11. Методологія та теорія вартості Сміта

(1723 –1790 Методології Сміта притаманна двоїстість. Як теоретик і аналітик він досліджує внутрішні зв’язки “фізіології суспільства”, з іншого боку як спостерігач він просто фіксує зовнішні форми та зв’язки у тому вигляді, як вони проявляються на поверхні. така двоїстість методології позначилась на тлумаченні Смітом багатьох економічних категорій: вартості, прибутку, ренти.

Центральне місце в методології досліджень А.Сміта займає концепція економічного лібералізму, в основу якої, як і фізіократи, він поклав ідею природнього порядку, тобто ринкових економічних відно-син. Він виходив з того, що люди, надаваючи один одному послуги, обмінюючись працею і його продуктами, керуються перш за все прагненням до особистої користі. Але переслідуючи особисту користь, кожна людина, вважав він, сприяє інтересам всього суспільства - зростанню виробничих сил. У зв’язку з цим, він пише про «невидиму руку», яка керує складною взаємодією господарської діяльності індивідів, і «економічну людину».

Економічне життя за А.Смітом, розвивається окремо і незалежно від волі людей‚ і їх свідомих поривів. Це дозволило йому зробити висновок про визначенність економічних явищ за об’єктивними законами. Але, керуючись такими міркуваннями, А.Сміт не зміг відо-бразити історичного перехідного характеру способів виробництва: він розглядав економічні категорії в якості вічних, а не історичних законів.

Як і представники класичної школи, А.Сміт прагнув проникнути у внутрішню фізіологію суспільства‚ і в зв’язку з цим широко користувався методом логічної абстракції. Але не менш важливою задачею економічної науки він вважав за необхідність показати конкретну картину економічного життя, виробити рекомендації для економічної політики. Для досягнення цієї цілі‚ він зводив у систему поверхневі явища без зв’язку їх з внутрішнім способом дослідження, яким користувався в першому випадку. Це привело до певного дуалізму його методології. В результаті економічна система А.Сміта наслідувала всі проти-річчя його метода дослідження. І яскравим прикладом того є двостороннє трактування вартості. Свій вплив на економічні погляди Сміта зробило і недостатнє розуміння їм‚ історичних процесів зміни одних економічних відносин - іншими.

Теорія вартості.

В основу власного дослідження А.Сміт поклав трудову теорію вартості, рахуючи закономірним‚ визначення вартості витраченою працею‚ і обмін товарів‚ відповідно закладеного в цей обмін‚ кількості праці. Їм була здійснена спроба аналізу реальної системи грошово-товарного обміну і ціноутворення‚ в умовах капіталізму вільної конкуренції.

А.Сміт визначив і розмежував споживчу і мінову вартість товару. «Слово «вартість» - писав він, - має два різні значення: інколи воно означає корисність будь-якого предмета, а інколи, можливість придбання інших предметів, яке дає володіння цим предметом. Першу можна назвати споживчою вартістю, другу- міновою вартістю». При цьому для А.Сміта характерно визначення вартості тільки кількістю праці, але в аналізі ціни на товар, він коливається між різними визна-ченнями мінової вартості:

вартістю товару є витрачена на його виробництвво праця;

вартістю товару є праця, на яку може бути куплений товар.

Таке положення вірне тільки в умовах простого товарного виробництва. При капіталізмі ж‚ має місце протилежне явище: кількість праці, яка виражена товаром, в результаті операції купівлі-продажу одержує в свою власність‚ ще більшу кількість праці.

А.Сміт вважає, що в обміні, при капіталістичних формах господарства, загальний закон рівноцінності товарів втрачає свою силу. Він приходить до висновку, що в умовах капіталізму робочий час перестає бути постійною мірою, який регулює вартість товару. Тому‚ для умов капіталізму йому прийшлося сконструювати іншу теорію, згідно якої вартість товару утворюється шляхом додавання заробітної платні, прибутку і ренти, що припадають на одиницю товару. Але ця теорія не враховувала постійний капітал.

Раціональним зерном в концепції вартості А.Сміта стало розуміння, що величина вартості визначається не фактичними витратами праці окремого товаровиробника, а тими витратами, які в середньому необхідні для даного стану виробництва. Він також зауважував‚ що кваліфікована і складна праця створює за одиницю часу більше вартості, ніж некваліфікована і проста, і може бути зведена до останьої за допомогою коефіцієнтів.

Про подальший розвиток А.Смітом теорії вартості свідчило‚ розмежування природньої і ринкової цін товару, причому перша розумілась спочатку‚ як грошове вираження вартості. А.Сміт писав, що природня ціна товару «як би представляє собою центральну ціну, до якої постійно тяжіють ціни всіх товарів». Цим він започаткував дослідження конкретних факторів, що викликали відхилення цін від вартості.

В цілому ж погляди А.Сміта на співвідношення між вартістю і доходами‚ характеризуються подвійністю і протиріччями, що являється наслідком дуалізму його методології

14. Економічна система Рікардо

1) усі доходи прибутки створюються у виробництві проведенні,здійсненні,провадженні,виробництву,проведенню,здійсненню,провадженню

2) "теорія вартості"

- споживча вартість (корисність) – не є являється мірою заходом вартості

- мінова вартість (вартість) – визначається обумовлюється витратами праці на їхнє виробництво проведення,здійснення,провадження а не корисністю

3) ціна як грошове вираження вартості

- природна ціна – вираження вартості

- ринкова ціна пов'язана з відхиленням ухиленням від ціни під дією попиту та пропозиції

- ціна складається в процесі процесу,процесові виробництва проведення,здійснення,провадження

4) ріст зростання,збільшення,зріст продуктивності праці веде провадить до зменшення вартості

5) теорія ренти. рента – частка доля продукту землі, яка сплачується землевласникові землевласнику за її користування. Головна думка – рента створюється працею, а не є продуктом природи. величина розмір ренти залежить від : родючості, місцезнаходження, величини розміру,розміри вкладеного капіталу

6) капітал – частина частину багатства, що вживається у виробництвіпроведенні,здійсненні,провадженні,виробництву,проведенню,здійсненню,провадженню. Основний Основної,Основній,Основною, оборотний

7) гроші – паперові гроші існують, якщо вони розмінюються на золото по твердому твердім співвідношенню, але їхня цінність залежить тільки від їхньої кількості в обігу звертанні,зверненні,обертанні,поводженні,обігові,звертанню,зверненню,обертанню,поводженню

8) "теорія заробітної плати"

- зарплата – ринкова ціна праці, яка коливається навколо своєї основи – природної ціни

- природна ціна праці (вартість засобів існування робітника і його родини сім'ї, яка залежить від кількості предметів життяжиттю, які можна на них купити)

- прожитковий мінімум залежить від історичних умов і традицій і сформованих норм споживання

9) приймав "теорію народонаселення" Мальтуса

10) кризи надвиробництва неможливі

11) теорією відносних або порівняльних переваг: кожна країна зацікавлена спеціалізуватися на виробництві в якому вона має найбільшу переваги (як у біля Сміта) або найменшу слабкість. Тобто з якого вона має найбільш відносну вигоду.

15. Економічні погляди представників утопічного соціалізму

Суть соціалістичної ідеї – переконання у можливій побудові суспільства всезагальної рівності і справедливості, вільного від насилля та гніту. Прибічники соц.ідеї критикували пороки суч. їм суспільства, протиставляючи йому моделі соц.структури, здатної забезпечити справедливість і різноправ”я для всіх членів общини.

Томас Мор (1478-1535) „Утопія” (1516). Уявлення про ідеальний сусп.пристрій. Але ці уявлення виявилися настільки типовими для соціалістичн.проектів, що всі їх стали об”єднувати поняттям „утопічні”. Характерна риса – негативне ставлення до приватної власності. Загальна власність припускала і відповідний спосіб розподілу: подукт, який належав всім, розподілявся ценрталізовано за зрівняльним принципом, чим і досягалася рівність. Це породжувало проблему стимулів до праці. Вихід вбачався в обов”язковості праці. Мор припускав наявність сіфогрантів для контролю. Кожний винонує доручений йому вид праці, відповідно до завдань змінює вид діяльності, за строго визначеними нормами одержує належну йому частку продукту.

Сен-Сімон (1760-1825) „Листи женевського жителя до сучасників”, „Про індустріальну систему”, „нове християнство”. Дійде висновку, що проголешені ідеали свободи, рівності і братерства можуть бути реалізовані лише за умови докорінної перебудови суспільства на соціаліст.началах. Спробував обгрунтувати об”єктивну необхідність руху до соціалізму посиланням на процес історичної еволюції. Суч.суспільство склад з двох основних класів: дозвільних власників і трудящих індустріалів. У майб сусп буде відсутнім паразитичне привласнення, оскільки буде ліквідована приватна власність. Праця буде загальною. Положення людей буде визнач. Їхніми здібностями, а доход кожного – внеском у загальну справу. На зміну анархії вироб – планомірна його організація. Рух до нового сусп буде реалізовув шляхом поступових мирних перетворень на основі досягнення матеріального благополуччя і духовного перевиховання силою переконання й особистого прикладу.

Фур”є (1772-1837) „Трактат про домашню і землеробську асоціацію”, „Новий господарський і соцістарний світ”. Зосередив увагу на деталях, досліджуючи первинну ланку соціал.сусп. Описує всі деталі виробн і побуту у фаланганах, які будуються за принципом асоціації – добровільного об”єднання людей, які живуть і працюють разом. Праця є загальною і обов”язковою, організ на основі принципу зміни праці. В майб передбачена часта зміна діяльності. Регламентований побут. Дом госп замінене громадським харчуванням і обслуговуванням. Розподіл створеного продукту. Здійснювався у вигляді виплати дивідентів на акції. Фур”є майже не торкається питання про взаємовідносини між фалангами.

Роберт Оуен (1771-1858) Не тільки пропонував проекти соціальних перетворень, але і намагався реалізувати їх на практиці. Сусп повинне склад з трудових кооперативних громад, де людиспільно працюють і спільно володіють засобами виробництва. Передбачена зміна праці, участь у багатогранній діяльності громади. Витрачена праця створює вартість, яка повинна розподіл. Між учасниками господ.процесу відповідно до трудового внеску кожного. Капіталізм порушує принцип справедливого обміну по витратах праці. Власники праці не доплачують робітникам і засобом такого пограбування стають гроші. Щоб ліквід цю несправедливість: відмовитися від приватної власності, ввести прямий обмін відповідно до затрат праці.