2. Інститут місцевого самоврядування у вітчизняному законодавстві.
Основні положення чинної нормативної бази щодо регулювання місцевих фінансів в Україні передбачають наступне (табл. 1.1):
Таблиця 1.1
Чинна нормативна база регулювання місцевих фінансів
Нормативний акт |
Основні положення |
Конституція України (28.06.96 р.) |
- закріплення інституту місцевого самоврядування в Україні; - визначення повноважень органів місцевого самоврядування, матеріальної і фінансової основи самоврядування; - гарантування фінансування державою делегованих повноважень |
Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» (21.05.97 р.) |
- визначення принципів місцевого самоврядування; - закріплення повноважень органів місцевого самоврядування (рад, їх голів, виконавчих органів). |
Бюджетний кодекс України (22.06.01 р.), 2010р. |
- визначення складу місцевих бюджетів; - розподіл доходів і видатків між бюджетами; - формування процедури міжбюджетних відносин; - визначення порядку розрахунку дотацій вирівнювання; - визначення порядку органзації місцевих запозичень; - встановлення відповідальності і контрольних повноважень всіх учасників бюджетного процесу; - заборона створення позабюджетних фондів та здійснення міжбюджетних позичок. |
Щорічні Закони України «Про Державний бюджет України» |
- визначення складу загального і спеціального фондів місцевих бюджетів; - формування взаємозв'язку між Державним бюджетом та місцевими бюджетами; - визначення обсягів та особливостей перерахування міжбюджетних трансфертів; - визначення додаткових положень, що регламентують бюджетний процес |
У Конституції України як основному законі закріплено існування місцевого самоврядування, яке визнається і гарантується державою (ст. 7). Суб'єктом місцевого самоврядування визнана територіальна громада, а не адміністративні одиниці, як це було встановлено в Законі Української РСР «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування».
У ній відображено основні фінансові аспекти забезпечення функціонування місцевого самоврядування.
Так, ст. 140 Конституції передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.
Статтею 142 Конституції України вказано, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних та обласних рад.
У цьому нормативному документі передбачено можливість об'єднання територіальними громадами на договірних засадах об'єктів комунальної власності, коштів бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ. За цих умов держава надає фінансову підтримку органам місцевого самоврядування при формуванні доходів відповідних бюджетів та компенсує витрати, які виникають внаслідок рішень державної влади.
У Конституції відображено основні права органів місцевого самоврядування, повноваження, пов'язані з матеріальною та фінансовою основою їх існування, серед яких:
- управління органами місцевого самоврядування майном, що є в комунальній власності;
затвердження місцевих бюджетів;
контроль за виконанням місцевих бюджетів;
встановлення місцевих податків та зборів;
-утворення, реорганізація та ліквідація комунальних підприємств, установ та організацій, контроль за їхньою діяльністю.
Відповідно до Конституції України, органам місцевого самоврядування можуть надаватися окремі повноваження. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому Законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності. Проте держава залишає за собою право контролювати здійснення органами місцевого самоврядування повноважень органів виконавчої влади.
21 травня 1997 р. в Україні був прийнятий закон «Про місцеве самоврядування в Україні». Він визначив основні організаційні питання функціонування інституту місцевого самоврядування, детально окреслив повноваження рад, їх голів, виконавчих органів, а також організаційно-правову. матеріальну та фінансову основу місцевого самоврядування. Відповідно до ст. 2 цього Закону місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.
Отже, якщо в Конституції місцеве самоврядування представлено як право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення, то в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» підкреслена гарантія цього права з боку держави.
Місцеве самоврядування, відповідно до Закону, виступає не тільки як гарантоване державою право, але і як реальна здатність
територіальної громади самостійно або під відповідальність органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб вирішувати питання місцевого значення.
Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено принципи, на основі яких здійснюється функціонування інституту місцевого самоврядування в Україні, зокрема:
народовладдя;
законності;
гласності:
колегіальності;
поєднання місцевих і державних інтересів:
виборності;
правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності у межах повноважень;
підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб;
державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування:
судового захисту прав місцевого самоврядування.
Система місцевого самоврядування в Україні включає:
територіальні громади;
сільські, селищні, міські ради;
сільських, селищних, міських голів;
виконавчі органи сільських, селищних, міських рад;
районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;
- органи самоорганізації населення.
Органи місцевого самоврядування є юридичними особами, наділеними власними повноваженнями, що діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність. їм можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Прийняття Бюджетного кодексу України визначає систему міжбюджетних відносин на основі подальшої децентралізації функцій і повноважень між різними рівнями органів влади та наближення суспільних послуг до місця їх безпосереднього споживання, посилення ролі місцевого самоврядування через запровадження прозорої та стабільної системи взаємовідносин між державними та місцевими бюджетами, дає можливість підвищити активність територіальних громад щодо наповнення бюджетів і, насамперед, на збільшення видатків, які не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів.
Прийняття Бюджетного кодексу сприяло закріпленню джерел доходів за власними повноваженнями органів місцевого самоврядування. Таким чином, норми, передбачені в даному документі, сприяють посиленню інституту місцевого самоврядування та місцевих фінансів, оскільки дозволяють залучати територіальні громади до активного наповнення бюджетів, ефективного їх використання.
У щорічних законах «Про Державний бюджет України» визначається склад загального і спеціального фондів місцевих бюджетів, взаємовідносини між Державним бюджетом України та місцевими бюджетами, обсяги та особливості перерахування міжбюджетних трансфертів, додаткові положення, які регламентують бюджетний процес.