- •35. Природно-ресурсний потенціал України,
- •36. Поняття людського капіталу та його оцінка
- •39. Потенціал розвитку системи освіти України.
- •44. Потенціал сільського господарства в
- •45. Науково-технічний та інноваційний
- •46. Ідеологія як провідний інституціо-
- •47. Значення культурної сфери в
- •48. Поняття інфраструктури та її місце в
- •49. Основні елементи ринкової
- •50. Інфраструктура товарного ринку
- •51. Виробнича інфраструктура, її функції.
- •56. Класифікація інфраструктури ринку за
- •67. Адміністративні методи дре
44. Потенціал сільського господарства в
національній економіці.
Економічний потенціал сільського господар-
ства - це сукупність економічних можливостей
галузі, які можуть бути використані для розв'я-
зання конкретних соціально-економічних
проблем села. Він визначається розміром чистої
продукції, що може бути створена у сільському
господарстві і використана для забезпечення
потреб суспільства. При цьому необхідно мати
на увазі, що економічний потенціал сільського
господарства залежить від розвитку його
продуктивних сил і характеру аграрних
виробничих відносин. У сучасних умовах
сільськогосподарське виробництво розвива-
ється на основі різних форм власності і видів
господарювання, що зумовлює необхідність
державного регулювання з метою формування
соціально-орієнтованої ринкової економіки.
45. Науково-технічний та інноваційний
потенціал національної економіки.
Основою науково-технічного розвитку країни
є науково-технічний потенціал, що являє со-
ою сукупність усіх її наукових засобів і ресус-
ів.Науково-технічний потенціал включ.себе:
•матеріально-технічну базу, •кадри наукової
системи, •інформаційну систему, • організа-
ційно-управлінську підсистему. Науково-
технічний прогрес в Україні й технологічн-
ий розвиток її господарства дедалі більше
починає залежати від інтелектуального і
розумового потенціалу та розвитку науки
і техніки в інших країнах світу. Розгляда-
ючи науково-технічну активність України
крізь призму якості й стандартизації виро-
бленої в ній продукції, можна визначити,
що вона помітно послаблена і характеризу-
ється дуже" низькими темпами підготовки
підприємств до діяльності в умовах ринку
і конкурентної боротьби. Про це свідчать
зниження технічного рівня промислової
продукції, невиконання умов стандартів і
технічних умов, слабкий розвиток експо-
ртабельної продукції та реалізації її.
46. Ідеологія як провідний інституціо-
нальний чинник і засіб координації
інститутів НЕ.
Ідеологія — система політичних, правових,
етичних, художніх, релігійних, філософськ.
поглядів. Ідеологія разом із суспільною
психологією, яка включає буденні, емпіри-
чні погляди, що виникли стихійно, суспільні
почуття, настрої, звички, входить до складу
суспільної свідомості. Ідеологія служить
для того, щоб або запропонувати зміни в
суспільстві або збереження відданості
певному набору ідеалів, якщо в суспільстві
вже склався комформізм. Ідеології є
сукупністю абстрактних засад, якими
суспільство послуговується в трактуванні
громадських справ, і, таким чином, вони
займають визначне місце в політиці.
47. Значення культурної сфери в
соціально-економічному розвитку.
Культура – це основний показник,
за яким визначають розвиток нації.
Соціально-культурна сфера складне,
Багато аспектне і неоднозначне поняття.
Одні автори визначають дану сферу як
сукупність підприємств, що випускають
продукт, зв’язаний із життєвіяльністю
людей, і в цьому випадку до соціально-
культурної сфери відноситься досить бага-
то галузей економіки, навіть такі як автомо-
білебудівництво, виробництво побутової
техніки тощо. Як галузь економіки, культур-
на сфера має специфіку як у виробництві і
реалізації продукту, так і у функціонуванні
різних закладів і підприємств цієї сфери.