- •Міністерство аграрної політики України Коледж Сумського національного аграрного університету
- •Суми 2011
- •День 1. Банкноти України. Готівкові та безготівкові розрахунки в Україні. Завдання
- •Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті Глава 1. Загальні положення
- •Глава 2. Загальні правила документообігу
- •Глава 3. Розрахунки із застосуванням платіжних доручень
- •Глава 4. Розрахунки із застосуванням платіжних вимог-доручень
- •Глава 5. Примусове списання коштів на підставі виконавчих документів, що видані судами
- •Глава 6. Договірне списання
- •Глава 7. Розрахунки із застосуванням розрахункових чеків
- •Глава 8. Розрахунки за акредитивами
- •Оприбутковано за касою
- •(Підпис)
- •Завдання 2
- •Завдання 3
- •Завдання 4
- •Питання
- •Завдання 5
- •Питання:
- •Завдання 6
- •Питання
- •Завдання 6
- •День 2. Обслуговування банками фізичних осіб. Основні види банківських операцій
- •Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах
- •6. Порядок відкриття поточних рахунків фізичним особам
- •Завдання 1
- •Завдання 2
- •Завдання 3
- •Завдання 4
- •Договір банківського вкладу (для фізичних осіб)
- •Реквізити сторін
- •Кредитний договір
- •1. Загальні положення
- •2. Умови забезпечення кредиту
- •3. Обов'язки банку
- •4. Обов'язки позичальника
- •5. Права банку
- •6. Права позичальника
- •9. Прикінцеві положення
- •Місцезнаходження і реквізити сторін
- •День 3. Операції банків з юридичними особами
- •3. Порядок відкриття поточних рахунків у національній та іноземних валютах суб’єктам господарювання
- •4. Особливості відкриття поточних рахунків
- •5. Використання коштів за поточними рахунками суб’єктів господарювання
- •Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків
- •4. Оцінка фінансового стану позичальника
- •5. Визначення групи кредитних операцій за станом обслуговування позичальником боргу за ними
- •Завдання 1
- •Завдання 2
- •Завдання 3
- •I. Предмет договору
- •II. Права та обов'язки сторін
- •2. Банк має право:
- •3. Клієнт має право:
- •4. Банк бере на себе зобов'язання:
- •5. Клієнт бере на себе зобов'язання:
- •III. Відповідальність сторін
- •IV. Форми та порядок розрахунків
- •V. "Форс-мажор"
- •VI. Порядок змін та розірвання договору
- •VII. Порядок розгляду спорів
- •VIII. Особливі умови
- •IX. Строк дії договору
- •X. Порядок закриття рахунків
- •XI. Юридична адреса та банківські реквізити
- •Кредитний договір
- •1. Загальні положення
- •2. Умови забезпечення кредиту
- •3. Обов'язки банку
- •4. Обов'язки позичальника
- •5. Права банку
- •6. Права позичальника
- •Місцезнаходження і реквізити сторін
- •День 4. Нетрадиційні банківські послуги Завдання 1
- •Завдання 2
- •Завдання 3
- •Завдання 4
- •Договір факторингу
- •1. Загальні положення
- •2. Права сторін
- •3. Обов'язки сторін
- •Місцезнаходження і реквізити сторін
- •День 5 Забезпечення фінансової стійкості комерційного банку
- •Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні Розділ I. Загальні положення
- •Розділ II. Регулятивний капітал банку Глава 1. Порядок розрахунку регулятивного капіталу банку
- •Глава 2. Мінімальний розмір регулятивного капіталу банку
- •Розділ III. Порядок отримання дозволу на врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку Глава 1. Вимоги щодо залучення коштів
- •Глава 2. Документи, що подають банки для отримання дозволу на врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку
- •Глава 3. Вимоги щодо укладання угоди (депозитного договору) про залучення коштів на умовах субординованого боргу
- •Глава 4. Вимоги щодо випуску облігацій
- •Глава 5. Порядок обліку залучених коштів та подання звітності
- •Глава 6. Контроль за коштами, залученими на умовах субординованого боргу
- •Розділ IV. Нормативи капіталу Глава 1. Норматив адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності (н2)
- •Глава 2. Норматив (коефіцієнт) співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (н3)
- •Розділ V. Нормативи ліквідності Глава 1. Вимоги до ліквідності банків
- •Глава 2. Норматив миттєвої ліквідності (н4)
- •Глава 3. Норматив поточної ліквідності (н5)
- •Глава 4. Норматив короткострокової ліквідності (н6)
- •Розділ VI. Нормативи кредитного ризику Глава 1. Вимоги щодо обмеження кредитного ризику банків
- •Глава 2. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (н7)
- •Глава 3. Норматив великих кредитних ризиків (н8)
- •Глава 4. Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (н9)
- •Глава 5. Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (н10)
- •Розділ VII. Нормативи інвестування Глава 1. Вимоги щодо здійснення банками інвестиційної діяльності
- •Глава 2. Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (н11)
- •Глава 3. Норматив загальної суми інвестування (н12)
- •Розділ VIII. Спеціальні вимоги щодо діяльності банків Глава 1. Встановлення спеціальних значень економічних нормативів
- •Глава 2. Порядок дотримання спеціальних значень економічних нормативів, установлених для спеціалізованих ощадних банків
- •Розділ IX. Контроль за дотриманням банками економічних нормативів та вимог щодо регулятивного капіталу банків Глава 1. Періодичність надання банками інформації про дотримання економічних нормативів
- •Глава 2. Вимоги до подання звітності та здійснення нагляду на консолідованій основі
- •Глава 3. Вимоги до діяльності філії іноземного банку
- •Глава 5. Звітність банків
- •Завдання 1
- •Завдання 2
- •Завдання 3
- •Завдання 4
- •Баланс аб “Банк”, тис.Грн.
- •Звіт про сукупні прибутки та збитки
- •Завдання 5
Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків
4. Оцінка фінансового стану позичальника
4.1. Критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюються кожним банком самостійно його внутрішніми положеннями щодо проведення активних операцій (кредитних) та методикою проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку) з урахуванням вимог цього Положення, у яких мають бути визначені ґрунтовні, технічно виважені критерії економічної оцінки фінансової діяльності позичальників (контрагентів банку) на підставі аналізу їх балансів і звітів про фінансові результати в динаміці тощо. Методика проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку), яка розроблена банком, є невід’ємним додатком до внутрішньобанківського положення банку про кредитування.
Банк під час здійснення оцінки фінансового стану позичальника зобов’язаний ураховувати основні показники, установлені в пунктах 4.3 та 4.6 цієї глави.
Банк під час здійснення оцінки фінансового стану позичальника має право встановлювати додаткові (суб’єктивні) показники.
Установлені банком додаткові (суб’єктивні) показники, які використовуються ним для здійснення оцінки фінансового стану позичальника — юридичної особи або фізичної особи-підприємця, мають ураховувати особливості видів економічної діяльності зазначених позичальників.
Оцінку фінансового стану позичальника/контрагента банку з урахуванням поточного стану обслуговування позичальником/контрагентом кредитної заборгованості банк здійснює кожного разу під час укладання договору про здійснення кредитної операції, а надалі для: (Пункт 4.1 глави 4 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 119 від 19.03.2003)
банків — не рідше ніж один раз на місяць;
інших юридичних осіб — не рідше ніж один раз на три місяці;
Банк самостійно встановлює періодичність перегляду кредитоспроможності позичальника за кредитами, заборгованість за якими включена до портфеля однорідних споживчих кредитів.
Результати оцінки фінансового стану позичальників/контрагентів банку мають зберігатися в банку відповідно до строків зберігання документів з кредитування, встановлених законодавством України, особливо щодо великих кредитів, кредитів пов’язаним з банком особам (інсайдерам).
Зазначені в цьому Положенні вимоги щодо оцінки фінансового стану позичальника є мінімально необхідними. Банки мають право самостійно встановлювати додаткові критерії оцінки фінансового стану позичальника, що підвищують вимоги до показників з метою адекватної оцінки кредитних ризиків та належного контролю за ними.
4.2. Банки самостійно встановлюють нормативні значення та відповідні бали для кожного показника залежно від його вагомості (значимості) серед інших показників, що можуть свідчити про найбільшу ймовірність виконання позичальником (контрагентом банку) зобов’язань за кредитними операціями.
Вагомість кожного показника визначається індивідуально для кожної групи позичальників (контрагентів банку) залежно від кредитної політики банку, особливостей клієнта (галузь економіки, сезонність виробництва, обіговість коштів тощо), ліквідності балансу, становища на ринку тощо.
Банк визначає клас позичальника (контрагента банку) за результатами оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку) на підставі загальної суми балів за основними та додатковими (суб’єктивними) показниками. Питома вага суми балів за додатковими (суб’єктивними) показниками не може перевищувати 30% від визначеної банком загальної суми балів за результатами оцінки фінансового стану позичальника.
4.3. Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника — юридичної особи банк має враховувати такі основні економічні показники його діяльності:
платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної та загальної ліквідності);
фінансова стійкість (коефіцієнти маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів);
обсяг реалізації;
обороти за рахунками (співвідношення надходжень на рахунки позичальника і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках; наявність картотеки неплатежів — у динаміці);
склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості (за останній звітний та поточний роки);
собівартість продукції (у динаміці);
прибутки та збитки (у динаміці);
рентабельність (у динаміці);
кредитна історія (погашення кредитної заборгованості в минулому, наявність діючих кредитів).
Банки повинні визначати значення показників платоспроможності позичальника та його фінансової стійкості з урахуванням статистичних даних галузі господарства, у якій він працює, і даних про результати його діяльності.
4.3.1. Платоспроможність позичальника визначається за такими показниками:
коефіцієнт миттєвої ліквідності (КЛ1), що характеризує те, як швидко короткострокові зобов’язання можуть бути погашені високоліквідними активами:
Ав
КЛ1 = ------------,
Зп
де Ав — високоліквідні активи, до яких належать грошові кошти, їх еквіваленти та поточні фінансові інвестиції,
Зп — поточні (короткострокові) зобов’язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.
коефіцієнт поточної ліквідності (КЛ2), що характеризує можливість погашення короткострокових зобов’язань у встановлені строки:
Ал
КЛ2 = ---------------,
Зп
де Ал — ліквідні активи, що складаються з високоліквідних активів, дебіторської заборгованості, векселів одержаних,
Зп — поточні (короткострокові) зобов’язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.
коефіцієнт загальної ліквідності (КП), що характеризує те, наскільки обсяг короткострокових зобов’язань і розрахунків можна погасити за рахунок усіх ліквідних активів:
Ао
КП = ---------,
Зп
де Ао — оборотні активи,
Зп — поточні (короткострокові) зобов’язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.
4.3.2. Фінансова стійкість позичальника визначається за такими показниками:
коефіцієнт маневреності власних коштів (КМ), що характеризує ступінь мобільності використання власних коштів:
Вк — Ан
КМ = ----------------,
Вк
де Вк — власний капітал підприємства,
Ан — необоротні активи.
коефіцієнт незалежності (КН), що характеризує ступінь фінансового ризику:
Зк
КН = ------------,
Вк
де Зк — залучені кошти (довгострокові та поточні зобов’язання),
Вк — власний капітал.
4.3.3. Рентабельність позичальника визначається за такими показниками:
рентабельність активів:
Пч
Р = -------------,
А
де Пч — чистий прибуток,
А — активи;
рентабельність продажу:
Пч
Р = -------------,
Ор
де Пч — чистий прибуток,
Ор — обсяг реалізації продукції (без ПДВ).
4.3.4. Аналіз грошових потоків позичальника має здійснюватися з урахуванням такого показника:
співвідношення чистих надходжень на всі рахунки позичальника (у тому числі відкриті в інших банках) до суми основного боргу за кредитною операцією та відсотками за нею з урахуванням строку дії кредитної угоди (для короткострокових кредитів) та для суб’єктів господарської діяльності, що отримали кредит в іноземній валюті, — з урахуванням зміни валютного курсу:
(Нсм x n) - (Зм x n) - Зі
К = ----------------------------,
Ск
де Нсм — середньомісячні надходження на рахунки позичальника протягом трьох останніх місяців (за винятком кредитних коштів),
Ск — сума кредиту та відсотки за ним (за кредитами в іноземній валюті ця сума приймається до розрахунку з урахуванням зміни валютного курсу),
n — кількість місяців дії кредитної угоди,
Зм — щомісячні умовно-постійні зобов’язання позичальника (адміністративно-господарські витрати тощо),
Зі — податкові платежі та сума інших зобов’язань перед кредиторами, що мають бути сплачені з рахунку позичальника, крім сум зобов’язань, строк погашення яких перевищує строк дії кредитної угоди (за даними останнього балансу).
Для суб’єктів господарської діяльності, діяльність яких пов’язана з сезонним характером виробництва, середньомісячна сума надходжень визначається за 12 місяців.
Оптимальне теоретичне значення показника К — не менше ніж 1,5.
4.3.5. Також можуть бути враховані суб’єктивні чинники, що характеризуються такими показниками:
ринкова позиція позичальника та його залежність від циклічних і структурних змін в економіці та галузі промисловості;
наявність державних замовлень і державна підтримка позичальника;
ефективність управління позичальника;
професіоналізм керівництва та його ділова репутація;
інша інформація.
4.5. Класифікація позичальників — юридичних осіб (у тому числі банків) здійснюється за результатами оцінки їх фінансового стану:
Клас “А" — фінансова діяльність добра, що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов’язань за кредитними операціями, зокрема погашення основної суми боргу та відсотків за ним відповідно до умов кредитної угоди; економічні показники в межах установлених значень (відповідно до методики оцінки фінансового стану позичальника, затвердженої внутрішніми документами банку); вище керівництво позичальника має відмінну ділову репутацію; кредитна історія позичальника — бездоганна; крім того, позичальники-банки (резиденти) і банки-нерезиденти, що зареєстровані в країнах — членах СНД, дотримуються економічних нормативів. Одночасно можна зробити висновок, що фінансова діяльність і надалі проводитиметься на високому рівні. До цього класу можуть належати інші позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижче ніж показник А, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній.
Клас “Б" — фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за характеристиками до класу “А”, але ймовірність підтримування її на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою. Позичальники/контрагенти банку, які належать до цього класу, потребують більшої уваги через потенційні недоліки, що ставлять під загрозу достатність надходжень коштів для обслуговування боргу та стабільність одержання позитивного фінансового результату їх діяльності; крім того, позичальники-банки (резиденти) і банки-нерезиденти, що зареєстровані в країнах — членах СНД, дотримуються економічних нормативів. Аналіз коефіцієнтів фінансового стану позичальника може свідчити про негативні тенденції в діяльності позичальника. Недоліки в діяльності позичальників, які належать до класу “Б”, мають бути лише потенційними. За наявності реальних недоліків клас позичальника потрібно знизити. До цього класу можуть належати інші позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижче ніж “інвестиційний клас”, що підтверджений у бюлетені однієї
з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Standard &Poor`s, Moody`s тощо).
Клас “В" — фінансова діяльність задовільна і потребує більш детального контролю, крім того, позичальники — банки (резиденти) і банки країн — членів СНД дотримуються економічних нормативів. Надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного погашення кредитної заборгованості в повній сумі та в строки, передбачені договором, якщо недоліки не будуть усунені. Одночасно спостерігається можливість виправлення ситуації і покращення фінансового стану позичальника. Забезпечення кредитної операції має бути ліквідним і не викликати сумнівів щодо оцінки його вартості, правильності оформлення угод про забезпечення тощо. До цього класу можуть належати позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижче ніж показник В, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Standard & Poor`s,Moody`s тощо).
Клас “Г" — фінансова діяльність незадовільна (економічні показники не відповідають установленим значенням) і спостерігається її нестабільність протягом року; є високий ризик значних збитків; ймовірність повного погашення кредитної заборгованості та відсотків/комісій за нею є низькою; проблеми можуть стосуватися стану забезпечення за кредитом, потрібної документації щодо забезпечення, яка свідчить про наявність (схоронність) і його ліквідність тощо. Якщо під час проведення наступної класифікації немає безсумнівних підтверджень поліпшити протягом одного місяця фінансовий стан позичальника банку або рівень забезпечення за кредитною операцією, то його потрібно класифікувати на клас нижче (клас “Д"). До цього класу належить позичальник/контрагент банку, проти якого порушено справу про банкрутство.
Клас “Д" — фінансова діяльність незадовільна і є збитковою;
показники не відповідають установленим значенням, кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою (або безумовною гарантією), ймовірності виконання зобов’язань позичальником/контрагентом банку практично немає. До цього класу належить позичальник/контрагент банку, що визнаний банкрутом в установленому чинним законодавством порядку.
За результатами оцінки фінансового стану позичальник зараховується до відповідного класу. Позичальник/контрагент банку, проти якого порушено справу про банкрутство, а також банки, в яких відкликано банківську ліцензію, не можуть бути віднесені до класу, вище ніж клас “Г”.
4.8. Якщо на час укладення договору пролонгації (тобто продовження строку дії договору) кредитної операції з кредитоспроможним і надійним позичальником — юридичною особою, якого віднесено до класу “А” або “Б”, не спостерігається погіршення його фінансового стану і відсотки сплачуються своєчасно (за умови, що сплата відсотків за договорами передбачена не рідше одного разу на квартал), то така операція вважається строковою, тобто пролонгованою без пониження класу позичальника. Разом з тим надходження (крім кредитних коштів) на рахунки позичальника (контрагента банку) протягом первісного строку користування кредитними коштами згідно з кредитним договором мають перевищувати розмір заборгованості за кредитом не менше ніж у два рази та засвідчуватися документально. (Абзац пункту 4.8 в редакції Постанови Національного банку N 339 від 15.08.2003) Пролонговані кредити, які надані позичальникам — фізичним особам на придбання та удосконалення нерухомості, автотранспорту, товарів довгострокового використання, вважаються пролонгованими без пониження класу позичальника, якщо на час укладення угоди про пролонгацію кредитного договору позичальники — фізичні особи віднесені до класу “А” або “Б” та відсотки (комісії, інші платежі) сплачуються своєчасно. Пролонгація кредитів за інших умов розглядається як пролонгація з пониженням класу позичальника.