35. Природно-ресурсний потенціал України,

екологічні проблеми його використання.

Природно-ресурсний потенціал — важливий

фактор розміщення продуктивних сил, який

включає природні ресурси і природні умови.

До основних характеристик природно-ресурсного

потенціалу відносять: географічне положення,

кліматичні умови, особливості рельєфу та

розміщення ресурсного потенціалу.

Під мінеральними ресурсами розуміють сукупність

різних видів корисних копалин, які можуть бути

використані за сучасного рівня розвитку продукти-

вних сил. За характером використання мінеральні

ресурси поділяються на групи: паливно-енергетичні,

рудні й нерудні. На їх базі розвиваються такі важли-

ві галузі промислового виробництва, як чорна і

кольорова металургія, електроенергетика, машино-

будування, хімічна промисловість та ін.

В структурі паливних ресурсів України домінує

кам'яне і буре вугілля. Основні запаси кам'яного

вугілля зосереджені в Донецькому і Львівсько-

Волинському басейнах; бурого вугілля — переважно

в Дніпровському басейні. В Україні виявлено 307

родовищ нафти і газу, які зосереджені переважно на

північному сході країни, у Прикарпатті і Причорно-

мор'ї. На території України розміщено понад 1,5 тис.

родовищ торфу, що зосереджені переважно у Волин-

ській, Рівненській, Житомирській, Київській,

Чернігівській, Черкаській, Хмельницькій, Сумській

та Львівській областях. Україна має певні запаси руд

кольорових металів: нікелю, ртуті, титану, бокситів,

алунітів. Україна багата на металічні корисні копали-

ни,серед яких: кухонна сіль, самородна сірка, вогнет-

ривкі глини, високоякісний каолін, облицювальний

камінь тощо. Проблеми щодо раціонального викорис-

тання мінерально-сировинних ресурсів України поля-

гають у важковидобувному характері значної частини

ресурсів, виснаженості найбільш якісної частини запа-

сів, обмеженні обсягів фінансування геологорозвіду-

вальних робіт тощо. У перспективі здійснюватиметься

розвідка нових для України корисних копалин —

золота, міді, хрому, свинцю, цинку, молібдену, рідкіс-

ноземельних металів, фосфоритів тощо. Це дасть

змогу за існуючими прогнозними оцінками збільшити

експортні можливості вітчизняної мінерально-сирови-

нної бази у 1,5—2 рази та скоротити імпорт сировини

на 60—70% (без урахування вуглеводнів)

36. Поняття людського капіталу та його оцінка

Людський капітал -це соціально-економічна категорія,

інтенсивний продуктивний чинник економічного розв-

итку, розвитку суспільства і сім'ї, що включає освічену

частину трудових ресурсів, знання, інструментарій

інтелектуального і управлінської праці, місце існуван-

ня і трудової діяльності, що забезпечують ефективне

і раціональне функціонування Л.к. як продуктивного

чинника розвитку. Л.к.-це інтелект, здоров'я, знання,

якісна і продуктивна праця і якість життя. Типи

моделі обліку людських ресурсів: 1) витратні –

на основі первісної вартості, витрат придбання,

альтернативних витрат на людські активи;

2) цінності людських ресурсів, що поєднують

моделі поведінкової цінності з моделями монетарної

вартості;3) монетарні – на основі доходів майбутніх

періодів.

37. Індекс розвитку людського потенціалу та

його показники

Це саме ті три виміри, які відображають ключові

можливості у забезпеченні всього процесу людсько-

го розвитку: прожити довге й здорове життя (вимір –

довголіття); набути, розширювати й оновлювати зна-

ння (вимір - освіченість); мати доступ до засобів

існування, що забезпечують гідний рівень життя

(вимір - матеріальний рівень життя). Вимір довголіт-

тя відображає можливість людей прожити тривале й

здорове життя. Показник освіченості відображає

можливості людей набувати знання і здібності для

повноправної участі в житті. Показник матеріального

рівня життя має відображати можливості доступу

людей до матеріальних ресурсів, необхідних для

гідного існування, включаючи ведення здорового

способу життя, забезпечення територіальної та

соціальної мобільності, обмін інформацією й участь

у житті суспільства. У загальному вигляді індекс

людського розвитку (Human development index)

розраховується за формулою простої середньої

арифметичної індексу тривалості життя, індексу

рівня освіченості та індексу скоригованого реального

ВВП на душу населення.

38. Специфіка демографічної ситуації в Україні

періоду незалежності.

Специфіка демографічної ситуації в Україні періоду

незалежності полягає у поєднанні масштабної

депопуляції з погіршенням якісних характеристик

населення (насамперед, здоров’я), що дає підстави

кваліфікувати її як затяжну демографічну кризу.

Основною причиною загострення демографічної

кризи в Україні є зниження до критичного рівня

народжуваності. Переважно, через низку народжу-

ваність та високий рівень смертності Україна за 16

років незалежності втратила майже 6 млн. людей і

сьогодні її населення становить 46,5 млн. проти

52,1 млн. у 1991 р. В демографічному відношенні

Україна стала однією з найгірших країн світу. У

першу чергу, це викликано неефективною

політикою до найменш захищених верств населен-

ня.Зниження рівня народжуваності призвело до

того, що сьогодні близько 30% населення –

пенсіонери. Демографічна ситуація в Україні

характеризується не лише депопуляцією, вона

набула характеру гострої демографічної кризи,

основні ознаки якої - несприятливі зміни не

тільки у кількості, а й здоров'ї населення. З

метою поліпшення демографічної ситуації

необхідно спрямувати соціально-економічну

політику на розв'язання найгостріших проблем

сім'ї: стимулювання народжуваності, підвищен-

ня медичного обслуговування, посилення

охорони та оплати праці, поліпшення побутових

умов і впровадження здорового способу життя,

створення широкої мережі державних та недер-

жавних служб соціальної допомоги.