціональніший шлях, найпродуктивніші способи досягнення мети, забезпечує підприємству вибір перспективних напрямів діяльності, попит на його продукцію (послуги), сталу позицію на ринку. Саме тому, кожне підприємство розробляє власну стратегію виходячи з поставленої мети і особливостей ринку.

6

Розробка та реалізація стратегії підприємства є головним завданням стратегічного управління. Опис окремих елементів якого вперше з’явився в кінці XIX ст. – на початку ХХ ст. – в наукових працях з управління підприємствами таких авторів, як Г. Емерсон, Ф. Тейлор та А. Файоль. В подальшому на основі поєднання елементів всіх попередніх систем управління, було сформовано окрему дисципліну – стратегічне управління або стратегічний менеджмент.

З точки зору стратегічного управління підприємство — це відкрита, складна, унікальна соціально-економічна система, яка потребує поточного та перспективного управління, а також контролю за господарськими процесами, що у результаті забезпечує існування такої системи в мінливих умовах зовнішнього середовища.

Головне завдання підприємства полягає у задоволенні суспільних потреб у продукції (роботах, послугах) та задоволенні інтересів власника майна і трудового колективу за рахунок отриманого прибутку.

Підприємство виконує такі функції:

1.Організаційна – забезпечення виробництва товарів (послуг) та їх подальша реалізація.

2.Відтворювальна – інвестування капіталу на розвиток та оновлення виробництва.

3.Соціальна – задоволення потреб споживачів у певних сферах, отримання благ власниками та працівникам.

Головне завдання підприємства — максимізація доходу та прибутку. Ознаками підприємства є такі:

1.Організаційно-технічна єдність.

2.Технологічна єдність.

3.Технічна єдність. Підприємство можна розглядати з:

−з позиції держави - це мікроекономічний потенціал;

−з позиції акціонерів - це діяльність, яка пов’язана з рухом грошових

коштів;

−з позиції менеджерів - це об’єкт управління на якому здійснюються різного роду операції (фінансові, облікові, адміністративні, комерційні, технічні, страхові та інші).

Підприємство являє собою відкриту виробничо-господарську і соціальну систему, яка складається із взаємозалежних частин (виробництв, цехів, дільниць, служб), діяльність яких впливає на кінцевий результат виробництва (рис.1.1.).

Перетворююча підсистема підприємства характеризується безпосередньо впливом на предмети праці з метою перетворення сировини на готову продукцію.

7

Рис. 1.1. Структура підприємства Обслуговуюча підсистема створюється на підприємстві з метою

нормального функціонування перетворюючої підсистеми.

Підсистема планування та контролю створюється на підприємстві для координації дій щодо регулювання відносин відповідно для контролю за виконанням рішень.

Підприємство взаємодіє із зовнішнім оточенням, з якого в надходять необхідні для виробничої діяльності ресурси (входи), трансформує їх і повертає нові ресурси у зовнішнє середовище, в якому реалізуються і використовуються результати виробництва (виходи) – продукція, роботи, послуги. За рахунок зворотного зв’язку інформація про отримані підприємством результати визначає подальший вибір вхідних ресурсів.

2. Інфраструктура підприємства

Підприємство складається з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, служб).

Ефективність функціонування підприємства визначається рівнем організації як основних виробничих процесів, так допоміжних і обслуговуючих, які в сучасних умовах господарювання набувають все більшого значення та утворюють його інфраструктуру.

Інфраструктура (від латинського infra – нижче та struktura – побудова, розташування) – це сукупність складових частин якого-небудь об’єкту, які мають підпорядкований допоміжний характер та забезпечують умови для нормальної діяльності об’єкта в цілому.

Інфраструктура підприємства – це комплекс цехів, господарств та служб підприємства, які забезпечують необхідні умови для його функціонування.

Розрізняють виробничу та соціальну інфраструктуру підприємства.

Виробнича інфраструктура підприємства – це сукупність підрозділів, які прямо не беруть участі у створенні основної продукції підприємства, але своєю діяльністю сприяють роботі основних цехів, створюючи для цього необхідні умови.

Виробнича інфраструктура складається з:

8

–допоміжних та обслуговуючих цехів та господарств підприємства (ремонтний, інструментальний, енергетичний, транспортний, складське господарство);

–допоміжних дільниць та служб, що розміщені у основних цехах;

–магістральних об’єктів;

–комунікаційних мереж;

–засобів збору та обробки інформації;

–природоохоронних споруд.

Інфраструктура підприємства

Рис. 1.2. Склад інфраструктури підприємства

З точки зору стратегії виробнича інфраструктура має відповідати таким вимогам:

1.Забезпечувати стабільність функціонування основного та допоміжного виробництв.

2.Формувати забезпечувати адаптацію основного виробництва до зміни сфери діяльності.

3.Забезпечувати гнучкість технології виробництва.

4.Сприяти виробництву високоякісної продукції з мінімальною собівартістю.

На склад та розмір підрозділів та служб підприємства впливають:

– тип та обсяг виробництва;

– вид, характер та асортимент продукції, яка випускається;

– спеціалізація основного виробництва;

– можливість ремонту та відновлення технологічного устаткування на спеціалізованих підприємствах.

9

Склад та розміри об’єктів виробничої інфраструктури підприємства залежать від сфери, типу та масштабу виробництва, особливостей конструкцій та технології виготовлення продукції, рівня спеціалізації підприємства. Прогрес у розвитку техніки та технології основного виробництва викликає необхідність постійних змін виробничої інфраструктури підприємства.

Сучасне підприємство – це не лише техніко-технологічна цілісна система. З точки зору менеджменту підприємство – це група людей, які об’єдналися для досягнення загальної мети. Людина є головним фактором виробництва та його розвитку. Безперебійне функціонування людських ресурсів на підприємстві забезпечує соціальна інфраструктура.

Соціальна інфраструктура – це сукупність підрозділів підприємства, які забезпечують задоволення соціально-побутових та культурних потреб його працівників.

Соціальні потреби персоналу підприємства стосуються поліпшення умов праці та охорони здоров’я; побуту працівників та членів їх сімей; соціальнокультурного обслуговування. Забезпечення соціальних потреб здійснюється сукупністю певних підрозділів соціальної інфраструктури підприємства, до складу яких входять: їдальні, кафе, буфети; лікарні, поліклініки, медпункти; заклади побутового обслуговування; школи, професійно-технічні училища, вищі навчальні заклади підвищення кваліфікації; дитячі садки, бібліотеки, клуби; будинки та бази відпочинку, тощо. Управління діяльністю підрозділів соціальної інфраструктури підприємства здійснює заступник директора з персоналу. З метою задоволення соціальних потреб працівників на підприємстві складається план соціального розвитку.

В сучасних умовах господарювання вирішення питань соціального розвитку колективу підприємства є одним з найважливіших факторів підвищення ефективності діяльності підприємства.

3. Ефективність діяльності підприємства

Визначення ефективності діяльності підприємства полягає в оцінці його результатів. До результатів відносяться обсяги виготовленої продукції в натуральному або вартісному виразі та також прибуток.

Ефективність діяльності підприємства являє собою комплексну оцінку кінцевих результатів використання основних засобів і оборотних коштів, трудових, фінансових та нематеріальних ресурсів за певний період часу.

В загальному вигляді ефективність діяльності підприємства може бути визначена за формулою 1.1:

Еф – ефективність; Е- ефект (результат); В – витрати.

Виділяють три основні підходи до визначення поняття ефективність:

1. Ресурсний – економічний результат зіставляється з економічною оцінкою виробничих ресурсів.

10