11. Поняття трасології. Її структура та завдання.

Трасологія - галузь криміналістичної техніки, яка вивчає теоретичні основи слідоутворення, закономірності виникнення слідів, що відображають механізм скоєння злочину, розробляє рекомендації щодо застосування методів і засобів вивчення слідів, їх вилучення та дослідження з метою визначення обставин, що мають суттєве значення для розкриття, розслідування та попередження злочинів. Трасологія має відповідну систему.

Під час скоєння злочину на місці події виникають зміни, які називають слідами злочину.

У криміналістиці слід в широкому значенні розуміється як будь-яке відображення, зміна, зникнення, з'явлення будь-чого на місці події. Це - сліди-відображення, предмети або їх частини, різні речовини тощо.

Слід у вузькому розумінні є матеріальнофіксоване відображення зовнішньої будови одного об'єкта на іншому, а також нашарування, відшарування та інші подібні їм результати механічного, термічного, хімічного та інших впливів.

Тому вчення про сліди в широкому розумінні слова необхідно називати слідознавством, а у вузькому - власне трасологією.

Щодо практичної сфери криміналістичної діяльності дані трасології в теперішній час успішно використовуються для вирішення таких груп завдань, що входять у предмет розслідування і доказування за кримінальною справою:

1. Ідентифікація осіб і предметів за залишеними ними слідами.

2. Установлення групової (видової) належності об'єктів, зокрема типу інструмента, виду і марки автомобіля, зброї тощо.

3. Установлення деяких анатомо-фізіологічних особливостей (ознак), властивих особі, що залишила сліди (визначення статі, віку, зросту, особливостей ходи, професійних навичок тощо).

4. Вияснення механізму слідоутворення і пов'язаних з ним обставин події, що розслідується.

12. Поняття слідів злочину у криміналістиці, їх класифікація

Вчинення багатьох злочинів супроводжується певними змінами у навколишньому оточенні. Такі зміни прийнято називати слідами злочину. Слід являє собою відображення злочинних дій, окремих елементів злочинного акту. У криміналістичному розумінні цінність слідів обумовлена існуючою залежністю між злочином та його відбиттям (слідами).

У широкому розумінні, слід — це результат будь-якої матеріальної зміни первинної обстановки внаслідок учинення злочину: матеріально-фіксовані зміни одного об'єкта на інший; поява чи зникнення тих чи інших предметів, порушення первинного положення, місцезнаходження, стану різних об'єктів (наприклад, загублені злочинцем на місці події власні речі, скалки розбитого віконного скла). Сліди в широкому розумінні охоплюють: комплекси елементів, властивих певним подіям (сліди дорожньо-транспортної події, сліди пожежі тощо); зміни обстановки (поява або зникнення предметів, зміна їх місця розташування); зміна вигляду або стану предмета (зламаний замок).

Традиційно трасологія вивчає сліди тільки у вузькому розумінні, а саме матеріально-фіксовані відображення зовнішньої будови одного об'єкта на іншому (сліди-відображення). Сліди-відображення виникають внаслідок взаємодії двох об'єктів і мають достатньо широке розповсюдження: це сліди рук людини, ніг, взуття, зубів, транспортних засобів, знарядь та інструментів тощо. Сліди-відображення є головним предметом вивчення у трасології.

У трасології сліди класифікуються за різними підставами. Залежно від роду слідоутворюючих об'єктів виділяють сліди людини, сліди тварин, сліди предметів. Стосовно конкретних слідоутворюючих об'єктів, то найчастіше зустрічаються сліди рук, ніг, зубів, транспортних засобів, знарядь злому та інструментів. Залежно від механізму утворення слідів розрізняють сліди об'ємні та поверхневі; статичні й динамічні; локальні та периферичні.

Об'ємні (вдавлені) сліди відображають зовнішню будову слідоутворюючого об'єкта в об'ємі, тобто у всіх трьох його вимірах — за довжиною, шириною і глибиною.

Поверхневі (площинні) сліди виникають в результаті змін, що відбуваються на поверхні слідосприймаючого об'єкта (за двома вимірами — довжиною і шириною). До поверхневих слідів можуть бути віднесені, наприклад, сліди пальців рук на поверхні меблів, сліди босих ніг на паркетній підлозі, сліди протектора транспортного засобу на асфальті.

Поверхневі сліди поділяють:

1. Сліди нашарування формуються внаслідок накладення на слідосприй-маючий об'єкт речовини, яка має на собі слідоутворюючий об'єкт (потожирові сліди пальців рук, сліди, залишені забрудненою підошвою взуття, та ін.).

2. Сліди відшарування формуються з речовини, частки якої відокремлюються від слідосприймаючого об'єкта і залишаються на слідоутво-рюючому об'єкті (наприклад, сліди пальців рук, утворені на вкритій порохом або свіжепофарбованій поверхні).

Поверхневі сліди можуть бути видимими і невидимими. Видимі сліди — це такі, які можна виявити шляхом безпосереднього зорового сприйняття, а невидимі — відшукання і сприйняття яких передбачає застосування спеціальних засобів або пристосувань.

Залежно від стану об'єктів на момент слідоутворення:

Статичні сліди виникають в момент спокою (статики), котрий наступає під час механічної взаємодії слідоутворюючого і слідосприймаючого об'єктів, які контактують у перпендикулярному напрямку. Типовими прикладами статичного сліду є відбиток пальця руки з відображенням папілярного візерунка та відбиток підошви взуття на ґрунті.

Динамічні сліди виникають в результаті самого руху одного або обох об'єктів слідоутворення. Кожна точка утворюючої поверхні залишає слід у вигляді лінії (траси). До динамічних можуть бути віднесені сліди розрубу, розпилу, ковзання, свердління, різання, тертя тощо.

Залежно від місця, на якому відбулися зміни слідосприймаючого об'єкта:

Локальні сліди виникають у межах контакту взаємодіючих об'єктів (наприклад, слід босої ноги в межах контакту з поверхнею дерев'яної підлоги). Навколо локального сліду поверхня слідосприймаючого об'єкта залишається незмінною.

Периферичні сліди виникають за межами контактної взаємодії слідоутворюючого і слідосприймаючого об'єктів (наприклад, слід від забрудненого борошном (цементом, пилюкою) верху взуття, утворений «на периферії», навколо взуття, за межами підошви).

Сліди бувають механічного, хімічного, біологічного, термічного походження. У криміналістиці переважно вивчаються сліди механічної дії, як найбільш поширені об'єкти трасологічного дослідження.

13. Загальні правила виявлення, фіксації і вилучення слідів злочину та їх процес.значення Виявлення, фіксація та вилучення матеріальних слідів здійснюються найчастіше у ході огляду місця події. Сліди можуть бути залишені на різних ділянках місця події. Тому під час їх пошуку необхідно врахувати обстановку місця злочину, властивості слідосприймаючих об'єктів, механізм утворення слідів. Так, сліди пальців рук найчастіше удається виявити на дверях біля замків, дверних ручках, скляних та полірованих поверхнях; сліди взуття - у місцях можливого проникнення в приміщення (біля вхідних дверей, в коридорі, на городі тощо).

Під час виявлення слідів необхідно вжити заходів щодо їх збереження до вилучення. Для цього сліди рекомендується накрити підручними предметами, матеріалами. Як правило, з місця події рекомендується вилучати всі виявлені сліди. Практика показує, що навіть недостатньо чітки сліди можуть бути матеріалом для дослідження, оскільки в своїй сукупності вони дають найбільш точне уявлення про слідоутворюючий об'єкт.

Виявлені сліди повинні бути вивчені і зафіксовані, тобто необхідно одержати від них усю важливу інформацію і зберегти для подальшого дослідження, для експертизи і суду.

Вивчення сліду на місці його виявлення дозволяє, по-пер- ше, одержати відомості про об'єкт, що залишив слід. По-друге, визначити місце кожного сліду в обстановці місця події, «прив'язати» його до предметів, що знаходяться в приміщенні, чи ознак місцевості, що має суттєве значення для встановлення окремих епізодів чи обставин події злочину, а також наступного описування сліду в протоколі процесуальної дії.

Під час огляду необхідно спробувати визначити механізм' утворення слідів. Нерідко він має суттєве значення для установлення обставин події, що розслідується. В даному випадку доцільно звертатись за допомогою до спеціаліста.

Сліди, виявлені на місці події, підлягають фіксації. Закон передбачає такі способи фіксації слідів: фотографування, складання малюнків і схем, виготовлення відбитків і зліпків, протоколювання, копіювання, моделювання, вилучення предмета разом зі слідом, опис тощо.

Під час. огляду предмета з метою відшукування слідів доцільно дотримуватися такої послідовності:

♦ першими фіксувати сліди запаху та мікрочасточок;

♦ виявити та фіксувати сліди пальців рук;

♦ останніми фіксують видимі сліди;

♦ не можна на слідоутворюючий об'єкт наносити сторонні сліди;

♦ якщо фіксація сліду пов'язана з ризиком його пошкодження, треба здійснювати вилучення сліда з предметом;

♦ дбайливо забезпечувати збереження слідів та їхніх копій від пошкоджень.

Фотознімки, малюнки і схеми слідів повинні бути відповідним чином приєднані до протоколу процесуальної дії.

Виготовлення зліпків слідів, особливо об'ємних - досить складна в технічному відношенні операція, в ході якої можлива суттєва зміна початкового виду сліду. Тому їх виготовлення повинно здійснюватися у випадку неможливого вилучення об'єкта в натурі і лише після фотографування слідів, складання малюнків і схем, описування слідів у протоколі. До виготовлення відбитків і зліпків доцільно залучати спеціалістів у галузі криміналістичної техніки.

Виготовлення відбитків поверхневих слідів здійснюється з допомогою слідокопіювальних плівок різного кольору, які у разі умілого поводження з ними дають можлиівість одержати добре збережені відображення сліду. Найчастіше відбитки виготовляються з виявлених шляхом опилювання порошками потожи- рових слідів пальців, у випадку неможливості вилучення предмета зі слідом в натурі його фізичну модель надійніше виготовити в лабораторних умовах, доручаючи дану справу спеціалістам.

Зліпки об'ємних слідів виготовляються з допомогою гіпсу, пластиліну, силіконових паст тощо. Одержані зліпки та умови їх виготовлення описуються в протоколі і приєднуються до нього.

Описування слідів у протоколі - важлива частина роботи слідчого зі слідами, оскільки є однією з умов забезпечення їх доказового значення. Під час описування в протокол вносяться відомості щодо методів виявлення сліду, місце його виявлення по відношенню до предметів, розташованих на місці події, та інші дані.

Усі сліди і їх копії, виявлені і вилучені з місця події, повинні бути упаковані так, щоб забезпечити збереження їх ознак. Упаковки супроводжуються номерами і надписами, опечатуються, а відомості про ці дії заносяться в протокол.

У верхній частині дерми розташовані сосочки (papilla), які утворюють ряди (лінії). Покриті епідермісом, вони слугують основою валиків, що називаються папілярними лініями. Папілярні лінії складають різні візерунки (узори): дуги, петлі та завитки. Кожна папілярна лінія мас свої особливості будови (пе- рериви, роздвоєння, потовщення, крапки тощо). їх розташування і форма - іде часткові (окремі) ознаки папілярних візерунків. Поєднання загальних та окремих індивідуальних ознак складає неповторний папілярний візерунок, який відноситься до певного виду (Схема 8).

Головними властивостями папілярних візерунків пальців рук, іцо мають криміналістичне значення, є безпосередність їх відображення, індивідуальність та стійкість.

Безпосередність відображення відбитків пальців, як і інших слідів людини, означає, що «власник» відбитка - діюча особа безпосередньо доторкалася до даного предмета, вказує на конкретну людину. Виявлешш ж інших трасологічних слідів вимагає ще установлення людини, яка користується цими предметами.

Індивідуальність (неповторність) відбитків пальців кожної людини означає, що серед усієї маси людей, які населяють Землю, нема двох осіб з однаковими візерунками шкіри. Індивідуальність відбитків пальців рук підтверджена не лише практикою, а й математичними розрахунками.

Стійкість (незмінність) папілярних візерунків характеризується тим, що їх малюнок залишається незмінним протягом усього життя людини і зберігається після смерті, 1ЦО дозволяє ідентифікувати не лише живих осіб, а й трупів.

Важливою властивістю папілярного візерунка є його відновлення, тобто здатність відновлюватись після пошкодження шкіри.

Нарівні з папілярними лініями на долоні руки існують інші ознаки будови шкіри. До них належать флексорні (згинні) лінії, складки-зморшки та пори.

Флексорні - це найбільш масштабні згинні лінії на поверхні долоні та між фалангами пальців.

Складки-зморшки розташовані на всій ітовехні долоні. їх поява та зникнення залежить від еластичності шкіри.

Пори - воронкоподібні заглиблення на папілярних лініях. Вони слугують для виходу вивідних протоків потових залоз, розташованих у сосочках. Сукупність виходів потових про­токів, тобто пор, виключно індивідуальна і використовується для пороскоиічної ідентифікації.

Більшість слідів пальців рук - це безбарвні (невидимі) сліди. Вони утворюються за допомогою потожирової речовини, яка виділяється на поверхню папілярних ліній. Якщо пальцем доторкнутися предмета, залишається потовий (але не потожи- ровий) слід, тому що на долонях рук та підошвах ніг, па відміну від інших ділянок шкіри, жирових залоз немає. Жирова речо­вина може потрапити на долоні рук від дотику до інших діля­нок шкіри, рук, обличчя, шиї, волосся, які сильно змащені жи­ровою речовиною.

Виявлення і фіксація слідів рук. Способи виявлення слідів пальців рук можна розділити на дві групи:

методи й засоби для виявлення видимих слідів;

методи іі засоби для виявлення невидимих слідів.

Видимі сліди пальців рук - це об'ємні та зафарбовані по­верхневі сліди. Для їх виявлення достатньо візуального спос­тереження при звичайному освітленні або під час використан­ня кішенькового ліхтарика для створення кососпрямованого освітлення. Виявлені сліди фотографують масштабним спосо­бом із застосуванням світлофільтрів, якщо забарвлений слід малоконтрастний. Об'ємні сліди фіксують шляхом виготовлен­ня зліпків, використовуючи для цього гіпс, пасту «К», сієласт та інші полімерні пасти. Однак найчастіше об'ємні та забарвлені сліди необхідно вилучати разом з предметом.

У слідчій практиці більшість слідів рук невидимі, а засоби та методи їх виявлення досить різноманітні. їх можна розділи­ти на три групи: фізичні, хімічні, радіографічні (Схема 9).

В основу фізичних методів покладені об'єктивні законо­мірності, відомі у фізиці та суміжних з нею галузях знань, а саме: адгезія, змочування, конденсація, гальваностегія та люмі­несценція.

Адгезія - це прилипання, зчеплення поверхонь різних тіл. Якщо на невидимий слід (нашарування потожирової речови­ни) потрапляють частини будь-якої речовини, то вони прили­пають і слід стає видимим.

Для фізичних методів виявлення слідів використовують порошок відновленого воднем заліза, газову сажу, оксид кобаль­ту, оксид свинцю, гамму кольорових порошків на ферро- магнітній основі: білі (опал, топаз); червоножовті (рубін, гранат); темні (агат, сапфір). Немагнітні порошки застосовуються в аеро­зольній упаковці: «Дактозоль» - алюмінієва пудра, газова сажа, тальк, оксид цинку.

Змочування - це фізичне явище, яке виникає під час сти­кання рідини з твердим тілом. Існують змочувані та незмо- чувані тіла. Наприклад, жирова речовина - незмочувана у воді. На цьому принципі основані методи виявлення слідів жирової речовини на папері шляхом фарбування її у водно­му розчині анілінового фарбника (фіолетового, синього тощо). Цим методом користуються під час виявлення слідів на чистих листах паперу.

Конденсація - це перехід речовини із газоподібного в рідкий або твердий кристалічний стан. Це явище лежить в ос­нові методу виявлення слідів нарами йоду. Для застосування парів йоду існують різноманітні йодні трубки.

Гальваностегія - це нанесення на поверхню предмета часток металу, металевих плівок методом електролітного осаджуван­ня. Якщо предмет зі слідом занурити в електролітну ванну, вся його поверхня вкриється металом, а папілярні лінії (потожирові) як незмочувані залишатимуться чистими.

Потожирові сліди можна виявити й шляхом люмінесценції, яка спостерігається в різних ділянках спектра, головним чином в ультрафіолетових та інфрачервоних променях.

Суть хімічних методів виявлення невидимих нотожирових слідів пальців рук полягає у тому, що хімічна речовина, яку наносять на слід, вступає в реакцію з потожировою речовиною сліду. Утворюється забарвлена сполука, яка відрізняється від фону паперу, предмета.

До хімічних засобів відносять розчин азотно-кислого срібла, марганцево-кислого калію з сірчаною кислотою, розчин нінгідрину або алоксану в ацетоні.

Суть радіографічного методу полягає в тому, що об'єкт зі слідами пальців опромінюють потоком нейтронів, внаслідок чого деякі елементи (натрій, калій, фосфор, магній тощо), які входять до складу потожирових речовин, перетворюються на радіоактивні ізотопи. Потім до об'єкта притискують фотоплівку в місці розташування папілярних ліній сліду, і фотоплівка зас­вічується. Якщо плівку проявити, то на прозорому фоні буде одержано слід пальця.

Сліди ніг людини. Вони існують на місці вчинення будь-якого злочину, але з різних причин їх не завжди виявляють. Поділяють сліди босих ніг, сліди взуття та сліди ніг у шкарпетках (панчохах). За слідами босих та одягнених у шкарпетки ніг ототожнюють людину, а за слідами взутих ніг - взуття. В такому випадку вико­ристовують статичні сліди, які можуть бути об'ємними та поверх­невими. Поверхневі сліди бувають забарвленими та незабарвле- ними. Забарвлені сліди за механізмом утворення поділяються на сліди нашарування та відшарування. Безбарвні сліди бувають маловидимі та невидимі. Невидимі сліди босої ноги можуть бути потові або потожирові, як і сліди рук.

Значна кількість слідів ніг, що пов'язані єдиним механізмом утворення та напрямом, називаються доріжкою слідів ніг. У ній знаходять відображення навички ходи, функціональні ознаки людини, деякі її анатомічні особливості. Для встановлення та­ких факторів досліджують елементи доріжки слідів: напрям ходу, лінію ходи, довжину правого та лівого кроків, ширину кроку та кут розвороту стопи. Ці елементи ретельно вимірюють і визначають кількісно в сантиметрах та градусах.

За елементами доріжки слідів ніг можна встановити при­близний зріст, стать особи, визначити, як вона йшла чи бігла, з багажем чи без нього, професію, деякі захворювання, анотомічні аномалії рухового апарату. За одиничним слідом можна визна­чити розмір взуття, приблизний зріст, вид взуття та його при­значення - чоловіче, жіноче.

Фіксацію слідів ніг здійснюють: фотографуванням; вимірю­ванням; описом; копіюванням; моделюванням; вилученням слідів разом з об'єктом - носієм сліду.

Фотографування одиночних слідів виконується масштаб­ним методом, а доріжки слідів - панорамним.

Способи фіксації об'ємних слідів - це об'ємне моделюван­ня, тобто виготовлення зліпків-копій. Матеріалом для виготов­лення зліпків слугують: гіпс, сірка, вальцмаса. Найчастіше зас­тосовують гіпс.

Порядок фіксації об'ємного та поверхневого сліду ноги та­кий: вилучити слід запаху; сфотографувати; виміряти та опи­сати; якщо слід комбінований, то вилучити речовину, якою він забарвлений, і виготовити зліпок.

Поверхневі забарвлені сліди фотографують, вимірюють, опи­сують, а потім переносять на копіювальний матеріал або вилу­чають разом з предметом-носієм.

Об'ємні сліди на сипучих матеріалах фіксують зліпками. Гіпсові зліпки виконують заливним, насипним та комбінованим способами. Перед виготовленням зліпка заливним способом на сипучому грунті сліди закріпляють розчином перхлорвінілової смоли в ацетоні, розчином цукру, лаком для волосся. Потім ви­готовляють зліпок звичайним способом. Під час насипного спо­собу слід припудрюють гіпсом через сито, а потім засипають тов­стим шаром гіпсу, накривають ганчіркою і через неї змочують гіпс до затвердіння. У ході комбінованого способу слід закривають шляхом ирипудрення гіпсом (шаром товщиною приблизно 5 мм), а потім заливають рідким гіпсом, кладуть арматуру (з дере­в'яних гілочок) і заливають звичайним розчином гіпсу.

Об'ємні сліди на снігу фіксують звичайним способом. Гіпсові зліпки виготовляють насипним або комбінованим спо­собом. Особливість виготовлення зліпків: необхідно охолоди­ти воду до 0°С перед виготовленням гіпсового розчину. Подаль­ша техніка аналогічна описаній вище.

Сліди зубів, нігтів людини. Вони також нерідко залишають­ся на місці події. Сліди зубів за механізмом утворення можуть бути слідами надкусу, коли відбувається неповне змикання зубів та утворюються об'ємні сліди; а також сліди відкусу, які виникають під час повного змикання зубів і утворення на роз­членованих об'єктах слідів ковзання.

Сліди нігтів на тілі людини виглядають як синці, а на плас­тичних матеріалах вони об'ємні. За слідами зубів та нігтів мож­лива ідентифікація людини шляхом експертного дослідження.