Грибкові ураження деревини

Деревина змінює свій колір і гниє при розвитку в неї грибів.

Гриби, які уражають деревину ,поділяються на дерево руйнуючі і дерево забарвлюючі.

Грибки, які спричинюють забарвлення і загнивання деревини бувають: лісові, які уражають тільки ліс, що росте; складські, які уражають зрубану деревину з якої зроблені дерев’яні частини і конструкції будівель.

Грибки які уражають деревину бувають різних видів ,які розрізняють за різними ознаками:

Грибкові ядрові п’ятна і полоси– ділянки ненормального забарвлення ядра (справжнього, несправжнього і спілої деревини) без зниження твердості деревини, які виникають в ростучому дереві під дією дереворуйнуючих грибків (перша стадія). Вони видні на торцях у вигляді плям різної величини і форми, конусовидних кілець і концентрованої зони суцільного ураження центральної частини стовбура, інколи з виходом на поверхню бурого, червонуватого, сірого і сіро-фіолетового кольорів, а на поздовжніх розрізах – у вигляді витягнутих плям і смужок тих же кольорів. На якість деревини ці вади істотно не впливають, лиш трохи знижують міцність при ударних навантаженнях, погіршують зовнішній вигляд і підвищують водопроникність деревини.

Ядрова гниль – ділянка ненормального забарвлення ядра (справжнього, несправжнього і спілої деревини), з пониженням твердості деревини, які виникають в ростучому дереві під дією дереворуйнуючих грибків (друга стадія). Вона спостерігається на торцях у вигляді плям різної величини і форми – конусів, кілець або концентрованої зони суцільного ураження центральної частини стовбура, інколи з виходом на периферію, на поздовжніх розрізах у вигляді витягнутих плям і смужок.

Ядрова гниль по кольору і характеру руйнування буває яскрава ситова, бура тріщинувата, біла волокниста.

Яскрава ситова ядрова гниль розвивається як правило в ростучому дереві і характеризується яскравим забарвленням, яка спричинена присутністю на бурому, червонувато-бурому або сіро-фіолетому фоні ураженої деревини численних дрібних білих і жовтуватих плям, стільникової або волокнистої структури. Уражена деревина довго зберігає цільність, при сильному руйнуванні стає м’якою і легко розпадається. Яскрава ситова гниль характерна для хвойних і листяних порід, в зрубаній деревині розвиток яскравої гнилі припиняється.

Бура тріщинувата ядрова гниль має бурий або сірий колір різних відтінків і тріщинувату призматичну структуру. Легко розпадається на частини і розтирається в порошок. Зустрічається на хвойних і листяних породах.

Біла волокниста ядрова гниль – відрізняється світло-жовтим або майже білим кольором і волокнистою структурою. Ураження деревини часто набуває яскравого забарвлення, яка нагадує малюнок мармуру, в якій світлі ділянки обмежені від більш темних тонкими чорними хвилястими лініями. При сильному руйнуванні деревина стає м’якою, легко розщіплюється на волокна і кришиться.

Ядрова гниль суттєво впливає на механічні властивості деревини. В залежності від розмірів ураження гниллю деревини знижується її сортність аж до повної неприродності.

Пліснява – являє собою грибницю і плодоношення пліснявих грибів на поверхні деревини, яка з’являється частіше за все на сирій заболоні при зберіганні лісоматеріалу. Ця вада являє собою окремі плями або суцільний наліт зеленого, синє-зеленого, голубого, чорного, рожевого або іншого кольору.

На механічні властивості деревини пліснява не впливає, але погіршує зовнішній вигляд, крім того, при виготовленні із деревини тари вона здатна переходити на харчові продукти і вироби, руйнуючи тваринні клеї. Після висихання легко змітається, інколи зоставляючи на поверхні деревини брудні або кольорові плями.

Заболонні грибкові забарвлення являють собою ненормальні забарвлення без зниження її твердості. Ця вада виникає в зрубаній деревині під дією дерево- забарвлюючих грибків і розповсюджуються в глибину деревини від торців і бокових поверхонь. На торцях заболоні грибкові забарвлення видні у вигляді плям різної величини і форми і суцільного ураження заболоні, на бокових поверхнях – у вигляді витягнутих плям, і смужок суцільного ураження заболоні. Ця вада властива всім породам дерева, але в більшій мірі хвойним.

Заболонні грибкові забарвлення поділяються: по кольору – синюватість, тобто сіре забарвлення заболоні з синюватим або зеленуватим відтінком. Кольорові заболонні плями – забарвлення заболоні в оранжевий, жовтий, рожевий, світло-фіолетовий і коричневі кольори;

По інтенсивності кольору – світлі і темні; світлі заболонні грибкові забарвлення забарвлюють деревину в кольори, які не маскують її текстуру, а темні – в «густі», насичені тони, які маскують її текстуру;

По глибині проникнення в деревину – поверхневі глибокі і підшарові поверхневі заболонні грибкові забарвлення проникають на глибину більше 2 мм., глибокі на глибину більше 2 мм., підшарові розташовуються на деякій відстані від поверхні сортаменту.

Заболонні грибкові забарвлення не впливають на механічні властивості деревини (глибока синюватість трохи знижує опір деревини ударним навантаженням), але погіршують її зовнішній вигляд і підвищують водопроникність. Грибки які забарвлюють заболонь, можуть руйнувати клин і лакофарбові матеріали.

Побуріння – буре забарвлення деревини заболоні різних відтінків, різної інтенсивності і рівномірності. З’являється в зрубаних деревах в результаті біохімічних процесів з участю грибків або без них і визиває деяке зниження міцності деревини. Ця вада виникає перед утворенням заболонної гнилі.

Побуріння розповсюджується в глибину деревини від торців і бокових поверхонь. Спостерігається тільки на світлих розрізах деревини: на торцях у вигляді плям різної величини і форми , на бокових поверхнях у вигляді витягнутих плям, смужок і суцільного ураження заболоні. Найбільш часто побуріння уражає деревину листяних порід ,особливо березу, бук і вільху. Побуріння розрізняють торцеве і бокове. Торцеве побуріння починається із торця і розповсюджується вздовж волокон деревини, а бокове – від бокової поверхні сортамента і розповсюджується до його центру.

Побуріння мало змінює міцність при статичних навантаженнях і твердість деревини, але знижує ударну в’язкість при згині, погіршує зовнішній вигляд деревини, а у бука зменшує водопроникність. Столяру початківцю необхідно навчитися відрізняти здорову деревину від деревини, ураженої настільки, що її механічні властивості не дозволяють використовувати для певних видів робіт (під навантаженням, в агресивному середовищі).

Заболонна гниль – ненормальне забарвлення ділянки заболонні без зниження або із зниженням твердості деревини. Ця вада виникає в сухастої, зрубаної складованої деревини під дією дереворуйнуючих грибків. Заболонна гниль розповсюджується в глибину деревини від торців і бокових поверхонь. На торцях спостерігається у вигляді у вигляді плям різної величини і форми та суцільного враження заболонні, на поздовжніх розрізах – у вигляді витягнутих плям , смуг і суцільного ураження заболонні.

Заболонна гниль притаманна всім породам дерев. У хвойних порід деревина набуває жовтого або жовто-бурого забарвлення, у листяних – яскраву, яка нагадує малюнок мармуру. Розвивається при тривалому і неправильному зберіганні, частіше за все в круглих лісоматеріалах. У листяних порід заболонна гниль, як правило починається після побуріння і може переходити в ядро. Розрізняють заболонну гниль тверду і м’яку.

Тверда заболонна гниль близька по твердості до оточуючої деревини, а м’яка має понижену твердість. Тверда заболонна гниль знижує міцність деревини при статичному згині на 22%, при стискуванні вздовж волокон на 20-25%. М’яка заболонна гниль різко знижує механічні властивості деревини.

Зовнішня трухлява гниль являє собою ділянки ненормального забарвлення, структури і твердості деревини, яка виникає в лісоматеріалах при їхньому тривалому зберіганні під дією дереворуйнуючих грибків. Ця вада спостерігається переважно в зовнішній як заболонній, так і ядровій частині сортаменту, яка охвачує її по всьому поперечному розрізу або тільки по частині і розповсюджується в глибину і нерідко розвивається по тріщинам.

Зовнішня трухлява гниль характеризується бурим кольором різних відтінків і тріщиноватої призматичної структури. Ураження трухлявою гниллю деревина легко розпадається на частини і розтирається на порошок. На поверхні ураженої деревини часто спостерігаються грибниці, і плодові тіла.

Зовнішня трухлява гниль різко знижує механічні властивості деревини, процес руйнування може продовжуватися не тільки у вологій, але і в відносно сухій деревині. Ураження деревини грибками – небезпечне джерело грибкової інфекції для дерев’яних конструкцій і споруд.

Пошкодження деревини комахами:

Сукупність ходів і отворів, які пророблені в деревині комахами і їх личинками називають червоточиною. Вони спостерігаються на поверхні лісоматеріалів у вигляді борозен або канавок. В залежності від глибини проникнення червоточини бувають поверхневі ,неглибокі, глибокі і наскрізні.

Поверхнева червоточина проникає в деревину на глибину до 3мм, неглибокі – до 15мм в круглих лісоматеріалах і не більше 5мм в пило- продукції, глибока – на глибину від 15мм і більше в круглих лісоматеріалах і більше 5мм в пилопродукції. Сквозні червоточини виходять на дві протилежні сторони сортаменту пиломатеріалу.

По розміру отворів червоноточини поділяють на некрупні і крупні . Не крупні червоточини характеризуються отворами з діаметром до 3мм, а крупні – з діаметром більше 3мм.