- •1. Конституційне право зарубіжних країн як галузь права, як наука та учбова дисципліна.
- •2. Предмет і метод конституційного права зарубіжних країн.
- •10. Основні риси і особливості конституцій в зарубіжних країнах.
- •11. Форми і структура конституцій зарубіжних країн.
- •12. Порядок прийняття, внесення змін і доповнень до конституцій в зарубіжних країнах.
- •13. Співвідношення норм зарубіжних конституцій та органічних законів.
- •19. Поняття конституційно-правового статусу людини і громадянина в зарубіжних країнах.
- •20. Система конституційних прав, свобод і обов’язків людини і громадянина в зарубіжних країнах.
- •22. Статус іноземця і біженця в зарубіжних країнах.
- •23. Основні культурні, екологічні та інші права людини в зарубіжних країнах.
- •24.Фомри державного правління в зарубіжних країнах .
- •25. Монархія як форма правління. Її види та ознаки.
- •26. Президентська республіка та її ознаки.
- •27. Полупрезидентська республіка.
- •28. Парламентська республіка та її ознаки.
- •29. Форми державного (територіально-політичного) устрою зарубіжних країн.
- •30. Конституційно-правові основи зарубіжного федералізму.
- •31. Політичні режими в зарубіжних країнах. Поняття та види.
- •32. Народовладдя в зарубіжнихкраїнах і його основні правові форми.
- •33. Поняття, види референдумів в зарубіжних країнах.
- •34. Порядок проведення референдумів і юридична сила рішень, які приймаются.
- •37. Виборче законодавство – порядок проведення виборів в зарубіжних країнах.
- •41, 43. Парламент і прламентаризм в зарубіжних країнах.
- •42. Склад парламенту і порядок його формування в зарубіжних країнах.
- •44. Внутрішня побудова парламентів та його палат.
- •45. Правовий статус депутатів в зарубіжних парламентах.
- •46. Законодавчий процес у зарубіжних парламентах.
- •49. Конституційно-правовий статус глави держави в зарубіжних країнах.
- •50. Правове положення монархів як глав держав.
- •51. Порядок обрання і правовий статус президента в зарубіжних країнах.
- •52. Повноваження глави держави в галузі зовнішніх і внутрішніх відносин.
- •53. Інститут вето глави держави.
- •54. Акти глави держави.
- •55, 59. Конституційно правовий статус Уряду в зарубіжних країнах.
- •56. Порядок формування уряду в зарубіжних країнах.
- •61. Поняття і сутність місцевого самоуправління і самоврядування в зарубіжних країнах.
- •62. Система і повноваження органів місцевого самоврядування.
- •63. Основні риси адміністративно-територіального поділу в зарубіжних країнах.
- •64. Загальна характеристика конституції сша.
- •65. Конституційний устрій сша.
- •66. Американський федералізм.
- •67. Конгрес сша.
- •68. Президент сша і органи виконавчої влади.
- •69. Загальна характеристика конституції Великобританії.
- •70. Конституційний устрій Великобританії.
- •71. Парламент Великобританії.
- •72. Глава держави і органи виконавчої влади Великобританії.
- •73. Загальна характеристика конституції Французької Республіки.
- •74. Конституційний устрій Франції.
- •75. Парламент Франції. Президент і уряд Франції.
19. Поняття конституційно-правового статусу людини і громадянина в зарубіжних країнах.
Конституційно-правовий статус людини і громадянина відображає закріплене в основному законі держави (її конституції} становище людини і громадянина в суспільстві і державі. Цей статус обумовлюється, насамперед, існуючими у суспільстві відносинами власності і характером праці, формою державного правління і політичним режимом.
Структуру конституційно-правового статусу людини складають такі елементи: 1) правосуб'єктність людини; 2) його принципи; 3) права і свободи людини і громадянина та гарантії їх реалізації (центральний елемент цього статусу); 4) обов'язки людини та гарантії їх виконання.
Отже, конституційно-правовий статус людини - це сукупність правосуб'єктності людини, його принципів, прав, свобод і обов'язків людини та їх гарантій.
Конституційно-правовий статус громадянина, крім названих елементів, включає також певний зв'язок між людиною і державою, із якого випливають додаткові права, свободи й обов'язки особи та їх гарантії. Певні особливості має конституційно-правовий статус іноземця і особи без громадянства. Він також означає сукупність елементів, що складається із правосуб'єктності людини, принципів, прав, свобод і обов'язків людини та їх гарантій, але, крім того, включає, по-перше, деякі додаткові права і свободи іноземця та особи без громадянства, що випливають із тимчасового правового зв'язку з державою, їх додаткові обов'язки, гарантії цих прав, свобод та обов'язків і, по-друге, що стосується лише іноземця, - наявність певного правового зв'язку між ним та іноземною державою.
20. Система конституційних прав, свобод і обов’язків людини і громадянина в зарубіжних країнах.
Конституционное обеспечение прав человека складывается из текста самой конституции, системы конституционно-применительных нормативных актов, а так же решений судов. Главной гарантией прав и свобод человека в демократическом государстве является стройная, четко разработанная система конституционно-применительных нормативных актов. В любом государстве правовое положение личности во многом определяется экономической основой соответствующего государства. Все конституционные права и свободы принято делить на несколько групп: Социально-экономические права и свободы, они определяют правовое положение личности в гражданском обществе. Это право на владение и распоряжение частной собственностью, право на труд, некоторые предусматривают равную плату за равный труд, право на забастовку, страхование по безработице, пенсионные выплаты и пособий инвалидам, охрану женского и детского труда. Политические права и свободы, гражданин государства наделяется как член политической общности. Они определяют его положение в процессе осуществления государственной власти. Важнейшее право- избирательная правосубъектность гражданина, состоящая из активного и пассивного избирательного права, т.е. избирать и быть избранным. Свобода выражения мнений, свобода слова, печати, право на получение информации, и её распространения, свобода союзов и т.д. Личные права. Право на жизнь, неприкосновенность, сопротивление насилию, право на свободу.
21. Інститут громадянства в зарубіжних країнах.
Наиболее широкими правами (включая политические, в том числе избирательные, право на объединение в политические партии, право на доступ к государственной службе) пользуются граждане данного государства, они же несут и наибольшие обязанности (включая воинскую службу там, где существует всеобщая воинская обязанность, например в Германии, Израиле или Китае). Иностранцы, как правило, не обладают многими политическими правами, хотя в отдельных странах, например в Германии, они участвуют в выборах органов местного самоуправления, а в государствах Латинской Америки на основе взаимности — ив выборах в парламент. Они обладают правом собственности, могут получать, в том числе бесплатно, муниципальное жилье, имеют право на труд, но их доступ к некоторым видам работ ограничен: в ряде стран иностранцы не могут быть капитанами кораблей морского судоходства, командирами экипажей воздушных судов, работать на радио, телеграфе, телевидении и т.д. С другой стороны, они не обязаны служить в армии страны пребывания, не платят налоги (особенно если между государствами, такими, как, например, США и Россия, есть соглашения об исключении двойного налогообложения), во многих странах не имеют права приобретать землю в собственность. Иностранцы имеют паспорт (удостоверение личности) своего государства, а в стране пребывания им выдается другой документ — вид на жительство (иногда, например для иностранных студентов, просто делается отметка в национальном паспорте). Сказанное относится к «рядовым» иностранцам.