Білорус Тетяна Валеріївна; Горбась Ірина Миколаївна

Історія менеджменту Розписати портрет ідеального менеджера(керівника). Освіта, кваліфікація, професійні знання, функції, стиль управління.

Вступ або поняття та сутність менеджменту

1. Поняття менеджмент та необхідність управління організаціями.

2. Методи дослідження у менеджменті.

3. Історія розвитку менеджменту.

1.

Управління – це цілеспрямована дія на об’єкт з метою зміни його стану або поведінки у зв’язку зі зміною обставин.

Менеджмент – цілеспрямований вплив на колектив працівників або окремих виконавців з метою виконання поставлених цілей та завдань

Адміністрування поширюється на управління державними установами або на позначення процесів керування діяльністю апарату управління підприємства.

Керування поширюється на мистецтво тієї або іншої особи впливати на поведінку і мотиви діяльності підлеглих з метою досягнення цілей організації.

Підходи щодо визначення сутності менеджменту:

1. Менеджмент – це професія, орієнтована на практичне використання. В даному аспекті головне – це є результат, який забезпечується накопиченим досвідом менеджера.

2. Менеджмент – це процес досягнення мети організації за допомогою інших людей. В цьому аспекті головне для менеджера – це мистецтво спілкування з людьми та керування ними.

3. Менеджмент – це процес прийняття раціональних рішень. Головне для менеджера - це пошук оптимальних управлінських рішень за допомогою різних систем наукових знань.

Менеджмент – це одночасно система наукових знань, мистецтва та досвіду втілених у діяльність професійних управлінців для досягнення цілей організації шляхом використання праці інтелекту та мотивів поведінки інших людей.

2.

Основні методи дослідження:

1. Конкретно історичний – передбачай вивчення досліджуваного явища у розвитку з урахуванням причин, умов та чинників, які зумовили зміни та тенденції розвитку явища.

2. Системний метод – постає як сукупність методологічних засобів, процедур, прийомів спрямованих на дослідження складних об’єктів з урахуванням усіх наявних взаємозв’язків та динамічних характеристик.

3. Аналітичний метод – полягає у розчленуванні цілого на частини і розгляді їх як цілого.

4. Балансовий метод – використовують для вимірювання впливу чинників на узагальнюючий показник.

5. Експертні методи – використовують за умови коли не можливо кількісно визначити певні параметри.

6. Економіко-математичні методи – до них відносять методи вивчення випадкових або ймовірнісних явищ.

7. Соціологічні методи – ґрунтуються на опитуванні вибірки цільових респондентів.

3.

Закономірності управління

Закономірності управління відбивають об’єктивно існуючі істотні взаємозв’язки різних елементів, що повторюються, а також явищ у процесі управління. Їх розділяють на загальні і одиничні. Загальні закономірності властиві всім системам управління, а одиничні пов’язані з функціонуванням окремих галузей, підприємств та організацій.

Загальні закономірності:

1. Закономірність відповідності соціального змісту управління, формам власності на засоби виробництва. Призводить до створення систем управління адекватних формам власності на засоби виробництва.

2. Переважна ефективність свідомого планомірного управління. Система управління з плановою регуляцією цих процесів, що протікають у ній і потенційно і фактично ефективніша за систему управління зі стихійною регуляцією процесів.

3. Закономірність співвідношення керуючої і керованої систем, суб’єкта і об’єкта управління. Означає співвідношення сфери управління вимогам об’єкта управління. Посилення процесів поділу і кооперацій праці в управлінні.

4. Одиничні закономірності

Часткові закономірності:

1. Закономірність зміни функції управління – означає зростання деяких функцій і знищення інших на різних ієрхічних рівнях управління.

2. Закономірність оптимізації числа, ступенів управління. Припускає усунення зайвих ланок управління, що підвищує гнучкість та оперативність.

3. Закономірність концентрації функції управління. Полягає в тому, що кожна ступінь управління прагне до більшої концентрації функцій, тобто до розширення і росту чисельності управлінського персоналу.

4. Закономірність поширеності контролю. Відображає залежність між числом підлеглих і можливостями ефективного управління їх діяльністю і контролю їх дій з боку керівника.

Хміль виділяє таку систему закономірностей менеджменту:

1. Відповідність організації та управління стану розвитку суспільства.

2. Диверсифікація виробництва та управління.

3. Співвідносність керуючої і керованої системи.

4. Децентралізація та демократизація управління.

5. Визначна роль людського фактору у виробництві і управлінні.

Закономірності управління мають об’єктивний характер і реалізуються в процесі управлінської діяльності людей. Закономірності управління повинні повною мірою враховуватися при формуванні принципів в управлінні.

Знайти інші закономірності та пояснити їх властивості.

Закони управління