56. Класифікація інфраструктури ринку за

укрупненими блоками

Кожній моделі економіки відповідає власна

модель інфраструктури, що визначає якість

управління економікою в цілому.

• власне торговельна або інша комерційно-

господарська діяльність;• посередництво в

реалізації товарів, налагодженні комерційно-

господарських зв’язків;• надання відповідних

послуг суб’єктам товарного ринку;• викори-

стання можливостей транспорту, засобів

зв’язку, складського господарства, паливно-

енергетичного комплексу. У свою чергу,

елементи інфраструктури товарного ринку

включають широкий спектр різнопланових

організацій і систем, що представляють різні

сфери економіки країни.

57. Інфраструктура товарного ринку та

її функції України.

Під інфраструктурою товарного ринку

слід розуміти сукупність підприємств,

організацій, установ різних організаційно-

правових форм, які створюють організаці-

йно-економічні умови прискорення руху

товарів та коштів, зростання інвестиційних

можливостей підприємств та забезпечують

обслуговування і регулювання безпере-

вного та ефективного функціонування й

розвитку ринкової економіки.Фукнц.:

1 організаційне оформлення ринкових

відносин; 2) полегшення реалізації інтере-

сів учасників ринкових відносин; 3)

спеціалізація різних суб'єктів економіки,

підвищення оперативності й ефективно-

сті їх роботи на основі диференціації

ринкових ніш, які вони заповнюють;

4) полегшення форм юридичного і

економічного контролю державного

і громадського регулювання ринкових

відносин.

58. Біржі як ключовий економічний

інструмент товарного ринку та її функції.

Біржа – це місце, де зустрічаються

посередники-брокери і покупці. Тут

формується попит і пропозиція на

певний товар, а, отже, і його ціна. Відтак,

біржа є дієвим ринковим механізмом.

Суттєві системні ризики для конкурентного

ринку містяться в тому, що в Україні такі

важливі для економіки товари, як метал,

руда, нафтопродукти, вугілля, лісо мате-

ріали, цукор, м’ясо, рослинна олія здебільш-

шого реалізуються на позабіржовому ринку

і, як правило, за тіньовими схемами,

обминаючи прозорі біржові товарні потоки.

59. Інфраструктура ринку капіталу України.

Ринки капіталу в Україні розвиваються

непропорційно і неспроможні повністю

задовольнити потреби національної економіки

та бізнесу у доступних кредитах інвестиційних

ресурсах у тих обсягах яких потребує реальний

сектор економіки і соціальна інфраструктура

країни .У цій ситуації вкрай важливо вирішити

питання щодо об єднання зусиль усіх

центральних органів виконавчої влади

регуляторів саморегулівних організацій і

учасників ринку капіталу .

60. Інфраструктура ринку праці України.

Інфраструктура ринку праці включає

державні і недержавні заклади сприяння

зайнятості, кадрові служби підприємств і

фірм, громадські організації і фонди,

нормативно-правове середовище, що

забезпечують взаємодію між попитом і

пропозицією праці.Основною функцією

інфраструктури ринку праці є регулювання

відносин між роботодавцями і працівника-

ми з приводу оплати праці, її умов, вир-

ішення соціально-трудових конфліктів.

61. Сутність, цілі і функції держави.

функцій держави повинен відповідати на

головні питання: 1) що повинна робити

держава на певному етапі свого розвитку

і як? 2) на чому повинні бути сконцентро-

вані зусилля їх органів і відомств?

Головні завдання і цілі держави, на тій

або іншій стадії її розвитку, обумовлюю-

ться економічними, політичними, соціаль-

ними та іншими умовами її існування.

Сутність держави розкривається та

реалізується в її взаємодії із суспільством.

Нині держава виконує наступні функції:

1) політичну; 2) соціальну; 3) міжнародну;

4) економічну.

62. Державне регулювання економіки

як функція управління.

Державне регулювання економіки можна

розглядати у двоякій площині: 1) з

теоретичного погляду; 2) з практичного

погляду. З теоретичного погляду

державне регулювання економіки (ДРЕ)

- це система знань про сутність,

закономірності, дії та правила застосуван-

ня типових методів та засобів впливу

держави на хід соціально-економічного

розвитку, спрямованих на досягнення

цілей державної економічної політики.

З практичного погляду ДРЕ – це сфера

діяльності держави для цілеспрямованого

впливу на поведінку учасників ринкових

відносин з метою забезпечення пріорите-

тів державної економічної політики.

63. Об’єкти і суб’єкти державного

регулювання економіки.

Його об'єктивна необхідність пояснюється

потребою подолання вад ринкового

саморегулювання та виконання

економічних функцій держави. ДРЕ є

чистим суспільним товаром, споживачами

якого є всі члени суспільства, суб'єкти

господарювання, громадські організації і

т. п. Цей товар перетворюється у суспільне

благо в тому разі, коли державне регулюв-

ання забезпечує економічну ефективність

і соціальну справедливість.

64. Методи прямого впливу на соціально-

економічні процеси.

- методи прямого впливу – безпосередньо

впливають на керовану систему (накази,

розпорядження, вказівки, інструкції,

положення, тарифи тощо); Пряме

регулювання - це вплив держави на

економічні процеси за допомогою

безпосереднього використання відповідних

регуляторів. Воно реалізується через

бюджетне інвестування державою

відповідних програм фінансування розвитку

державних підприємств, інфраструктури,

науки, культури, освіти, соціального

захисту населення тощо, а також через

регламентацію цін, заробітної плати та

інших інструментів ринкового механізму.

Прямий вплив може здійснюватися через

використання адміністративних важелів,

які регламентують конкретні завдання та

обмеження господарської діяльності.

65. Методи побічного впливу на

соціально-економічні процеси

Непряме регулювання економіки це вплив

держави на господарську діяльність через

внесення відповідних змін в умови

функціонування ринкового механізму.

Воно досягається за допомогою правових

та економічних інструментів. Застосову-

ючи ці інструменти, держава безпосередньо

нічого не змінює в ринковому механізмі,

а створює лише передумови для цих змін.

66. Правові методи ДРЕ.

Методи ДРЕ — це сукупність способів,

прийомів та засобів державного впливу на

соціально-економічний розвиток країни.

Правові методи регулювання розвитку

економіки передбачають прийняття законів

і законодавчих актів Верховної Ради

України, видання указів Президента, а

також вироблення механізму їх реалізації

і контролю. До методів прямого державного

впливу належать такі:

• визначення стратегічних цілей розвитку

економіки і відображення в індикативних

та інших планах, цільових програмах;

• державні замовлення і контракти на

поставки певних видів продукції,

виконання робіт, надання послуг;

• державна підтримка програм, замовлень

і контрактів; нормативні вимоги до якості

і сертифікації технології та продукції;

• правові й адміністративні обмеження та

заборони щодо виробництва певних видів

продукції; • ліцензування операцій з

експорту та імпорту товарів, тобто

зовнішньоторговельних операцій.