1.3. Безмежна іронія

«Самая главная мысль, которая возникает после прочтения книги, — как же можно так искусно осмеять гадости, которые случаются с нами в жизни?»©BroadRT

Іронія – це надійний і міцний фундамент, що став фірмовим для багатьох відомих письменників. А Террі Пратчетт використовує його і як якісний цемент, і як блискучу поліровку. Кожне слово, кожну думку автор виділяє тонким відтінком сарказму… І кожного разу письменнику вдається створити неймовірно широкий діапазон настрою: від щирого захоплення, коли подія чи предмет описується з небувалим піднесенням, до саркастичного натяку на негативні якості навіть найпозитивнішого персонажу. Вражає, що, оперуючи короткими, необразливими фразами, Пратчетт дістає такий приголомшливий ефект. Іронія віконним протягом обіймає увесь твір, пролітаючи непомітно, мов теплуватий вітер, але створюючи насправді незвичний настрій. Легкий флер божевілля розквітає під дією спокійної докірливості… Можна і без «Google» зрозуміти, що Террі Пратчетт родом з Англії. Іноді у читача виникає дивне відчуття – неначе автор стоїть над усіма своїми героями, сховавшись за хмарами, і час від часу визирає з-за свого укриття, щоб дізнатись, як там, внизу, справи. Іноді, коли персонажі починають виробляти щось ну зовсім неприпустиме, він перевалюється через край хмари і картинно погрожує їм пальцем. Та це слугує тільки каталізатором масштабної катастрофи. Іронією дихає кожна сцена. Пародія на сучасну, «молодіжну» мову; варта, що відпускає злодія тільки тому, що такий кінець виглядає недостатньо епічно; бог, який дізнається про Це від простих смертних, до того ж, вчених чарівників… І навіть паралелі, що можна провести між ІксІксІксІксом та реально існуючою Австралією. Це яскраво, смішно і цікаво. А також, як не дивно, спонукає до активного мислення. Пратчетт вимальовує світ таким, як він є, таким, яким він повинен бути і таким, яким ми його бачимо. Притому контрасту, навіть найслабшого, між цими поняттями немає: лише ідеальне поєднання переконаних антонімів.

«Сарказм, который, по идее, должен быть злым, злым не получился. Вывод: это не сарказм, а крайне удавшаяся Пратчетту ирония»©Venzel

Об’єднуючи вищезазначені твердження, можна з впевненістю сказати, що Террі Пратчетт створює свою особливу, по-справжньому англійську іронію саме за допомогою натяків. Їх також можна назвати пародіями – на соціальні явища, на завжди актуальні проблеми, і навіть на саму Смерть... Такі натяки можна зустріти і в інших творах цього автора: зокрема, у книзі «Музика Душі» (Soul music), або «Варта! Варта!» (Guards! Guards!). У першій міститься масивна пародія на широку індустрію рок-музики, розкривається у повному обсязі вплив музики на людину – а саме, на її особистість. У другій згаданій мною книзі можна відкрити прірву невеличких натяків на сучасні проблеми – наприклад, щодо низької зарплати Служителів Порядку, і їх халатності по відношенню до виконання своїх обов’язків, з огляду на мовчазне благословення Правителем убивств і грабунків. Корупція, сліпа віра громадян у те, що все минеться без їх прямого втручання, і те, що «світ врятують ті, від кого цього не чекаєш». Про останнє явище у мене ще буде нагода розповісти у пункті «Самоіронія персонажів». Надалі ці два пункти будуть тісно пов’язані між собою.