- •Предмет, метод I завдання курсу
- •1.2. Поняття і завдання дисципліни «Економіка природокористування»
- •1.4. Навколишнє природне середовище як об'єкт пізнання
- •Питання та завдання для обговорення
- •Завдання
- •Відмінності раціонального і нераціонального природокористування
- •Рекомендовані теми рефератів
- •Тема 4 ресурсозбереження й ефективність використання вторинних ресурсів
- •6.2. Роль науково-технічного прогресу (нтп) у ресурсозбереженні
- •6.3. Еколого- економічні пріоритети у вирішенні проблеми відходів
- •Питання та завдання для обговорення
- •Завдання
- •Рекомендовані теми рефератів
- •Тема 5 економічна ефективність природоохоронних заходів
- •7.2. Особливості оцінки економічної ефективності природоохоронних заходів
- •7.3. Класифікація збитків та їх характеристика
- •Елементи додаткових витрат через забруднення навколишнього природного середовища
- •7.4. Механізм формування економічного збитку
- •7.5. Методика розрахунку економічного збитку
- •7.6. Економічна ефективність природоохоронних заходів
- •Питання та завдання для обговорення
- •Завдання
- •Рекомендовані теми рефератів
- •Тема 8 фінансово-економічний механізм природокористування
- •8.1. Механізми реалізації еколого-економічної політики
- •8.2. Економічні інструменти екологічної політики
- •8.3. Плата за забруднення навколишнього природного середовища
- •Нормативи збору, який справляється за викиди в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення
- •Питання та завдання для обговорення
- •Завдання
- •Рекомендовані теми рефератів
- •Тема 9 принципи екологічного законодавства україни та економіко-екологічна відповідальність
- •9.1. Історичні аспекти розвитку екологічного законодавства України
- •9.2. Міжнародний досвід екологічного законодавства
- •9.3. Поняття і система екологічного законодавства України
- •Питання та завдання для обговорення
- •Завдання
- •Рекомендовані теми рефератів
Тема 5 економічна ефективність природоохоронних заходів
Основні природоохоронні заходи
Зростаючі технічні можливості людини ускладнюють її стосунки з природою. Сучасна господарська діяльність, обсяг якої подвоюється приблизно через кожні 12-15 років, зумовлює різкі зміни в природному середовищі. Щорічно світові запаси природних ресурсів скорочуються більше ніж на 100 млрд. тонн. Відбувається забруднення навколишнього середовища викидами пилу, окислів азоту, двоокису сірки та інших речовин.
Під забрудненням навколишнього середовища розуміють зміни його властивостей (хімічних, механічних, фізичних і пов'язаних з ними інформаційних), які відбуваються в результаті природних або штучних процесів і призводять до погіршення функцій довкілля стосовно будь-якого біологічного, технологічного об'єкта чи людського середовища.
Забруднення навколишнього природного середовища має негативний вплив на всі сфери господарської діяльності: сільське господарство, промисловість, рибне господарство та інші. Забруднення природного середовища впливає на зростання захворювань серед населення, негативно позначається на житлово-комунальному господарстві, спричиняючи зниження довговічності будівельних конструкцій, зменшення природного освітлення промислових майданчиків і міських територій, збільшення витрат на прибирання територій тощо.
Актуальною стала проблема негативного впливу промислових викидів на погіршення якості природи, прискорення корозії основних фондів, недовикори-стання сировини й палива, зростання відходів.
На охорону навколишнього природного середовища і раціональне його використання потрібні чималі витрати. Ці витрати необхідні для розробки й реалізації заходів, спрямованих на:
- усунення або зниження викидів до гранично допустимих норм;
- нейтралізацію шкідливих факторів забруднення;
- зменшення шкідливого впливу забруднення на реципієнтів.
До першої групи заходів належать:
- удосконалення технологічних процесів у напрямі зменшення викидів у навколишнє середовище;
- перехід у всіх видах виробництва на ресурсозберігаючі, маловідх]дні технології;
- постійне поліпшення якості використовуваного природного ресурсу;
- установка та вдосконалення очисних споруд з наступною утилізацією відходів;
- перехід на комплексне використання сировини;
- постійний жорсткий контроль за забрудненням і зменшенням викидів.
Друга група заходів:
- зменшення концентрації шкідливих речовин та їх агресивності при розбавленні промислових викидів і стічних вод;
- суворе дотримання вимог щодо встановлення санітарних охоронних зон навколо промислових виробництв, проведення та збереження озеленення міст і селищ;
- максимально можлива нейтралізація викидів, їх захоронения або консервація;
- вибір оптимального розташування промислових виробництв і транспортних магістралей з точки зору збереження навколишнього середовища;
- здійснення раціонального планування міських споруд і будинків з метою провітрювання, зниження шумового навантаження;
- створення системи охорони природних територій та доцільне використання фізико-хімічних процесів впливу на природне середовище, наприклад, виклик штучних опадів.
До третьої групи заходів слід віднести:
- створення умов для доочистки елементів навколишнього середовища перед їх використанням;
- установка кондиціонерів у приміщеннях;
- здійснення доочистки води перед використанням;
- застосування під час будівництва, реконструкції і модернізації нових, більш стійких матеріалів;
- виведення нових сортів і видів сільськогосподарських культур, тварин, більш стійких до забруднення навколишнього природного середовища;
- проведення профілактичних заходів, спрямованих на зниження шкідливого впливу забруднення середовища на сільськогосподарські угіддя, культури й тварин.
Останнім часом витрати на попередження забруднення навколишнього природного середовища і ліквідацію його негативних наслідків значно зросли в усіх економічно розвинутих країнах, тенденції зростання будуть зберігатись і в майбутньому (чого не відбувається, на жаль, в Україні). Усе це потребує дуже зваженого підходу до проблем збереження природи.
Сучасні дослідження свідчать, що витрати на природоохоронну діяльність у кожен поточний момент знижують темпи економічного зростання і тому змушують вишукувати резерви для підвищення ефективності суспільного виробництва. Але якщо говорити про майбутнє, то в кінцевому підсумку економічно обґрунтовані вкладення в збереження природного середовища не будуть перешкоджати прискоренню економічного зростання, бо створюватиметься можливість раціонального використання ресурсів природи для більш повного відтворення робочої сили в навколишньому середовищі, стан якого поліпшуватиметься. Для цього, безумовно, треба створювати всі необхідні умови, й держава та міжнародна спільнота повинні це постійно робити.