12.2. Конструктивні системи об 'ємно-блочних будівель

В практиці будівництва поширені такі кон­структивні системи об'ємно-блокових будівель: блокові і блочно-панельні.

При блочній системі (рис. 12.4, а, б) будинки складаються з окремих блоків, що встановлю­ються поряд і один на одного. Ця схема дає мож­ливість більшу частину робіт перенести в завод­ські умови, тому являється найбільш індустрі­альною. В будівлях в дванадцять поверхів нижні поверхи монтують із блоків-кімнат більшої міц­ності, ніж верхні поверхи. Блоки в межах поверху можуть западати або виступати за площину фа­саду, збагачуючи зовнішній вигляд будівлі.

Недоліком цієї схеми є наявність подвійних внутрішніх стін і перекриттів, тобто невиправ­дана витрата матеріалів.

В блочно-панельній системі (рис. 12.4, в) поряд з блоками застосовують панелі, які дають змогу мати одношарові стіни. В проміжках між блоками утворюються приміщення збільшеної площі. Основним недоліком будівель цієї схеми є потреба виконання більш як половини опоряджувальних робіт на будівельному май­данчику. В практиці проектування і будівництва широко застосовують комбіновані системи. Вони являють собою розвиток великопанельного будів­ництва з введенням об'ємних елементів, які ви­магають найбільших затрат праці : санітарно-технічних кабін, кухонь, блоків ліфтових і вен­тиляційних шахт.

Ці системи сполучають найкращі технічні і архітектурні якості панельних і об'ємно-блочних будівель.

До об'ємно-блочних будівель ставлять ті самі вимоги, що й до будівель, вирішених в інших конструктивних схемах.

Об'ємно-планувальні рішення повинні від­повідати вимогам функціонального процесу: архітектурно-планувальні рішення повинні від­повідати сучасним поняттям композиційної і художньої виразності в забудові; конструктивні вирішення повинні відповідати природно-кліма­тичним умовам.

12.3. Конструктивні вирішення об'ємних блоків

Характер статичної роботи блоків та їх кон­струкції залежить від способу опертя блоків один на одного. Опертя об'ємних блоків може бути лінійним по шару розчину уздовж контуру зов­нішніх стін, або по чотирьох кутках через про­шарок із розчину або, з приварюванням деталей в кутках блоку.

В будівлі об'ємні блоки працюють, як окремо стоячі стовпи, які сприймають всі вертикальні і горизонтальні навантаження. Стійкість їх за­безпечується стальними накладками (рис. 12.5, а, б), які приварюють до закладних деталей суміжних блоків.

Зовнішні стики об'ємних блоків повинні бути герметичними, тобто володіти тепло-водо-і повітрозахистом.

В горизонтальних стиках (рис. 12.5, в) це досягається влаштуванням протидощового гребе­ня і забивки устя ущільненою прокладкою, гер­метизуючою мастикою і водостійкою фарбою; у вертикальних стиках (рис. 12.5, г) — замоно-лічуванням керамзитобетоном і забивкою устя.

Вертикальні стики у внутрішній частині будівлі (рис. 12.5, д) забивають монолітним бетоном.

Існує декілька напрямків конструктивно-технологічних вирішень об'ємно-блочних бу­дівель, серед них — Кременчуцьке та При­дніпровське. Із врахуванням досягнень кожного із них рекомендовано уніфіковане конструктив­но-технологічне вирішення (табл. 12.1).

Придніпровський напрямок оснований на об'ємно-блочній конструктивній системі з ви­користанням блоків типу «ковпак», відфор­мованих із тяжкого бетону класу В15, В25 з на­вісними двошаровими бетонними панелями зов­нішніх стін, утеплених мінераловатними плитами.

Кременчуцький напрямок об'ємно-блочного будівництва базується на сполученні блочної і блочно-панельної конструктивної системи. Об'ємний блок типу «ковпак» формують із тяж­кого бетону з промонолічуванням одношарової легкобетонної зовнішньої стіни. «Ковпак» став­лять на ребристу залізобетонну панель підлоги (рис. 12.6).

Фундаменти об'ємно-блочних будівель повин­ні забезпечувати мінімальну рівномірну осадку суміжних опор. Тому рекомендується влаштову­вати їх пальовими, із збірно-монолітним або моно­літним ростверком. У звичайних умовах будів­ництва для будівель не вище 9 поверхів застосо­вують безростверкові пальові і збірні стрічкові фундаменти (рис. 12.7).

Дахи об'ємно-блочних будівель проектують горищними, найчастіше з внутрішнім водовід -веденням. Конструкції дахів виконують із плос­ких елементів, так як у великопанельних будів­лях; із об'ємно-просторових елементів з наскріз­ними ребристими стінками (формують на об­ладнанні для виготовлення блоків типу « лежачий стакан» без торцевої стінки), доповнених плос­кими парапетними стінками, або із просторових елементів покриття завширшки в будівлю, що спирається на фасадні парапетні стінки (рис.12.8.).

12.4. Техніко-економічна оцінка об'ємно-блочних будівель

Ефективність об'ємно-блочного будівництва, у порівнянні з великопанельним, характеризу­ється такими перевагами: значна частина робіт (до 70%) виконується на заводі; зменшуються в 2-3 рази строки будівництва; підвищується стій­кість будівлі за рахунок просторової роботи об'єм­них блоків (табл. 12.2).

Будівництво із об'ємних блоків найбільш ефективне в районах із суворим кліматом і в сейс­мічних умовах.

Розділ 13. ДЕРЕВ'ЯНІ БУДІВЛІ

13.1. Основні типи дерев 'яних будівель. Область застосування

Будівлі, в яких стіни, перекриття та інші конструктивні елементи виконані із деревини, називають дерев'яними. Такі будівлі споруд­жують у тих районах, де ліс є місцевим матері­алом. За вимогами пожежної безпеки дерев'яні будівлі споруджують не більшими, ніж двоповер­хові.

За конструктивним вирішенням стін і спосо­бом зведення ці будівлі поділяють на рублені, брущаті, каркасні, панельні.

Стіни рублених будинків (рис. 13.1, а і 13.2) являють собою горизонтально укладені ряди ко­лод, зв'язаних одна з одною врубками по кутах. Кожний ряд колод називається вінцем. Разом вінці утворюють зруб. Кожний вінець, що спи­рається безпосередньо на фундамент, назива­ється окладним вінцем. Для захисту від продування у шви між колодами прокладають теплоізоляційну прокладку.

Застосовують оброблені круглі колоди 0200-240 мм. У кожній колоді знизу витесують паз, яким колоду вкладають на круглу поверхню вінця, що лежить нижче. Внутрішню поверхню чисто обтесують, щоб утворилась гладка стіна.

Основними типами конструкції наріжного стику колод є врубки з залишком (рис. 13.2, б) і без залишку («в лапу») (рис. 13.2, в).

Рублені стіни дають значне осідання, тому їх оштукатурюють по штукатурній дранці через 1-2 роки після спорудження. Над дверними і вікон­ними коробками залишають зазор на величину розрахункового осідання стіни.

Стіни з колод трудомісткі, потребують знач­ної витрати матеріалу й неіндустріальні у ви­готовленні. Рублені будинки споруджують у районах, багатих на ліс, і в індивідуальному бу­дівництві.

Брущаті будинки (рис. 13.1, б; 13.3)викону-ють із брусів (обпиляних на чотири канти колод) перерізом 180x180 і 150x150 мм для зовнішніх і 100x150 або 100x180 мм для внутрішніх стін. Бруси з'єднують між собою на шипах, а ріжки і спряження з'єднують з внутрішніми стінами в шпунт або «в лапу». При укладенні колод, між ними прокладають клоччя, а після зведення стіни пази старанно проконопачують. Ці стіни теж да­ють значне осідання, тому через 1-2 роки шви остаточно проконопачують і обшивають або штукатурять поверхню. Зовнішні поверхні стін обшивають струганими дошками 16мм завтовш­ки по рейках, які прикріпляють до стін.

Фундаменти під стіни рублених й брущатих будинків роблять бутові, бутобетонні, бетонні й дерев'яні за конструкцією: стрічкові або стовп-чаті. Цоколь споруджують з того самого матері­алу, що й фундаменти, або з випаленої керамічної цегли. Для захисту від загнивання окладні вінці розташовують вище від планувальної позначки поверхні грунту на 400 мм і антисептують 2% розчином фториду натрію, а також прокладають між фундаментом і колодами або брусами два шари руберойду. По периметру будівлі обов'язково роблять вимощення.

Каркасні будинки складаються з несучого дерев'яного каркасу і конструкцій заповнення.

Каркас складається з стояків перерізом 50x80 мм і горизонтальних елементів з брусів того самого перерізу. Крім цих елементів, до рами каркасу можуть входити і розкоси, проміжні стояки і ригелі, які утворюють обрамлення вікон­них і дверних прорізів (рис. 13.4). Стояки роз­ташовують з кроком 600 мм і прибивають цвяха­ми до нижньої і верхньої обв' язок. Для двоповер­хових будівель роблять платформний стик, при якому стояки другого поверху встановлюють на верхню обв'язку першого поверху. Застосовують також двоповерхові стояки каркаса, які забезпе­чують велику жорсткість будівлі.

Зовнішні каркасні стіни утеплюють тепло­ізоляційними плитами або рулонними матері­алами, переважно місцевими (мінеральною пов­стю), плитами на синтетичних або бітумних зв'яз­ках, скловатними матами на пергаміні, фібро­літовими плитами 50-70 мм завтовшки. Застосо­вують також легкі засипки з шлаку, керамзиту.

Плити утеплювача встановлюють між стоя­ками каркаса ззовні з перекриванням швів.

Для захисту від проникання водяної пари з приміщення в тіло каркасної стіни — з внутріш­ньої сторони утеплювача укладають шар перга­міну. Потім поверхню облицьовують гіпсовою сухою штукатуркою і фарбують, або обклеюють шпалерами.

Таблиця 12.1. Конструкції об'ємно-блочних будівель.

№ п/п	Характеристика	Технічне направлення об'ємно-блочного будівництва
		Кременчуцьке	Придніпровське	Уніфіковане
1	Тип блоку	Ковпак	Ковпак	Ковпак
2	Конструктивна система будівлі	Блочна і блочно-панельна	Блочна	Блочна і блочно-панельна
3	Найбільші розміри блока в осях, мм	6,4x3,42	6x3,3	6,6x3,6
4	Бетон блока	Тяжкий	Тяжкий	Тяжкий або з пористим заповнювачем
5	Клас бетону	В15-В25	В15-В25	В15-В25
6	Щільність бетонного блоку кг/м	2500	2500	2500-1400
7	Спирання блоків	По чотирьом кутам	По чотирьом кутам	По контуру по чотирьом кутам
8	Товщина внутрішніх повздовжніх стін, мм	- 30-45	50	55-65
9	Товщина поперечних внутрішніх стін, мм	75-85	45-55	75-85
10	Товщина плити-стелі, мм	25-80	20-70	50-90
11	Плита підлоги, мм	60	70	50-40
12	Висота контурних ребер плити підлоги, мм	180	170	180
13	Примикання підлоги до стін	Ковпак ставлять на плиту підлоги по шару цементно-піщаного розчину із зварюванням по закладним деталям	Ковпак ставлять на плиту підлоги із зварюванням по закладним деталям	Ковпак ставлять на плиту підлоги із зварюванням по закладним деталям
14	Зовнішні стіни	Одношарові	Тришарові з навісною двошаровою панеллю	Шарувата з навісною панеллю
15	Утеплювач	Легкий бетон	Мінерал оватні плити	Будь-який
16	Максимальна маса блока (т)	14	16	20
17	Технологія формування	Касетна вібровакууванням	Пересувне осердя	Будь-яка

Таблиця 12.2 Техніко-економічні показники на їм² площі дев'ятиповерхових будівель.

№ п/п	Тип будівлі	Вартість, %	Витрати матеріалу
			Трудозатрати люд/дні	Сталь, кг	Бетон, 3 м	Цемент М 400, кг	Строки будівництва
1.	Панельний	100	2,3	21	0,76	230	100
2.	Об'ємно-блочний	103,4	2,15	28	0,67	205	40

Для захисту від продування або атмосферної вологи ззовні утеплювача укладають будівельний папір і обшивають дошками 19 мм завтовшки.

Зовнішні поверхні стін можуть бути облицьо­вані азбоцементними плитами розміром 300x600 мм, які прибивають до дерев'яної обшив­ки, або оздоблені мокрою штукатуркою. Каркас внутрішніх несучих стін і перегородок не від­різняється від конструкції зовнішніх стін. Ма­теріал теплоізоляції в цьому разі виконує функції звукоізоляції.

Панельні будинки складаються із елементів заводського виготовлення (рис. 13.1, в, 13.5). Такі будинки найбільш поширені в сучасному будівництві.