- •1. Конституційне право зарубіжних країн як галузь права, як наука та учбова дисципліна.
- •2. Предмет і метод конституційного права зарубіжних країн.
- •10. Основні риси і особливості конституцій в зарубіжних країнах.
- •11. Форми і структура конституцій зарубіжних країн.
- •12. Порядок прийняття, внесення змін і доповнень до конституцій в зарубіжних країнах.
- •13. Співвідношення норм зарубіжних конституцій та органічних законів.
- •19. Поняття конституційно-правового статусу людини і громадянина в зарубіжних країнах.
- •20. Система конституційних прав, свобод і обов’язків людини і громадянина в зарубіжних країнах.
- •22. Статус іноземця і біженця в зарубіжних країнах.
- •23. Основні культурні, екологічні та інші права людини в зарубіжних країнах.
- •24.Фомри державного правління в зарубіжних країнах .
- •25. Монархія як форма правління. Її види та ознаки.
- •26. Президентська республіка та її ознаки.
- •27. Полупрезидентська республіка.
- •28. Парламентська республіка та її ознаки.
- •29. Форми державного (територіально-політичного) устрою зарубіжних країн.
- •30. Конституційно-правові основи зарубіжного федералізму.
- •31. Політичні режими в зарубіжних країнах. Поняття та види.
- •32. Народовладдя в зарубіжнихкраїнах і його основні правові форми.
- •33. Поняття, види референдумів в зарубіжних країнах.
- •34. Порядок проведення референдумів і юридична сила рішень, які приймаются.
- •37. Виборче законодавство – порядок проведення виборів в зарубіжних країнах.
- •41, 43. Парламент і прламентаризм в зарубіжних країнах.
- •42. Склад парламенту і порядок його формування в зарубіжних країнах.
- •44. Внутрішня побудова парламентів та його палат.
- •45. Правовий статус депутатів в зарубіжних парламентах.
- •46. Законодавчий процес у зарубіжних парламентах.
- •49. Конституційно-правовий статус глави держави в зарубіжних країнах.
- •50. Правове положення монархів як глав держав.
- •51. Порядок обрання і правовий статус президента в зарубіжних країнах.
- •52. Повноваження глави держави в галузі зовнішніх і внутрішніх відносин.
- •53. Інститут вето глави держави.
- •54. Акти глави держави.
- •55, 59. Конституційно правовий статус Уряду в зарубіжних країнах.
- •56. Порядок формування уряду в зарубіжних країнах.
- •61. Поняття і сутність місцевого самоуправління і самоврядування в зарубіжних країнах.
- •62. Система і повноваження органів місцевого самоврядування.
- •63. Основні риси адміністративно-територіального поділу в зарубіжних країнах.
- •64. Загальна характеристика конституції сша.
- •65. Конституційний устрій сша.
- •66. Американський федералізм.
- •67. Конгрес сша.
- •68. Президент сша і органи виконавчої влади.
- •69. Загальна характеристика конституції Великобританії.
- •70. Конституційний устрій Великобританії.
- •71. Парламент Великобританії.
- •72. Глава держави і органи виконавчої влади Великобританії.
- •73. Загальна характеристика конституції Французької Республіки.
- •74. Конституційний устрій Франції.
- •75. Парламент Франції. Президент і уряд Франції.
46. Законодавчий процес у зарубіжних парламентах.
Процесс законотворчества занимает более половины времени работы парламента. Он состоит из нескольких стадий: внесение законопроекта, его обсуждение, принятие закона, промульгация. Парламент обязан рассматривать только проекты, внесенные органами и должностными лицами, пользующимися по конституции правом законодательной инициативы. Правом законодательной инициативы обладают глава гос-ва, палаты парламента, их постоянные комиссии, правительство, отдельные депутаты, некоторые органы гос-ва, нотолько по предметам их ведения. Обсуждение законопроекта состоит из нескольких стадий, каждое обсуждение на пленарном заседании палаты называется чтением. Обычно бывают три чтения. В первом чтении обсуждаются принципиальные положения проекта которым следует обсуждение. После этого происходит голосование. Второе чтение происходит с докладом автора проекта и содокладом постоянной комиссии. На этой стадии обсуждается и голосуется каждая статья проекта, обсуждаются и голосуются поправки. В третьем чтении обсуждается и голосуется проект в целом. На этой стадии возможны только редакционные поправки. После этого представители фракций могут выступать только с кратким заявлением по мотивам голосования, объясняя свою позицию. Принятие закона осуществляется путем голосования на пленарном заседании и требует опрнделенного большинства. Члены парламента голосуют разными способами: с помощью электронной системы, бюллетенями, поднятием руки. В ответственных случаях используется поименное голосование.
47 – 48. Форми парламентського контролю в зарубіжних країнах.
Классификация парламентов с точки зрения их полномочий: Концепция неограниченных полномочий высшего представительного органа (Англия) Парламенты с ограниченными полномочиями существуют во Франции и в некоторых франкоязычных странах Африки, ее бывших колониях (Сенегал, Мадагаскар, Габон и др.). Консультативные парламенты существуют в некоторых мусульманских странах. Полномочия парламента. Главная задача парламента — принятие законов. Парламент избирает, назначает, образует другие высшие органы государства, формируя их целиком или в части (другую часть может назначать президент). Полномочия по образованию высших органов и назначению высших должностных лиц разные палаты обычно осуществляют раздельно: у каждой из них своя компетенция. В области внешней политики парламент ратифицирует (утверждает) международные договоры или дает согласие президенту на их ратификацию (при ратификации нельзя вносить поправки в договор, можно лишь ратифицировать его в целом или отказаться сделать это), решает вопрос об использовании вооруженных сил за пределами страны. Контроль парламента за деятельностью исполнительной власти и других высших органов государства. (Вопросы, к. правительству, Дебаты по заранее определенным вопросам, Интерпелляция, вопрос о вотуме недоверия, Доклады и отчеты правительства и министров о своей деятельности, Парламентские слушания, Парламентские расследования, Деятельность парламентских комиссаров и других органов при парламенте.